Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 633/406/18
провадження № 61-17358св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В., від 30 вересня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000141 від 05 травня 2017 року встановлено, що на підставі протоколу № 1 загальних зборів засновників фермерського господарства «Олта» (далі - ФГ «Олта») 15 березня 2012 року було створено вказане фермерське господарство, (зареєстровано 19 березня 2012 року), затверджено його статут, статутний фонд та призначено головою ФГ «Олта» ОСОБА_2 . Відповідно до статуту засновниками ФГ «Олта» є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а відповідно до пункту 1.2 статуту головою ФГ «Олта» є ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що 16 липня 2012 року ОСОБА_2 як фізична особа подала заяву до Печенізької районної державної адміністрації (далі - Печенізька РДА) з проханням надати в оренду земельну ділянку із земель державного резервного фонду для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 111,7 га терміном на 49 років за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, на підставі вказаної заяви головою Печенізької РДА видано розпорядження від 19 липня 2012 року № 272, яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі в оренду ОСОБА_2 . Після розроблення відповідного проєкту землеустрою головою Печенізької РДА видано розпорядження від 20 листопада 2012 року № 453, яким затверджено проєкт землеустрою та надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га (рілля) для ведення фермерського господарства, у подальшому розпорядженням голови Печенізької РДА від 14 листопада 2013 року № 30 внесені зміни до розпорядження від 20 листопада 2012 року № 453, а саме: вирішено надати в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га, у тому числі земельна ділянка № 1 площею 39,5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061) та земельна ділянка № 2 площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062), які в подальшому на підставі договорів оренди передані ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства.
15 липня 2015 року ОСОБА_2 створено та зареєстровано нове фермерське господарство, а саме: ФГ «Олта-А» та 17 липня 2015 року відбулись загальні збори засновників ФГ «Олта», на якому серед іншого було вирішено припинити користування ФГ «Олта» земельними ділянками з кадастровими номерами 6324681000:02:001:1061, 6324681000:02:001:1062, прийнято від ОСОБА_2 заяву про складання повноважень голови ФГ «Олта». ГУ Держгеокадастру у Харківській області надано відповідний дозвіл від 10 вересня 2015 року № 19-20-11-7633/0/19-15, на підставі якого ОСОБА_2 проведено поділ земельної ділянки № 6324681000:02:001:1062, площею 62,3122 га. У подальшому на підставі заяви ОСОБА_2 як фізичної особи від 10 лютого 2016 року з нею укладено додаткову угоду від 01 березня 2016 року до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, відповідно до якої в оренду передаються 13 земельних ділянок загальною площею 62,3122 га з кадастровими номерами з 6324681000:02:001:1067 по 6324681000:02:001:1079, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1079, площею 5, 2368 га. 02 квітня 2016 року відбулись загальні збори засновників та членів ФГ «Олта-А», на яких прийнято рішення провести приватизацію земельних ділянок, які перебувають у користуванні ФГ «Олта-А», а саме земельної ділянки площею 62,3122 га (6324681000:02:001:1062), яка уже розподілена на 13 земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:001:1079, між засновниками та членами ФГ «Олта-А».
08 квітня 2016 року члени ФГ «Олта-А» подали до ГУ Держгеокадастру в Харківській області заяви про передачу їм у приватну власність відповідних земельних ділянок. Земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1079 площею 5,2368 га передана у приватну власність ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3612-СГ.
Прокурор стверджував, що ОСОБА_2 незаконно отримала в оренду вищевказані земельні ділянки, ввівши в оману відповідні органи державної влади щодо наміру їх використовувати для ведення фермерського господарства. Окрім того, накази про передачу земельних ділянок у приватну власність члена ФГ «Олта-А» (у тому числі відповідача ОСОБА_1 ) прийняті з порушенням чинного законодавства. Прокурор звертав увагу на те, що земельні ділянки перебували у власності держави і в оренді у ОСОБА_2 як фізичної особи, тобто члени ФГ «Олта-А» не мали законних підстав для отримання їх безоплатно у приватну власність.
