Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 336/3500/17
провадження № 61-18506 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинної прибудови.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під зазначеним нерухомим майном.
Відповідач, яка є власником суміжної земельної ділянки № НОМЕР_1 , самочинно здійснила прибудову до належного їй будинку, чим завдала шкоди її правам та охоронюваним законом інтересам. Будівництво здійснене на межі земельних ділянок без дотримання Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно з якими розміщення об'єктів будівництва на земельних ділянках має бути здійснено таким чином, щоб відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни становила не менше одного метра та щоб було забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів з запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. При здійсненні будівництва розташованої на межі споруди вказані будівельні вимоги не були дотримані, що призводить до стікання атмосферних опадів на земельну ділянку позивача, завдаючи шкоди як земельній ділянці, так і розташованому на ній майну.
Постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 09 червня 2017 року № 73 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 96 КУпАП за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, а також видано припис про заборону здійснення будь-яких будівельних робіт, проте остання продовжує будівництво спірного майна.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні користування об'єктом нерухомості шляхом знесення самочинної прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2018 року у складі судді Щасливої О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні користування земельною ділянкою та нерухомим майном по АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знести самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з реконструкції житлового будинку із порушенням будівельних норм, стандартів і правил, без відповідних документів на право виконання будівельних робіт. Відстань між самочинною прибудовою і суміжною земельною ділянкою становить менше одного метру, а між жилими будинками - шість метрів, що не відповідає вимогам протипожежної безпеки, при здійснені прибудови не забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі прибудови на територію суміжної земельної ділянки. На думку суду, перенесення самочинної будівлі на два метри від межі без її знецінення є неможливим, а тому вона підлягає знесенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2018 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .
Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що знесення частини самочинно збудованої будівлі є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності і що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Зобов'язуючи відповідача знести самочинно збудовану будівлю, суд першої інстанції не зазначив опис цього об'єкта, не вказав площу самої побудови, що підлягає знесенню, не дослідив, чи спірний об'єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самої будівлі.
Судом першої інстанції не з'ясовувалося питання щодо технічної можливості перебудови спірного об'єкта. Разом з тим, відповідно до технічного звіту від 17 червня 2020 року, виготовленого експертом ОСОБА_6 та інженером-проектувальником ОСОБА_7 за результатами проведення візуального обстеження будівельних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить відповідачці, загальний технічний стан основних несущих конструкцій житлового будинку характеризується як «нормальний» - 1 (перша) категорія технічного стану. Перенесення стіни прибудови гаража літ. «Д» при дотриманні рекомендованого порядку проведення будівельно-монтажних робіт не вплине на несущу здатність конструкцій будинку, в тому числі не змінить їх деформації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 336/3500/17 із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на порушення прав позивача, а саме, того що незаконне будівництво відповідачем порушує права позивача, оскільки призводить до стікання атмосферних опадів на земельну ділянку позивача, завдаючи шкоди як земельній ділянці, так і розташованому на ній майну, в тому числі, автомобілю, який зберігається в гаражі, підтверджується фотографіями та висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2018 року № 237-18, яким було встановлено, що: «на покрівлі прибудови до житлового будинку АДРЕСА_2 відсутні необхідні інженерно-технічні
заходи, що запобігають стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію суміжної ділянки по АДРЕСА_1 ».
Зазначала, що опис об'єкта та площі самої прибудови, що підлягає знесенню, дослідження можливості відокремлення спірного об'єкта від інших споруд, можливо встановити лише шляхом проведення судової будівельно-технічної експертизи цього об'єкту, який належить відповідачу. Однак, отримати доступ до спірної прибудови для проведення такої експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції було неможливо, у зв'язку із ненаданням такого доступу відповідачем.
За її клопотанням ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 березня 2020 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про можливість перебудови самочинного будівництва. Проте вказана експертиза не була проведена з вини відповідача, оскільки відповідачем не було надано проекту реконструкції будинку, а було надано технічний звіт, зроблений на підставі візуального обстеження самочинного будівництва.
Тому ухилення відповідача від проведення вказаної експертизи підтверджує відмову відповідача від проведення такої перебудови. Незважаючи на відсутність дозволу на проведення реконструкції будинку та порушення прав позивача, відповідач продовжує здійснення будівельних робіт.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_5 - подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За договором дарування від 14 серпня 2013 року ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 (а. с. 6-9, т. 1).
Власником суміжної земельної ділянки, площею 0,0528 га, і житлового будинку АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 31 травня 2013 року є ОСОБА_2 (після укладення шлюбу - ОСОБА_9 ), яка виконувала будівельні роботи з реконструкції житлового будинку без отримання права на виконання будівельних робіт (а.с. 24, 50-53, т. 2).
Постановою департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 09 червня 2017 року № 73 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної за частиною п'ятою статті 96 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, а саме: здійснення будівництва у відсутність документа на право виконання будівельних робіт (а.с. 15, т. 1).
За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2018 року № 237-18 прибудова до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає вимогам пункту 3.25 Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; для забезпечення вимоги про дотримання відстані в один метр між прибудовою та сусідньою земельною ділянкою необхідно перенести на вказану відстань виступні конструкції прибудови. При здійсненні прибудови не забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі прибудови на територію суміжної земельної ділянки, що також свідчить про порушення Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Відстань між житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , і прибудовою до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , становить шість метрів, що порушує протипожежні норми, наведені в таблиці № 1 додатку пункту 3.1 Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до якої вказана відстань має обчислюватися восьма метрами (а. с. 146-158, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння. Право власності має захищатися лише при доведеності факту його порушення діями відповідача, створенні власникові з боку третіх осіб перешкод у здійсненні ним цього права із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з'ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню. За необхідності з'ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-84, 228, 229, 235, 243, 368, 369 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.
Якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною), у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті 102, 103 ЦПК України).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не врахував, не звернув уваги на те, що позивачем пред'явлено вимоги про знесення самочинного будівництва, оскільки його перебудова неможлива; належних та допустимих доказів про можливість перебудови відповідачем не надано, як і не вчинено жодних дій, які б свідчили про її бажання усунути порушення при здійсненні будівництва.
Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач виконує будівельні роботи з реконструкції житлового будинку із порушенням будівельних норм, стандартів і правил, без відповідних документів на право виконання будівельних робіт, а перенесення самочинної будівлі на два метри від межі є неможливим, тому вона підлягає знесенню.
При цьому суд першої інстанції правильно послався на висновки судової будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2018 року № 237-18, відповідно до яких прибудова до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає вимогам пункту 3.25 Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Крім того, Верховний Суд враховує процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання нею критерію добросовісності використання процесуальних прав, яка у судові засіданні в суді першої інстанції не з'являлась, відзиву на позов не надала, від проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної судом апеляційної інстанції з метою з'ясування можливості перебудови спірного самочинного будівництва, ухилялась, що свідчить про небажання відповідача усувати вчинені нею при здійсненні спірного будівництва порушення.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року скасувати, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2018 рокузалишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович