Постанова
Іменем України
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 161/992/20
провадження № 61-8740св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліпкевич Іван Володимирович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Рудської С. М., від 10 грудня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю., від 21 квітня 2021 року,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:
ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (далі - ТОВ «ФК «Єврокредит»), про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 09 липня 2008 року між акціонерним комерційним банком (далі - АКБ) «Форум» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0523/08/74/22-СLNv, відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти у розмірі 70 000 доларів США.
Цього ж числа між нею та АКБ «Форум» було укладено іпотечний договір, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором вона передала в іпотеку банку належне їй нежиле приміщення нотаріальної контори, загальною площею 24,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (після реконструкції у 2010 році - офіс нотаріальної контори, площею 149 кв. м).
26 вересня 2016 року на електронних торгах було реалізовано право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами, переможцем яких стало ТОВ «ФК «Єврокредит». Після чого 06 жовтня 2016 року між
ТОВ «ФК «Єврокредит» та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП)
ОСОБА_2 були укладені договори про відступлення права вимоги
№ 07-10/16 за вказаними договорами.
28 лютого 2017 року за заявою нового іпотекодержателя державним реєстратором комунального підприємства (далі - КП) «Волинське обласне БТІ» Яремчуком Г. Я. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34074309, про реєстрацію права власності на належне позивачу приміщення нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем
ОСОБА_2 , про що 22 лютого 2017 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності 19242975.
Водночас, рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року,
у справі № 161/13889/17 визнано недійсним: договір про відступлення прав вимоги від 06 жовтня 2016 року № 07-10/16 за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ФОП ОСОБА_2 ; договір про передачу прав за договором про відступлення прав за іпотечним договором від 06 жовтня 2016 року, укладеним між ТОВ «ФК «Єврокредит» та
ФОП ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що реєстрація права власності на зазначений предмет іпотеки за ОСОБА_2 відбулась на підставі договорів, які були визнані недійсними, ОСОБА_1 просила суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності номер 19242975 від 22 лютого 2017 року на нерухоме майно за ОСОБА_2 на нежиле приміщення нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 149 кв. м, яке заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рух справи у судах попередніх інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді: Кирилюк В. Ф., від 14 серпня 2020 року провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що відсутній предмет спору, оскільки постановою Волинського апеляційного суду
від 16 липня 2020 року у справі № 161/15629/19, зокрема скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34074309, від 28 лютого 2017 року щодо реєстрації права власності на спірне приміщення за ОСОБА_2 .
Постановою Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що у розглядуваній справі та у справі № 161/15629/19 різний предмет спору.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, з урахуванням змін внесених до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліпкевич І. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 травня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліпкевич І. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з районного суду.
У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 та від 07 серпня 2019 року у справі № 823/750/16.
Зазначає, що рішення суду про визнання недійсними документів, на підставі яких було набуто право власності, набрало законної сили до внесення змін у статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не виконане, а тому у цій справі скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є належним способом захисту.
Вказує, що Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 1141
від 26 жовтня 2011 року, передбачено такий спосіб захисту прав як скасування запису про державну реєстрацію права власності.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 липня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0523/08/74/22-СLNv, за умовами якого банк надав позичальникові кредитні кошти у розмірі 70 000 доларів США.
09 липня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1810, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором майновий поручитель передав в іпотеку кредитодавцеві нежиле приміщення нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 24,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і яке у 2010 році було реконструйовано в офіс нотаріальної контори, загальною площею 149 кв. м.
Під час здійснення процедури ліквідації банку, 05 жовтня 2016 року між
ПАТ «Банк Форум» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 241-ф, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_3 , що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 0523/08/22-CLNv від 09 липня 2008 року, а новий кредитор зобов'язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в розмірі ціни відступлення.
05 жовтня 2016 року між банком (первісним іпотекодержателем) та
ТОВ «ФК «Єврокредит» (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого банк відступає, а ТОВ «ФК «Єврокредит» набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, укладеним між
АКБ «Форум» та ОСОБА_1 . Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрований в реєстрі № 1494.
06 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» (первісним кредитором) та ФОП ОСОБА_2 (новим кредитором) укладено договір про відступлення прав вимоги № 07-10/16, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_3 , що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 0523/08/22-CLNv, а новий кредитор зобов'язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в розмірі ціни відступлення.
06 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» (первісним іпотекодержателем) та ФОП ОСОБА_2 (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Єврокредит» відступає, а ФОП ОСОБА_2 набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 . Наведений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрований у реєстрі № 1507.
28 лютого 2017 року державним реєстратором КП «Волинське обласне БТІ» Яремчуком Г. Я. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34074309, про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , про що 22 лютого 2017 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності 19242975.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16
ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня
2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, а саме за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав
до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,
статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з
16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Суд першої інстанції та апеляційний суд, який врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, дійшли правильного висновку, що у зв'язку із викладенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, наразі чинне законодавство не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а тому зазначений спосіб не може бути ефективним способом захисту порушених прав.
Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суд, викладеними у постановах від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19,
від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц,
від 13 травня 2021 року у справі № 200/11360/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 161/15629/19.
Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Волинського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, з урахуванням змін внесених постановою Верховного Суду від 13 жовтня
2021 року, у справі № 161/15629/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»
Яремчука Г. Я., ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер 34074309, від 28 лютого 2017 року про реєстрацію права власності на спірне приміщення за ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приміщенням нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення даного приміщення.
Ухвалюючи постанову від 13 жовтня 2021 року у справі № 161/15629/19, Верховний Суд погодився із висновками апеляційного суду в частині скасування рішення державного реєстратора, вказавши, що станом
на 28 лютого 2017 року державному реєстратору Яремчуку Г. Я. не було надано документів, необхідних для про проведення державної реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення нотаріальної контори, тому були відсутні визначені законом підстави для прийняття оскарженого рішення.
Таким чином, права ОСОБА_1 , які порушені, зокрема, реєстрацією права власності на спірний об'єкт нерухомості за ОСОБА_2 , відновлені остаточним судовим рішенням у справі № 161/15629/19.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18,
від 07 серпня 2019 року у справі № 823/750/16, оскільки висновки у зазначених справах щодо належного способу захисту стосуються іншого матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, зокрема, порядку внесення записів до державного реєстру, змін до них та їх скасування, який діяв до 16 січня 2020 року.
Також колегія суддів відхиляє посилання заявника на приписи пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», відповідно до яких судові рішення, зокрема про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, мають виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 звернулась до суду із новим позовом, а не в порядку виконанням судового рішення у справі № 161/13889/17 про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають і фактично зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи по суті, в межах заявлених вимог та з урахуванням наданих доказів, правильно застосовано норми матеріального права і не допущено порушень норм процесуального права, за яких судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, відтак колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліпкевич Іван Володимирович, залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня
2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 квітня
2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. В. Шипович О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта