Постанова
Іменем України
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 461/4315/18
провадження № 61-1135св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що наказом генерального директора-художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької № 100-к від 04 травня 2018 року її звільнено з посади контролера квитків за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
На думку заявника звільнення є незаконним, оскільки заяву від 04 травня 2018 року про звільнення за угодою сторін вона написала під психологічним тиском заступника генерального директора ОСОБА_3 , з яким у неї склалися неприязні стосунки.
05 травня 2018 року позивач звернулась до генерального директора-художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Вовкуна В. В. із заявою щодо скасування своєї заяви про звільнення.
Вважає, що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки у позивача не було волевиявлення на звільнення з роботи за угодою сторін.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді контролера квитків Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької з 05 травня 2018 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток у розмірі 3 700 грн за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2018 року по час поновлення на роботі та витрати на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 жовтня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов'язки генерального директора - художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької ОСОБА_2 № 100-к від 04 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера квитків Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької з 05 травня 2018 року.
Стягнуто з Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2018 року по 01 жовтня 2019 року у розмірі 64 935,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплатисереднього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що домовленості про припинення трудового договору за взаємною згодою між позивачем та відповідачем не було оскільки заява від 04 травня 2018 року написана під тиском, її волевиявлення на припинення трудового договору в момент видачі наказу не було і 05 травня 2018 року ОСОБА_1 заявила про анулювання (відкликання) заяви про припинення договору за угодою сторін.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу на рішення місцевого суду подано Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 рокускасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 жовтня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду про примушування ОСОБА_1 до написання заяви про звільнення та про відкликання нею такої заяви не підтверджені належними доказами. У заяві написаній позивачем 05 травня 2016 року про відкликання заяви від 04 травня 2016 року про звільнення за згодою сторін відсутній як вхідний номер, так і дата прийняття. Інших доказів відкликання такої заяви матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції; розгляд справи проводити за участі її та її представника.
Розгляд заяв та клопотань
За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки судом касаційної інстанції не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстави для розгляду справи за участю ОСОБА_1 та її представника відсутні.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник у касаційній скарзі, зокрема, посилається на те, що апеляційним судом розглянуто справу за її відсутності.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 12 листопада 2019 року заявник отримала 29 листопада 2019 року, отже мала строк для подання відзиву до 14 грудня 2019 року, натомість справу апеляційним судом було розглянуто 12 грудня 2019 року.
Про судовий розгляд справи 12 грудня 2019 року вона повідомлена не була, а копію ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду отримала лише 23 грудня 2019 року.
Заявник вважає, що апеляційним судом порушено принцип змагальності сторін, так як не дотримано строки подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому обмежено її право на подання своїх доводів та заперечень.
Разом з цим, заявник не погоджується із висновками апеляційного суду про недоведеність заявлених позовних вимог.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
10 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницькоїу відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі наказу від 03 січня 2003 року № 01к ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду прибиральниці театру, а згодом переведено на посаду конторолера квитків.
Наказом в.о. генерального директора - художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької № 100-к від 04 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади контролера квитків за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
05 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім'я генерального директора художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької про відкликання її заяви про звільнення від 04 травня 2018 року, яка була написана нею під психологічним тиском.
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у січні 2019 року то розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить: верховенство права; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається у судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Особи, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 43 ЦПК України мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи предмет спору, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із справи вбачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької - Дмитришин М. П. на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 жовтня 2019 року.
Визначено, що розгляд справи буде проводитись у порядку спрощеного позовного провадження та зазначено, що відзив на апеляційну скаргу учасники процесу мають право подати до апеляційного суду у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали (т. 2 а. с. 55).
Копію цієї ухвали суду ОСОБА_1 отримала 29 листопада 2019 року (т. 2 а. с. 84).
За таких обставин, остання мала право на подання відзиву до 14 грудня 2019 року (субота).
02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду на 12 год. 15 хв. 12 грудня 2019 року в приміщенні Львівського апеляційного суду, без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України.
Матеріали справи не містять доказів направлення вказаної ухвали сторонам по справі, однак заявник стверджує, що отримала копію цієї ухвали 23 грудня 2019 року.
12 грудня 2019 рокуЛьвівським апеляційним судом здійснено розгляд справи, за результатом якого винесено постанову про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу (т. 2 а. с. 64-75).
Колегія суддів також звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною першою статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.
У постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) та від 14 липня 2021 року у справі № 202/5881/19 (провадження № 61-7750св20) Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру, ціна позову у яких становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що заявником заявлені вимоги як немайнового так і майнового характеру.
Апеляційний суд на наведене належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав, та дійшов помилкового висновку про те, що розгляд справи в апеляційному порядку може бути проведено без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами.
Зазначене позбавило відповідача мати розумну можливість представляти свої інтереси у справі в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Наведене, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
За таких обставин, неналежне повідомлення про розгляд справи у апеляційному суді, позбавлення можливості навести міркування та надати заперечення стосовно поданої апеляційної скарги, а також помилковий висновок про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, є порушенням конституційного права заявника на участь у судовому розгляді та на справедливий судовий розгляд.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є наявність розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
ОСОБА_1 зокрема обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи, зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська