02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 158/3390/19
провадження № 61-17109ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Віктора Федоровича на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (траспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним вище позовом.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 130 467 грн, у зв'язку із пошкодженням автомобіля марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , причіп-платформи «КНОТ-95А», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та матеріальну шкоду у розмірі 2 233 грн 80 коп., пов'язану із лікуванням. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 143 669 грн 62 коп., у зв'язку із пошкодженням автомобіля марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 тис. грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення. Апеляційну скаргу МТСБУ задоволено частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року в даній справі змінено, виклавши другий і третій абзаци резолютивної частини рішення в іншій редакції, а саме: стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за пошкодження автомобіля внаслідок ДТП у розмірі 100 тис. грн; на лікування суму у розмірі 2 233 грн 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 174 136 грн 62 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчука В. Ф. подав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, що надійшла 21 жовтня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідачів витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким витрати пов'язані з наданням правничої допомоги у сумі 26 тис. грн стягнути з відповідачів.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Установлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, що стягуються чи оспорюються, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору у цій справі є вимоги майнового (відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) характеру.
Ціна позову у цій справі за вимогою майнового характеру становить суму у розмірі 456 478 грн 66 коп., що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн*250=567 500 грн).
Зазначена справа № 158/3390/19 є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою у силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у розділі І Загальних положень ЦПК України, тому її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.
Касаційна скарга та додані матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Заявник реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Віктора Федоровича на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (траспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара