Постанова
Іменем України
08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 199/3583/20
провадження № 61-14102св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі
судді Руденка В. В. від 22 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., від 22 липня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Дніпрогаз») про відшкодування моральної шкоди, визнання права, заборону вчинення певних дій, стягнення неустойки.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що АТ «Дніпрогаз» є виконавцем послуг з постачання та розподілу природного газу споживачам у квартирі АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі
№ 199/568/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Дніпрогаз» встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є споживачами послуг
АТ «Дніпрогаз», що підтверджується договором про надання населенню послуг з газопостачання від 28 квітня 2000 року.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 грудня 2019 року у справі № 199/8614/19 за позовом ОСОБА_1
до AT «Дніпрогаз», яке набрало законної сили, зобов'язано
AT «Дніпрогаз» механічно поєднати газовий прилад (газову плиту)
з газорозподільною системою у квартирі позивача, що проходить через лічильник газу SAMGAZ-014-800 номер 25/2018-6425770, та відновити газопостачання у квартирі АДРЕСА_1 . Суд у цьому рішенні визнав припинення
30 серпня 2019 року газопостачання за адресою проживання позивача
та пов'язане з цим пломбування газового обладнання - неправомірним. Позивач зазначав, що газопостачання до його квартири не відновлене, але
AT «Дніпрогаз» нарахував платежі по сплаті послуг за розподіл природного газу. Вважає, що припинення газопостачання позивачу з 30 серпня 2019 року є неправомірною дією відповідача.
На думку позивача, AT «Дніпрогаз» повинно сплатити йому, як споживачу, неустойку (штраф, пеню) у розмірі трьох відсотків від вартості роботи (послуги).
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив: відшкодувати йому моральну шкоду, завдану внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідача, у розмірі, визначеному судом на свій розсуд; визнати його право не сплачувати гроші за вимогами відповідача за ненадані послуги
з 30 вересня 2019 року і до моменту відновлення газопостачання
до квартири АДРЕСА_1 ; заборонити відповідачу нараховувати йому плату за ненадані послуги
з газопостачання до моменту виконання ним рішення суду від 19 грудня 2019 року у справі № 199/8614/19; зобов'язати відповідача сплатити на його користь неустойку за період з 30 серпня 2019 року і до моменту ухвалення рішення суду за цим позовом, яка на момент подачі позову складає
1 520, 75 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Руденка В. В. від 22 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Дніпрогаз» відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог, зокрема, відсутністю факту неправомірності здійсненого нарахування відповідачем плати за розподіл природного газу. Також суд першої інстанції зазначив, що умовами договору не передбачено зобов'язання оператора ГРМ по сплаті неустойки споживачу у випадку безпідставного припинення газопостачання. Судом дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для стягнення моральної шкоди, передбачених законом, а також моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки АТ «Дніпрогаз» здійснює нарахування плати за послуги розподілу природного газу у порядку, визначеному чинним законодавством,
а припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити за розподіл природного газу. Підстав для стягнення неустойки та моральної шкоди не встановлено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня
2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального
права та порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц і постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19 та від 19 грудня 2018 року у справі № 199/568/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Заявник вказує також на відсутність висновку Верховного Суду щодо
питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами
норм процесуального права, що призвело до розгляду справи у спрощеному провадженні та унеможливило встановлення фактичних обставин,
які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції проігноровано норму статті 40 Закону України «Про ринок природного газу», згідно якої за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість саме послуг розподілу природного газу. Також судами у цій справі залишено поза увагою, що рішенням суду у справі № 199/8614/19 встановлено відсутність фактичної поставки газу споживачу. ОСОБА_1 вважає, що суди неналежним чином мотивували свої висновки, неправильно витлумачили норми права, залишили його порушені права незахищеними.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу АТ «Дніпрогаз» просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення,
а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Заявник стверджує, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартість послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Звертає увагу, що споживач, ОСОБА_1 не ініціював розірвання договору розподілу природного газу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є споживачем послуг AT «Дніпрогаз» відповідно до договору з відповідачем про надання населенню послуг з газопостачання від 28 квітня 2000 року.
У зв'язку з реформуванням ринку природного газу та набранням чинності Законом України «Про ринок природного газу» (№ 329-ІІІ) від 09 квітня 2015 року, правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2496, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494,
було відокремлено функції з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газорозподільної системи (AT «Дніпрогаз»)
не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу.
На виконання вимог законодавства з 01 липня 2015 року AT «Дніпрогаз» постановою НКРЕКП № 1587 від 21 травня 2015 року анульовано дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом усім категоріям споживачів.
Отже, починаючи з 01 липня 2015 року, AT «Дніпрогаз» припинило здійснювати діяльність з постачання природного газу та здійснює виключно розподіл природного газу на підставі ліцензії серії АЕ № 295559, переоформленої рішенням НКРЕКП від 01 вересня 2015 року № 2248.
Натомість, з 01 липня 2015 року постачання природного газу здійснює новий постачальник на підставі відповідної ліцензії - товариство
з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», на яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не було доведено протиправності дій чи бездіяльності АТ «Дніпрогаз», яке здійснює розподіл природного
газу у порядку, визначеному чинним законодавством.
Враховуючи зміст вказаних вище нормативно-правових актів, припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити за розподіл природного газу. Припинення споживання природного газу через неоплату послуг не звільняє споживача, приєднаного до системи газопостачання,
від обов'язку щодо оплати послуг із забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу.
Судами враховано, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року у справі № 199/8614/19 АТ «Дніпрогаз» було зобов'язано відновити газопостачання до квартири позивача через відсутність правових підстав для механічного від'єднання газового приладу та пов'язане з цим пломбування газового обладнання, отже позивач остаточно не відмовлявся від послуг з розподілу природного газу, про розірвання договору не заявляв.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду,
є безпідставним, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.
В ухвалі від 10 березня 2021 року суд апеляційної інстанції зазначив, що ця справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, оскільки є справою незначної складності, визнана судом малозначною.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а зводяться значною мірою
до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Порушень порядку надання та отримання доказів апеляційним судом
не встановлено, судом апеляційної інстанції оцінка зроблена належна оцінка доказів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 22 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович