Постанова
Іменем України
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 648/3763/19
провадження № 61-6482св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа, - Херсонська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гончаров Михайло Васильович, на постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В., від 02 березня 2021 року,
Короткий зміст вимог заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат - ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка - ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 стверджувала, що є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , звернулася у встановленому законом порядку до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки, однак у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів факту родинних відносин заявника зі спадкодавцем та доказів факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З урахуванням викладеного, заявник просила суд встановити факт її спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 у період із січня 2010 року по день смерті останньої ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 22 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу із січня 2010 року по 25 січня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані заявником докази свідчать про обґрунтованість доводів поданої нею заяви та наявність підстав для визнання вказаного у цій заяві факту.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу Херсонської міської ради задоволено. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 22 липня
2020 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів, які б свідчили про те, що між нею та ОСОБА_3 протягом п'яти років до дня смерті спадкодавця склались та мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї.
Колегія суддів вважала безпідставним посилання міської ради на наявність підстав для залишення заяви без розгляду, вказавши, що в ході розгляду справи не встановлено спору про право між спадкоємцями, а досліджені докази не свідчать про те, що встановлення факту, за заявою ОСОБА_1 може вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у квітні 2021 року касаційній скарзі на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 рокупредставник ОСОБА_1 - адвокат Гончаров М. В, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гончаров М. В. подав касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду
від 02 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржену постанову, апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18,
від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 208/3512/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/1585/15-ц.
Вважає, щовисновок Верховного Суду, викладений у постанові
від 25 листопада 2019 року в справі № 202/5003/16-ц, який застосував апеляційний суд в оскарженій постанові, не підлягав застосуванню у розглядуваній справі.
Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 367 ЦПК України у подібних правовідносинах.
Зазначає, що Херсонська міська рада, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, просила скасувати це рішення і ухвалити нове, яким заяву про встановлення факту залишити без розгляду. При цьому, в апеляційній скарзі представник міської ради зазначав підставою залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду те, що питання про встановлення юридичного факту в даному випадку повинно вирішуватися не в порядку окремого, а в порядку позовного провадження.
Тобто, заінтересована особа не заперечувала фактичних обставин, встановлених рішенням суду першої інстанції, а лише посилалась на порушення норм процесуального права щодо порядку вирішення питання встановлення юридичного факту в суді. Інших доводів про незаконність рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 22 липня
2020 року, апеляційна скарга міської ради не містила.
Однак апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та безпідставно вийшовши за межі вимог апеляційної скарги здійснив перегляд рішення суду першої інстанції по суті заяви.
Заявник наголошує, на тому, що під час розгляду справи у суді першої інстанції були надані докази, які підтверджують факт родинних зв'язків та спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року Херсонською міською радою подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заінтересована особа, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_2
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 і двоюрідним братом ОСОБА_1 .
Кровне споріднення між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відсутнє.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
На час смерті ОСОБА_2 разом із ним у вказаній квартирі проживала та була зареєстрована його мати ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 .
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 разом із нею у вказаній квартирі інші особи не були зареєстровані.
10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої Херсонської державної нотаріальної контори Херсонської області Герасименко А. В. від 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті
ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із відсутністю будь-яких документів або рішення суду, які підтверджують родинні або інші відносини із спадкодавцем.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року право власності на належну Журавльовим квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу
від 30 листопада 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі
№ 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19,
від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Очевидно, що метою звернення ОСОБА_1 до суду із розглядуваною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .
Натомість у разі відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_3 або неприйняття ними спадщини чи відмови від неї, спірна квартира, як відумерла спадщина, може перейти у власність територіальної громади міста Херсону, в особі Херсонської міської ради.
Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, Херсонська міська рада зазначала про наявність між нею та ОСОБА_1 спору про право, який можливо вирішити лише у порядку позовного провадження.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, суд апеляційної інстанції, вказавши, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із ОСОБА_3 не може вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб, залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 у вересні 2017 року в справі № 648/2746/17 вже зверталася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просила встановити факт спільного проживання її протягом п'яти років з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року в справі № 648/2746/17 вказану заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду за клопотанням представника заінтересованої особи Херсонської міської ради з огляду на наявність спору про право.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року у справі № 648/2746/17 не оскаржувала.
Крім того, представник заінтересованої особи повідомляв про перебування в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області цивільної справи № 766/4081/18 за позовом Територіальної громади в особі Херсонської міської ради до державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Ковш Максима Володимировича, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Зоріної Наталії Володимирівни, ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольги Олександрівни, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_1 , Відділ державної реєстрації речових прав та їх обтяжень Херсонської міської ради, Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію права власності щодо спірної квартири АДРЕСА_1 .
Вказане може свідчити, що міська рада і в інших судових процесах продовжує доводити свої права на спірну квартиру.
Суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули та дійшли помилкових висновків про можливість вирішення заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження порушивши норми процесуального права.
З урахуванням наявності спору про право заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а спір ОСОБА_1 про право на спадкування після смерті ОСОБА_3 може бути вирішено в порядку позовного провадження.
За встановлених обставин не може бути залишено без змін рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку окремого провадження.
Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 17 червня
2021 року в справі № 761/15241/19, яка прийнята після подання касаційної скарги ОСОБА_1 у розглядуваній справі та має бути врахована в силу вимог частини третьої статті 400 ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 412 ЦПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 22 липня 2020 року та постанова Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року підлягають скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх спадкових прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними.
Керуючись статтями 315, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гончаров Михайло Васильович, задовольнити частково.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 22 липня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня
2021 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутись до суду із позовом на загальних підставах.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. В. Шипович О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта