08 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 921/730/13-г/3
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк"
до 1. Приватного підприємства "Продекспорт", 2. Закритого акціонерного товариства "Агропродукт"
про стягнення заборгованості,
20.10.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 921/730/13-г/3, подана 10.08.2021 через Західний апеляційний господарський суд.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №921/730/13-г/3 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як убачається із матеріалів касаційної скарги оскарженою ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою не учасника справи - ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2013 та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правовідносини, які випливають з кредитних договорів та договорів поруки, стороною яких не є ОСОБА_2 , не слід ототожнювати із правовідносинами, котрі виникли на підставі тих же кредитних договорів та договору застави, де він виступає стороною.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у цій же справі (№ 921/730/13-г/3) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на цю ж саму оскаржувану ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 дійшла висновку, що ОСОБА_2 не позбавлений права спростовувати суму, в межах якої звертається стягнення на предмет застави, та надавати свої міркування з цього приводу під час апеляційного перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.11.2013 як один з відповідачів у справі № 607/13901/13-ц. Учасники справи № 921/730/13-г/3 не вправі посилатися на встановлену суму заборгованості як на преюдиційний факт у спорі з ОСОБА_2 , який не є відповідачем у цій справі. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі, установивши відсутність порушення прав чи законних інтересів зазначеної особи, апеляційний господарський суд правильно відхилив твердження ОСОБА_2 про те, що оскаржуваним судовим рішенням у справі № 921/730/13-г/3 вирішено питання про його права, інтереси та/або обов'язки і обґрунтовано закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки вирішив питання про її права, інтереси особи, що не була залучена до участі у справі, а саме ОСОБА_1 , тому просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та оскаржуване судове рішення, Судом встановлено, що обґрунтування викладене у касаційній скарзі ОСОБА_1 не викликає розумних сумнівів щодо правильності застосування норм права апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, правомірність яких перевірена Великою Палатою Верховного Суду.
При розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.
З огляду на викладене, правильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 921/730/13-г/3.
2. Матеріали касаційної скарги на 17 (сімнадцяти) аркушах повернути скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
І. С. Міщенко