Із урахуванням викладеного, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (про передачу земельної ділянки у власність) від 04 травня 2016 року № 3612-СГ, зобов'язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 5,2368 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1079, скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29844598 від 01 червня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області у складі судді Смирнова В. А. від 03 грудня 2019 року у задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не доведено на підставі належних та достовірних доказів, наявність порушень зі сторони ГУ Держгеокадастру у Харківській області при передачі у власність фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки. ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах, у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство».
Суд першої інстанції зазначив, що позов подано прокурором саме в інтересах держави, факт порушення яких відповідачами ним не доведено. Позбавлення ОСОБА_1 права на земельну ділянку призведе до порушення права власності/права подальшого використання земельної ділянки. Право власності, яке набуте ОСОБА_1 на законних підставах і має бути захищено у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено.
Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області «Про передачу земельної ділянки у власність» від 04 травня 2016 року № 3612-СГ.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 5, 2368 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1079.
Скасовано рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29844598 від 01 червня 2016 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 у порушення статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 13 Закону України «Про фермерське господарство» скористався правом на отримання земельної ділянки у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах, у ГУ Держгеокадастру у Харківській області не було правових підстав для передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства 04 травня 2016 року та відповідно не було правових підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень 01 червня 2016 року. ОСОБА_1 не мав наміру вести фермерське господарство, виробляти сільськогосподарську продукцію. Внаслідок таких дій та рішень відповідача земельна ділянка вибула з володіння держави та держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права оренди земельних ділянок на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.
Оспорений прокурором наказ прийнято з порушенням вимог статті 134 ЗК України, статей 7, 13 Закону України «Про фермерське господарство».
Короткий зміст доводів касаційної скарги
У листопаді 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року і залишити в силі рішення Печенізького районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,
що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 11 липня 2018 року в справі № 911/2635/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 05 травня 2020 року
у справі № 910/9254/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також апеляційним судом вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі (фермерське господарство «Олта-А» і ОСОБА_2 ).
Заявник стверджує, що апеляційний суд у порушення вимог статей 2, 5 ЦПК України, статей 15, 16, 387, 388 ЦК України застосував неналежний та неефективний спосіб захисту «порушеного», на думку прокурора, права шляхом визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення державного реєстратора без урахування вказаних висновків Верховного Суду. Прокурор при зверненні до суду із цим позовом, не досліджував питання відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та наявності у нього повноважень на звернення до суду.
Заявник також посилається на те, що апеляційний суд проігнорував аргументи відповідача та припустився порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки рішення стосується прав та інтересів ФГ «Олта-А» й ОСОБА_2 , які не були залученні до участі у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 633/406/18.
21 вересня 2021 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 633/406/18 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов'язання повернути земельну ділянку призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи, а тому касаційна скарга підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 липня 2012 року ОСОБА_2 подала заяву до Печенізької районної державної адміністрації з проханням надати в оренду земельну ділянку із земель державного резервного фонду для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 111,7 га терміном на 49 років за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Печінізького району Харківської області.
На підставі вищевказаної заяви головою Печінізької районної державної адміністрації видано розпорядження від 19 липня 2012 року № 272, яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі в оренду ОСОБА_2 .
Після розроблення відповідного проєкту землеустрою головою Печінізької районної державної адміністрації видано розпорядження від 20 листопада 2012 року № 453, яким затверджено проєкт землеустрою та надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101, 8581 га (рілля) для ведення фермерського господарства.
У подальшому, розпорядженням голови Печінізької районної державної адміністрації від 14 листопада 2013 року № 30 внесені зміни до розпорядження № 453, а саме пункт 2 резолютивної частини викладено в наступній редакції: «надати в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101, 8581 га в т. ч. земельна ділянка № 1 площею 39,5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061) та земельна ділянка № 2 площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062)».
На підставі вказаних розпоряджень Печінізької районної державної адміністрації між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 30 грудня 2014 року укладено два договори оренди землі, відповідно до яких зазначені дві земельні ділянки загальною площею 101,8581 га передані ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства.
На підставі заяви ОСОБА_2 як фізичної особи від 10 лютого 2016 року з нею укладено додаткову угоду від 01 березня 2016 року до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, відповідно до якої в оренду передаються 13 земельних ділянок загальною площею 62, 3122 га з кадастровими номерами з 6324681000:02:001:1067 по 6324681000:02:001:1079, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1079 площею 5, 2368 га.
Для отримання у власність земельної ділянки площею 5, 2368 га кадастровий номер 6324681000:02:001:1079, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, ОСОБА_1 08 квітня 2016 року звернувся із заявою до виконуючого обов'язки начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яка перебуває в оренді ФГ «Олта-А».
До заяви ОСОБА_1 додав копію договору оренди землі № б/н від 30 грудня 2014 року, копію додаткової угоди до договору оренди землі № б/н від 01 березня 2016 року, копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію довідки про середній розмір земельної частки (паю) на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, копію протоколу № 4 загальних зборів членів ФГ «Олта-А» від 02 квітня 2016 року, копію статуту ФГ «Олта-А», відомості з ЄДРПОУ, копію виписки з державної реєстраційної служби, копія паспорту та ідентифікаційного коду.
На час звернення із заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 був членом ФГ «Олта-А».
04 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 3612-СГ про передачу земельної ділянки у власність, відповідно до якого передано громадянину - члену ФГ «Олта-А» ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради, площею 5,2368 га, у тому числі рілля площею 5,2368 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1079), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 864016863246, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ «Олта-А» згідно договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, розташовану за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Такі ж гарантії права власності визначено і у статті 321 ЦК України
У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Частиною другою статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень Закону України «Про фермерське господарство» громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Системний аналіз ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство» в аспекті цього спору свідчить про наступне: (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває інші земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, після отримання ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду було створено ФГ «Олта-А», членом якого став ОСОБА_1 .
Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абзацами першим та другим частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної оцінки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17-ц (провадження № 61-1100св17).
Звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 на обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки в розмірі 5,2368 га зазначив про свій намір створити фермерське господарство.
У заяві не зазначено відомостей про наявність ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення,дійшов об'єктивного висновку про наявність підстав для задоволення вимог прокурора, у обраний ним спосіб, оскільки під час передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . ГУ Держгеокадастру у Харківській області належним чином не встановило реальних фактичних намірів заявника використовувати спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням, у зв'язку із чим надало у власність ОСОБА_1 , який не здійснює фермерську діяльність, земельну ділянку за пільговим порядком її одержання, без процедури проведення земельних торгів.
Внаслідок вказаних дій та рішень ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельна ділянка вибула з володіння держави, держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права на земельну ділянку на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.
Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід погодитися із судом апеляційної інстанції, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, на якій він не здійснює фермерську діяльність, не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Олта-А», членом якого він є.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 633/404/18, від 21 липня 2021 року у справі № 633/411/18-ц, від 12 жовтня 2021 року у справі № 633/405/18.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положеннями частин четвертої, п'ятої статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статуту позивача.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор вказував, що він заявляє позов в інтересах держави, при цьому уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган - ГУ Держгеокадастру у Харківській області є співвідповідачем у справі.
Оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області неналежним чином здійснювало свої повноваження, прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави самостійно і набув статус позивача відповідно до статті 56 ЦПК України.
Вказане узгоджується зі висновком, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження 14-317цс19).
Доводи заявника про те, що оскаржуваним рішенням апеляційного суду було вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є безпідставними, оскільки судове рішення стосується лише питання правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.
Зазначеним обставинам надана належна оцінка апеляційним судом, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду, зроблених за результатами оцінки доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
З урахуванням наведеного, враховуючи підстави касаційного оскарження, наведені заявником, колегія суддів вважає, що апеляційний суд за встановлених у цій справі обставин дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення заявлених позивних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті.
З урахуванням обставин цієї справи та обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 633/404/18, № 633/411/18-ц, № 633/405/18, висновки суду апеляційної інстанції не можуть бути визнані такими, що суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався у касаційній скарзі.
За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян С. Ф. Хопта
В. В. Шипович