№ 2а-2460/10/2370
22.06.2010 р. м. Черкаси
10 год. 20 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Гараня С.М.,
при секретарі -Лисенко С.С.,
за участю представника позивача Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Гребенюка С.А. -за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулася Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області, в якому просить припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем як платником податків на протязі більше одного року не надавалися податкові декларації до державної податкової служби, що є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову чи клопотань про відкладення розгляду справи не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 30.08.2005 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1. На обліку Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області як платник податків відповідач перебуває з 01.09.2005 р. (довідка про взяття на облік платника податків № 18343/28 від 02.09.2005 р.).
Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці, визнаються суб'єктами господарювання.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, порядок та підстави проведення державної реєстрації, припинення державної реєстрації таких осіб, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону, державна реєстрація фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбаченні цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
З огляду на вимоги статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку, установленому законом. Усі громадяни зобов'язані щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Проводячи господарську діяльність, фізична особа-підприємець, відповідно до вимог частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, зобов'язана своєчасно подавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати податки в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251-XII платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в установлені законами терміни.
Згідно з підпунктами «а»та «в»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV платники податків зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподаткованого доходу, у разі, коли такий платник податку зобов'язаний цим законом подавати декларацію, подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього закону таке подання є обов'язковим.
Відповідно до підпункту «г»підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 р. № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) до 1 квітня року, наступного за звітним.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, який зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього чинним законодавством у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та на якого розповсюджується дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 з моменту реєстрації не звітувався до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про отримані ним доходи, тим самим порушуючи вимоги законодавства, яким регулюються дані правовідносини.
Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 під час здійснення ним підприємницької діяльності не виконав вимоги статті 67 Конституції України, частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпунктів «а», «в»пункту 19.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту «г»пункту 4.1.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до частини 1 статті 51 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
З огляду на вимоги частин 1, 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення з цього питання, а підставами для ухвалення такого рішення є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Згідно пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», від 04.12.1990 р. № 509, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755, та на підставі вимог пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509, відповідно якого до функцій податкових органів належить контролювання своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Таким чином, органи державної податкової служби мають право на звернення до суду із позовами про припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.
Частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755, встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755 суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Виходячи з вимог частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень і відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності - задовольнити повністю.
2. Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованої виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області.
3. Копію постанови в день набрання нею законної сили направити виконавчому комітету Уманської міської ради Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, а у випадку відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 22 червня 2010 року.
Суддя С.М.Гарань