Постанова
Іменем України
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 372/3075/20
провадження № 61-11994св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
скаржник (боржник) - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
особи, дії яких оскаржуються - державні виконавці відділу примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа - Державне підприємство «СЕТАМ»,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Кочкарьова Сергія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2021 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся суду зі скаргою на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ ДВС), заінтересовані особи ОСОБА_2 , Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ».
Скаргу обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває виконавчий документ, виданий Обухівським районним судом Київської області 24 березня 2011 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми коштів в розмірі 3 477 952,00 грн (виконавче провадження № 25761230).
Під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження боржником ОСОБА_1 з'ясовано, що 11 жовтня 2019 року державним виконавцем відділу ДВС Чмілем А. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у межах виконавчого провадження № 25761230.
Скаржник зазначив, що підставами скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 жовтня 2019 року є те, що він не брав участі у виконавчих діях під час її складання за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказану постанову він як боржник не підписував, а сама постанова не містить його паспортних даних як особи, яку зазначено зберігачем майна, та місця проживання.
У матеріалах виконавчого провадження також відсутні докази її направлення відділом ДВС на адресу скаржника (боржника у виконавчому провадженні).
Державним виконавцем перевищено його службові повноваження, оскільки скаржнику заборонено користуватись арештованим нерухомим майном, яке є його єдиним житлом.
Крім того, скаржник вказував про порушення підвідомчості виконання рішення суду, оскільки державні виконавці відділу ДВС не мають право виконувати виконавчий лист Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2011 року, так як сума зобов'язання за виконавчим документом становить до 25 млн. грн.
Також скаржник зазначив, що в постанові не вказано необхідні ідентифікаційні дані арештованого майна: цільове призначення земельної ділянки, наявність комунікацій, загальна площа будівлі, кількість кімнат, їх площа та призначення, інформація про підсобні приміщення.
Скаржник вказував, що право власності на житловий будинок за боржником не зареєстровано в установленому законом порядку, тому виконавець повинен був не накладати арешт на таке майно, а звернутись до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Скаржник також вважав, що враховуючи, що дії державного виконавця Чміля А. В. при ухваленні постанови про опис та арешт майна є протиправними та підлягають скасуванню, виникає необхідність визнати протиправними дії державного виконавця щодо передачі арештованого майна на реалізацію до ДП «СЕТАМ».
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправними дії державного виконавця Чміля А.В. щодо ухвалення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 жовтня 2019 року, згідно з якою було накладено арешт на житловий будинок загальною площею 60,0 кв. м. з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку загальною 0,081 га (без кадастрового номера) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати постанову державного виконавця від 11 жовтня 2019 року;
- визнати дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А. В. щодо передачі на реалізацію до ДП «СЕТАМ» арештованого майна протиправними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалення постанови про опис та арешт майна, а також про передачу арештованого майна на реалізацію до ДП «СЕТАМ» здійснено з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовувалися на забезпечення повного виконання судового рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року ухвала Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2021 року залишена без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання рішення суду, в тому числі шляхом винесення постанови про опис та арешт майна, а також передачу арештованого майна на реалізацію не є порушенням Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Кочкарьов С. В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року представнику ОСОБА_1 адвокату Кочкарьову С. В. поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 372/3075/20 з Обухівського районного суду Київської області.
Підставами для відкриття касаційного провадження є порушення норм процесуального права.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Кочкарьов С. В. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки заявленому клопотанню про допит свідків, не відображено у тексті постанови апеляційного суду підстави для відмови у задоволенні такого клопотання та не зазначено, що таке клопотання розглядалося.
Під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано, хто замість боржника ОСОБА_1 підписав постанову державного виконавця про опис та арешт майна, а аналіз вказаної постанови доводить, що ОСОБА_1 під час проведення виконавчих дій був відсутній.
Всупереч статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем під час винесення постанови не дотримані вимоги вказаної статті, згідно з якою у постанові про опис та арешт майна зазначаються відповідні реквізити майна, що дозволяють його ідентифікувати.
Спірне майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт, фактично та юридично не зареєстровано за ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується витягом (інформацією) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 222342001 від 02 вересня 2020 року. Власником будинку (дата внесення 21 січня 2011 року) є третя особа, яка не є боржником у виконавчому провадженні - ОСОБА_7 , право власності якої виникло на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року. Таким чином накладенням арешту за зазначених обставин державними виконавцями порушено положення частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Судами попередніх інстанцій не повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, що вплинуло на постановлення незаконних та необґрунтованих рішень, чим порушено вимоги статті 263 ЦПК України та положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, надісланому Верховному Суду 28 серпня 2021 року, ОСОБА_2 , не погоджуючись із доводами касаційної скарги, просить касаційну скаргу адвоката Кочкарьова С. В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у відділі ДВС на виконанні перебуває виконавчий документ, виданий Обухівським районним судом Київської області 24 березня 2011 року у справі 2-532/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 сум основного боргу в розмірі 1 746 000,00 грн, 1 729 332,00 грн відсотків за користування позикою, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 700,00 грн судового збору, а всього 3 477 952,00 грн.
Вказаний виконавчий документ виданий Обухівським районним судом Київської області 24 березня 2011 року у справі 2-532/10 на виконання рішення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року.
30 березня 2011 року до відділу ДВС надійшла заява ОСОБА_6 про прийняття до виконання виконавчого листа 2-532/10, виданого Обухівським районним судом Київської області 24 березня 2011 року, про стягнення на його користь сум основного боргу в розмірі 1 746 000,00 грн, 1 729 332,00 грн відсотків за користування позикою, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 700,00 грн судового збору, а всього 3 477 952,00 грн, разом із виконавчим документом.
01 квітня 2011 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25761230 та надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду, копію постанови направлено сторонам та органу який видав виконавчий документ.
Оскільки боржником ОСОБА_1 у строк, встановлений державним виконавцем, рішення суду Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2011 року у справі № 2-532/10 не виконано, державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового виконання вказаного вище рішення суду.
11 жовтня 2019 року державним виконавцем відділу ДВС Чмілем А. В. ухвалено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома та до виконання.
27 листопада 2019 року державним виконавцем на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, копії якої направлено суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» для проведення експертної оцінки описаного майна боржника, про що підготувати відповідний висновок (звіт) та сторонам виконавчого провадження до відома.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_6 про зміну сторони виконавчого провадження замінено вибулого стягувача ОСОБА_6 на правонаступника ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях № № 257761197, 25761230, 257761244, 25761254, 60870656, що відкриті на підставі виконавчих листів, виданих Обухівським районним судом Київської області та Київським апеляційним судом.
08 липня 2020 року державним виконавцем на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» повторно ухвалена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, копії якої направлено суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ТОВ «Експертно-консультаційний центр» для проведення експертної оцінки описаного майна боржника про що підготувати відповідний висновок (звіт) та сторонам виконавчого провадження до відома.
26 серпня 2020 року до відділу ДВС надійшов звіт про експертну грошову оцінку домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 60 кв. м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка, загальною площею 0,081 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1
27 серпня 2020 року державним виконавцем направлено копію висновку сторонам для ознайомлення.
01 жовтня 2020 року державним виконавцем направлено заявку на реалізацію арештованого майна на електронні торги, а саме: домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 60 кв. м. з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка з кадастровим номером № 3223155400:05:074:0015, загальною площею 0,081 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є боржник ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою касаційного оскарження адвокат Кочкарьов С. В. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
За положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом ухвалення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
На підставі Інструкції з організації примусового виконання рішень після виявлення майна (коштів) боржника, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що ухвалює постанову.
Виходячи із частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно із пунктами 3, 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна шляхом електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, державний виконавець не пізніше п'яти робочих днів після закінчення десятиденного строку подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна.
Доводи касаційної скарги про те, що під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано, хто замість боржника ОСОБА_1 підписав постанову державного виконавця про опис та арешт майна, оскільки ОСОБА_1 під час проведення зазначених виконавчих дій не був присутній, не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду справи.
З огляду на вимоги статей 10, 81 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенства права. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правила належності та допустимості доказів встановлені статтями 77 та 78 ЦПК України.
Так, згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Щодо допустимості доказів, то за положеннями статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підтвердження того, що, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, хто замість боржника ОСОБА_1 підписав постанову державного виконавця про опис та арешт майна у касаційній скарзі зазначено лише те, що відповідними органами здійснюється розслідування щодо цього факту за частиною першою статті 366 КК України. Водночас матеріалами справи не містять належних та допустимих доказів того, що підпис боржника ОСОБА_1 у постанові про опис та арешт майна № 25761230 від 11 жовтня 2019 року проставлений не ним і є підробленим, а тому таке посилання у касаційній скарзі не заслуговує на увагу.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій дано належну оцінку доводам боржника про відсутність доказів того, що саме ОСОБА_1 підписав оскаржену постанову державного виконавця в частині попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну описаного майна, а також посилання на те, що права ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні не були забезпечені у спосіб та в порядку, передбаченому законом під час проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна, які не знайшли підтвердження в ході розгляду справи та не доведені належними і допустимими доказами.
Доводи касаційної скарги про невідповідність постанови про опис та арешт майна № 25761230 від 11 жовтня 2019 року вимогам статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у цій постанові відсутні відповідні реквізити майна, що дозволяють його ідентифікувати, не відповідають дійсності.
З тексту постанови вбачається, що описане та арештоване майно підлягає ідентифікації за зазначеними в ній характеристиками, про що правильно зазначено судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги про те, що під час вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , державними виконавцями порушено вимоги частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу з огляду на такі міркування.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Судами встановлено, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Обухівською державною нотаріальною конторою Київської області 29 листопада 2005 року № 208.
27 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О. І. та зареєстрований у реєстрі 27 грудня 2010 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року у справі № 372/3379/13-ц задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання недійним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними побудовами, треті особи: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур О. І.
У цій справі встановлено, що 10 червня 2008 року укладено та нотаріально посвідчено договір позики грошових коштів між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Відповідно до договору ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 220 000,00 дол. США, які позичальник зобов'язався повернути у строк до 09 червня 2009 року. За умовами договору предметом майнових гарантій стали земельна ділянка та будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_6 суму основного боргу в розмірі 1 746 800,00 грн та 1 729 332,00 грн відсотків за користування позикою, а всього 3 476 132,00 грн.
Також у цій справі встановлено, що спірний договір купівлі-продажу відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_7 укладено під час розгляду судами позовної заяви ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики від 10 червня 2008 року. При цьому ОСОБА_1 станом на час укладення договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року був обізнаний про відкриття провадження у вказаній справі та про вжиття судом заходів забезпечення позову і накладення арешту на належне йому домоволодіння.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року у справі № 372/3379/13-ц ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року залишено без змін.
При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 , з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що оспорюваний правочин укладений з метою уникнення цивільно-правової відповідальності щодо повернення суми боргу за рішенням суду.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно з витягом (інформацією) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 222342001 від 02 вересня 2020 року власником будинку (дата внесення 21 січня 2011 року) є ОСОБА_7 , право власності якої виникло на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року, колегія суддів звертає увагу на таке.
У справі № 372/3379/13-ц судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 після звернення ОСОБА_6 з позовом про стягнення грошових коштів за договором позики від 10 червня 2008 року звернувся до правоохоронних органів із заявою про зникнення теки з документами, в тому числі і правовстановлюючими, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, на якій він розташований, і розмістив про це оголошення у газеті. Крім того, при посвідченні договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року ОСОБА_1 зазначив, що державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , не виготовлявся, а його право власності як продавця на предмет договору підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, ОСОБА_1 після набрання законної сили рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року у справі № 372/3379/13-ц право власності на спірне домоволодіння не перереєстровано.
З урахуванням зазначених вище обставин, зокрема визнання недійсним судовим рішенням договору купівлі-продажу домоволодіння заявником іншій особі - ОСОБА_7 його посилання на те, що домоволодіння не належить йому на праві власності є неприйнятними.
Таким чином дії боржника щодо невиконання протягом більше десяти років рішення суду не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення сплати боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно стягувача, при цьому його дії спрямовані на порушення майнових інтересів стягувача та на недопущення реалізації арештованого майна. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Схожий за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
Колегія суддів також звертає увагу, що статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. За змістом пункту 9 частини другої статті 129 Основного Закону однією із таких засад визначена обов'язковість судових рішень.
За практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення Європейського суду з прав людини: «Іванов проти України» (заява від 15 жовтня 2009 року № 40450/04); «Бурмич та інші проти України» (заява від 12 жовтня 2017 року № 46852/13).
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Доводи касаційної скарги про те, що судами не було повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, що вплинуло на постановлення незаконних та необґрунтованих рішень, чим порушено вимоги статті 263 ЦПК України та положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), є безпідставними.
Решта доводів заявника не свідчать про наявність обставин, що унеможливлюють належне виконання судового рішення.
За положеннями статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржені судові рішення відповідають викладеним вище вимогам процесуального закону, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та достатньо вмотивовані.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення положень Конвенції, то колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухвалення рішень дотримано вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті практики Європейського суду з прав людини щодо обґрунтованості судових рішень. Крім того, практика застосування статті 6 Конвенції не дає підстав стверджувати про встановлення правил щодо допустимості доказів та їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства.
Таким чином дії, вчинені державними виконавцями, щодоухвалення постанови про опис та арешт майна, а також передачу арештованого майна на реалізацію до ДП «СЕТАМ» відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Кочкарьова Сергія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська