Іменем України
04 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1018/21
За позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури,
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, в інтересах держави в особі
позивачів: 1. Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04412656, вул. Л. Українки, 3, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100
2. Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846, вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017
до відповідача: Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Сосницярайагролісгосп”,
код ЄДРПОУ 05435398, вул. Промислова, 3, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100
Предмет спору: про відшкодування шкоди 105 300,61 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
не викликались,
Керівником Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області подано позов до Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Сосницярайагролісгосп”, у якому просить суд стягнути з відповідача шкоду у сумі 105300,61 грн, завдану внаслідок незаконної вирубки дерев у зв'язку з порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного в частині здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, запобіганню незаконних порубок.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строкз дня отримання ухвали дляподання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- прокурору та позивачам - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія вказаної вище ухвали суду була направлена на електронні адреси учасників справи 29.09.2021.
04.10.2021 від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов лист, у якому він зазначає, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі через електронну пошту 30.09.2021.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 18.10.2021.
12.10.2021 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його іншим учасникам справи.
Суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Також 12.10.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у якому відповідач просить суд розгляд справи проводити у судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін; явку представників Сосницької селищної ради та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області просить визнати обов'язковою.
Ухвалою суду від 13.10.2021 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
23.10.2021 від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшла відповідь на відзив, у якій позивач-2 просив суд поновити строк на її подання.
Ухвалою суду від 27.10.2021 відмовлено Державній екологічній інспекції у Чернігівській області у поновленні процесуального строку для подання відповіді на відзив та залишену вказану заяву по суті без розгляду.
22.10.2021 прокурор направив до суду відповідь на відзив з доказами її направлення іншим учасникам справи, яку ухвалою суду від 01.11.2021 залишено без розгляду.
01.11.2021 від прокурора надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №15/3950 від 20.10.2021 про уточнення реквізитів рахунку, на який необхідно здійснювати стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. У поданому клопотанні прокурор просить поновити строк на подання вказаного листа та долучити його до матеріалів справи, оскільки такі відомості щодо реквізитів рахунків на час подання позовної заяви у прокурора були відсутні.
Суд долучив до матеріалів справи копію листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №15/3950 від 20.10.2021, оскільки лист про уточнення реквізитів рахунків отримувачів коштів суд розцінює як такий, що поданий для уточнення редакції позовних вимог, що безпосередньо не стосується суті спору.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, внаслідок чого здійснено незаконну порубку дерев на земельній ділянці на околиці с. Якличі Сосницького району Чернігівської області у виділі 6 кварталу 156, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев, у розмірі 105 300,61 грн.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на наступне:
- забезпечення охорони лісу входить до обов'язків постійних лісокористувачів, проте неналежна охорона лісу відповідно до норм чинного законодавства України не є лісовим правопорушенням, що тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереження лісу; саме лісник ДП «Сосницяагролісгосп» ОСОБА_1 виявив незаконну порубку дерев;
- саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана відшкодувати шкоду, розмір якої визначається відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до припинення ступеня росту. Відповідач вважає, що державний та місцевий бюджети у такому випадку отримають подвійне відшкодування шкоди, а саме: з лісокористувача за незабезпечення належної охорони лісу та з винної у незаконній рубці лісу особи;
- відповідач зазначає, що обов'язки із забезпечення охорони та захисту лісів покладено не лише на власників лісів та лісокористувачів, а й на інших суб'єктів, зокрема на державну лісову охорону, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, та на поліцію, а тому вважає, що відповідальність за незабезпечення охорони лісу, яка має наслідком незаконну вирубку дерев, повинні нести усі суб'єкти солідарно;
- прокурором не зазначено, у який спосіб та з застосуванням яких вимірювальних засобів проведено заміри пнів, оскільки навіть перевірки факту незаконної рубки лісу позивачем не проведено та не складено належного акту перевірки;
- при визначенні ціни позову взято розрахунок, виготовлений представником ДП «Сосницярайагролісгосп», про що зазначено у висновку експерта від 15.04.2020 № 29658/20-48.
Відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Відповідно до Державного акту серії І-ЧН № 002344 від 15.09.2002 на право постійного користування землею на підставі розпорядження Сосницької районної державної адміністрації від 08.08.2020 № 241 Дочірньому підприємству «Сосницярайагролісгосп» надано у постійне користування для ведення лісового господарства 436,6 га землі на території Спаської сільської ради для ведення лісового господарства (а.с. 42-43).
13.09.2020 до Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшов рапорт інспектора СРПП Кулініча О. О. про те, що ним виявлений факт перевезення лісопродукції без відповідних дозвільних документів. Перевіркою встановлено, що пиломатеріал, а саме колоди дерев дуба, вивезено з лісового масиву поблизу села Якличі Сосницького району, де виявлено факт незаконної вирубки дерев.
Відомості щодо вказаної події були внесені 13.09.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270240000189 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (а.с. 14).
Досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що в обході №12, кварталі 156, виділі 6, розташованого на околиці села Якличі Сосницького району Чернігівської області, має місце порубка дерев листяних порід, а саме 3 дерева породи ясен, 5 дерев породи дуб, 1 дерево породи липа, про що свідчить наявність пнів різних діаметрів, тирси, вершин та бічних гілок дерев.
13.09.2020 працівниками Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області в ході огляду місця події виявлено автомобіль легковий марки М21251010, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом ПАВАМ 112012С ПР-легковий-В, д.н.з. НОМЕР_2 , на якому виявлено 5 колод породи дуб, об'єм яких становить 0,936 куб. м.
Опитаний водій вказаного автомобіля ОСОБА_2 пояснив працівникам поліції, що на початку вересня 2020 року він ходив до лісу за грибами в районі села Якличі та біля кущів він побачив деревину породи дуб. Оскільки протягом двох днів ніхто ці колоди не забирав, він на власному автомобілі перевіз дані колоди до місця свого проживання, а 13.09.2020 по дорозі на пилораму його зупинили працівники поліції.
14.09.2020 головний лісничий ОСОБА_3 подав начальнику Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області заяву про кримінальне правопорушення, у якій зазначив, що 13.09.2020 у кварталі 156 виділ 6 виявлений факт незаконної порубки дерев листяних порід, а саме дубу звичайного в кількості 2 штуки та 1 дерева ясена звичайного.
Під час допиту працівниками поліції він повідомив, що 13.09.2020 від майстра лісової дільниці №3 ОСОБА_4 йому стало відомо про виявлення факту незаконної порубки дерев у кварталі 156, виділі 6.
14.09.2020 старшим слідчим Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Жабком І. П. за участю старшого інспектора-криміналіста та головного лісничого Бідного В. М. було проведено огляд місця події та встановлено, що на території лісового масиву виявлено рубку дерев листяних порід, а саме ясена у кількості 3 дерев (розміри пнів 58х50 см, 44х42 см, 40х31 с), дуба у кількості 5 дерев (розміри пнів 40х43 см, 58х54 см, 51х52 см, 56х54 см, 64х57 см), липи у кількості 1 дерево (розмір пня 21х21 см), про що складено протокол огляду місця події від 14.09.2020 та здійснено фотозйомку (а.с.16-29).
22.09.2020 постановою слідчого призначено судову трасологічну експертизу. Відповідно до висновку експерта №1168 від 20.10.2020 12 зрізів пнів, вилучених 14.09.2020, з 5-ма фрагментами стовбурів дерев, вилучених 13.09.2020, не складали до розділення єдиного цілого.
Тобто колоди породи дуб, вилучені з автомобіля ОСОБА_2 , не відповідали тим зрізам пням, які були виявлені на місці незаконної вирубки дерев.
29.10.2020 постановою слідчого призначено інженерно-екологічну експертизу.
Згідно з висновком експерта № 29658/20-48 від 15.04.2021 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270240000189 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки 9 сироростучих дерев різних порід на території обходу № 12 кварталу 156 виділу 6 ДП «Сосницярайагролісгосп», становить з урахуванням індексації 105 300,61 грн. Розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1 (а.с 34-41).
11.08.2021 слідчим СВ Корюківського відділу ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Кулінічем А. А. проведено допит свідка лісника ДП «Сосницярайагролісгосп» ОСОБА_1 , який пояснив, що 13.09.2020 йому зателефонував майстер лісу ОСОБА_4 та повідомив про необхідність перевірки кварталу 156, виділу 6, на факт незаконної вирубки, яку він і виявив під час здійснення обходу, про що повідомив ОСОБА_4 . Також він зазначив, що останній раз він здійснював обхід цього кварталу близько трьох днів назад, але вирубки не помітив, оскільки місце вирубки було за кущами, а він туди не заглядав, підозрілих осіб не побачив; обхід він здійснює раз на тиждень, але оскільки територія дуже велика, то одразу все не обійдеш (а.с. 30-33).
11.08.2021 слідчим СВ Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Кулінічем А. А. винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270240000189 від 13.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 67-70).
У вказаній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що зі звернення ДП «Сосницярайагролісгосп» та зібраних матеріалів неможливо зрозуміти чи незаконна порубка здійснена в один чи декілька днів, а також неможливо встановити чи був один злочинний умисел чи декілька, що може свідчити про те, що мали місце декілька окремих злочинів.
Отже, у ході досудового розслідування кримінального порушення не було встановлено точної дати вчинення незаконної вирубки, особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, та їх кількість. Свідків та очевидців вчинення вказаного правопорушення також не було встановлено. Єдиним, хто був поблизу місця вчинення кримінального правопорушення, є ОСОБА_2 , проте його вину у вирубці не доведено.
Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує бездіяльності відповідача у забезпеченні належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов'язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 105 300,61 грн.
Доказів сплати коштів у розмірі 105 300,61 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”; ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Статтею 15 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення було вчинено на території Сосницької селищної ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування, а відтак прокурор правомірно визначив позивачем Сосницьку селищну раду.
Прокурор звернувся до Сосницької селищної ради з листом від 26.07.2021 №2271вих21, у якому просив надати інформацію чи вживались та чи будуть вживатись заходи щодо стягнення у судового порядку з ДП «Сосницяагролісгосп» шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки дерев на території обходу №12, кварталу №156, виділу лісових угідь.
У відповідь на це звернення Сосницька селищна рада у своєму листі від 29.07.2021 №04-20/887 повідомила прокурора, що такі заходи не вживались та вживатись не плануються у зв'язку з відсутністю вільних коштів у громаді та перебуванням працівників у відпустках.
Таким чином, невжиття Сосницькою селищною радою упродовж тривалого часу заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди та відсутність наміру вжиття таких заходів свідчить про бездіяльність вказаного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 (надалі Положення) Державна екологічна Інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі пункту 2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом № 15/2753 від 09.08.2021 повідомила на звернення прокурора № 2272вих-21 від 26.07.2021на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про те, що не вживала заходів щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев.
Таким чином, невжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-2.
Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1та позивачу -2 листів (26.07.2021) та до подання позову (27.09.2021) минуло більше двох місяців, позивачі не вжили заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.
Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора з посиланням на таку норму, які були направлені позивачам з метою з'ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Чернігівською обласною прокуратурою направлено позивачу-1 та позивачу-2 повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України № 2945вих-21 від 16.09.2021 та № 2944вих-21 від 16.09.2021, відповідно про те, що прокурором підготовлену до суду позовну заяву про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою.
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
Щодо правової оцінки відносин, що склались між сторонами.
Судом встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до Державного акту І-ЧН № 002344 від 15.09.2002 на право постійного користування землею, на території Спаської сільської ради Сосницького району Чернігівської області знаходиться земельна ділянка площею 436,6 га для веденнялісовогогосподарства, на якій було виявлено незаконну порубку.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Згідно з п. 2.1 статуту Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп», затвердженого наказом генерального директора Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради № 9 від 19.02.2018 (нова редакція), підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісо продукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.
Предметом діяльності підприємства є охорона і захист лісів від самовільних рубок, охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду (п. 2.2.1 Статуту).
Згідно з п. 6.4 Статуту обов'язком підприємства є виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором ДП “Сосницярайагролісгосп», до посадових обов'язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з вживанням заходів щодо запобігання і припинення порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, інших порушень користування лісом і лісовими землями; контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу, за збереженням пожежно-наглядових пунктів, межових знаків, квартальної мережі і ін..
Лісник несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією в межах, визначених діючим законодавством України; правопорушення, вчинені під час здійснення своєї діяльності (в межах, визначених чинним законодавством України); спричинення матеріального збитку ( в межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
В ході досудового розслідування за фактом незаконної порубки лісник ОСОБА_1 11.08.2021 пояснив, що в його підпорядкуванні перебуває обхід № 12. 13.09.2020 йому зателефонував майстер лісу ОСОБА_4 та повідомив про необхідність перевірки кварталу 156, виділу 6, на факт незаконної вирубки. Також він зазначив, що останній раз він здійснював обхід цього кварталу близько трьох днів назад, але вирубки не помітив, оскільки вона була за кущами, а він туди не заглядав, підозрілих осіб не побачив; обхід він здійснює раз на тиждень, але оскільки територія дуже велика, то одразу все не обійдеш.
Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 156 вид. 6), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Посилання відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, судом до уваги не приймається, враховуючи наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, вказаний факт був виявлений працівниками поліції, про що 13.09.2020 внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, як вбачається з протоколу від 14.09.2021, під час огляду місця події виявлено пні 9 дерев різних порід.
Головний лісничий відповідача ОСОБА_5 подав заяву про кримінальне правопорушення лише наступного після виявлення працівниками поліції незаконної вирубки дерев, у якій зазначив про вирубку дерев у кількості 3 штуки.
Отже, зазначені доводи відповідача суперечать встановленим обставинам, а також жодним чином не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено:
- Протоколом огляду місця події від 14.09.2020, яким виявлено незаконну вирубку дерев на території лісового масиву, а саме ясена у кількості 3 дерев (розмірі пнів 58х50 см, 44х42 см, 40х31 с), дуба у кількості 5 дерев (розміри пнів 40х43 см, 58х54 см, 51х52 см, 56х54 см, 64х57 см), липи у кількості 1 дерево (розмір пня 21х21 см);
- розрахунком шкоди, згідно з висновком експерта № 29658/20-48 від 15.04.2021 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270240000189, який з урахуванням індексації становить 105 300,61 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (далі - Такси).
При проведенні розрахунку розміру заподіяної шкоди експертом в якості вихідних даних були використані: протокол огляду місця події від 14.09.2020, польову перелікову відомість пнів самовільної рубки дерев у кварталі 156, виділ 6, складену головним лісничим Бідним В.М., довідку, за підписом головного лісничого ДП «Сосницярайагролісгосп» та CD-R диск з фотоматеріалами, наданий листом слідчого від 02.12.2020.
Відповідно до розрахунку, наявного в експертному висновку, діаметри пнів незаконно зрубаних дерев становлять: дуб - 41,5 см, 51,5 см, 55 см, 56 см, 60,5 см, ясен - 35,5 см, 43 см, 54 см, липа - 21 см.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до “Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік - 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік - 124,9 %).
Експертом проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс; інфляції - 122,3 %, за 2009 рік - 112,3 %, за 2010 рік - 109,1 %, за 2011 рік - 104,6 %, за 2013 рік - 100,5 %, за 2014 рік - 124,9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %).
Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням п. 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.
Сума шкоди за пошкодження 9 дерев відповідного діаметру до ступеня припинення росту з урахуванням індексації за попередні роки становить: 25569 х 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 x1,137 х 1,098х104,1 = 105 300,61 грн.
Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Наведеним спростовуються доводи відповідача, що при визначенні ціни позову взято розрахунок, виготовлений представником ДП «Сосницярайагролісгосп», оскільки експертом були використані й інші документи та матеріали, про що зазначено у висновку.
Таким чином, розмір завданої шкоди визначений саме експертом на підставі відповідних документів, а не представником ДП «Сосницярайагролісгосп».
Доводи відповідача про незазначення, у який спосіб і з застосування яких вимірювальних засобів проведено заміри пнів, враховуючи відсутність акту перевірки, відхиляються судом, враховуючи наступне.
Як вбачається з протоколу огляду місяця події від 14.09.2020, під час огляду, у якому взяли участь також старший інспектор-криміналіст та головний лісничий ОСОБА_5 , були зафіксовані розміри пнів та здійснено фотофіксацію замірів (ілюстративну таблицю), яка є додатком до протоколу.
З наданих фото вбачається, що заміри пнів проводились за допомогою вимірювальної лінійки шляхом замірювання максимального та мінімального діаметрів, що відповідає положенням Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу. При цьому таке замірювання відбувалось за участю інспектора-криміналіста, який є кваліфікованим фахівцем, що займається збором доказів та їх дослідженням у тій чи іншій кримінальній справі.
Будь-яких зауважень або незгоди представника відповідача з такими розмірами цей протокол не містить.
Крім того, у висновку експерта №29658/20-48 від 15.04.2021 вказано, що 07.12.2020 до КНДІСЕ надійшов лист Сосницького ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області від 02.12.2020, додатком до якого була довідка за підписом лісничого ОСОБА_5 , у якій зазначено про те, що 13.09.2020 в квартал 156, виділ 6, була виявлена самовільна рубка дерев дуба, ясена та липи в кількості 9 штук, серед яких два дерева пні розміром 40*31 та 44*42 були сироростучі.
Також, як вказано у висновку експерта, при проведенні розрахунку розміру заподіяної шкоди було використано польову перелікову відомість пнів самовільної рубки дерев у кварталі 156, виділ 6, складену головним лісничим Бідним В.М.
Тобто сам відповідач брав участь в огляді та замірі пнів, а також складав відповідні документи, а отже і погодився з правильністю визначення їх розмірів.
Доводи відповідача про відсутність акту перевірки є безпідставним, оскільки не спростовують порушення вимог природоохоронного законодавства та факту вчинення незаконної порубки дерев 13.09.2020, наявність якого підтверджено матеріалами досудового розслідування кримінального провадження за № 12020270240000189.
До того ж такий факт виявлений не під час перевірки органами Державної екологічної інспекції дотримання ДП «Сосницярайагролісгосп» вимог природоохоронного законодавства, а органами поліції, у зв'язку з чим і був складений відповідний акт огляду місця події.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків завідсутності належного контролю за спірною територію, про що свідчить факт вчинення вказаного правопорушення.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана відшкодувати шкоду.
Стосовно доводів відповідача про солідарну відповідальність інших органів, на які покладено обов'язки із забезпечення охорони та захисту лісів (державну лісову охорону, поліцію), суд зазначає наступне.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
А тому покладення відповідальності на правоохоронні органи та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Так, не може правоохоронний орган відповідати за збереження усього державного або комунального майна на усій території держави, для цього створено відповідні правові інститути. У державі розмежовуються повноваження з контролю за використанням та збереженням державного та комунального майна між певними компетентними органами, і такі повноваження встановлені спеціальними законами. Кожен такий орган створений діяти у певній галузі діяльності як наприклад, Державна лісова охорона, Державна екологічна інспекція, тощо.
Загалом недоречним та нелогічним є покладення на поліцію обов'язку безпосередньо щодо охорони (патрулювання) усієї території держави (усіх лісів, полів, гір, водойм тощо) і покладення відповідальності за вчинення усіх правопорушень щодо усіх об'єктів правовідносин.
Згідно зі ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України, Посадової інструкції лісника, затвердженої директором ДП «Сосницярайагролісгосп», обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача.
Таким чином, вищевказані посилання відповідача суд вважає нічим іншим, ніж перекладанням своїх безпосередніх обов'язків та відповідальності на інших осіб.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись відповідно до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Сосницярайагролісгосп” (код ЄДРПОУ 05435398, вул. Промислова, 3, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100) шкоду у сумі 109 520,48 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме: 31 590,18 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 21 060,12 грн до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради; 52 650,31 грн до спеціального фонду бюджету Сосницької селищної ради (ГУК у Чернігівській області, смт. Сосниця/24062100, код ЄДРПОУ 37972475 Казначейство України (ЕАП), рахунок UA848999980314080544000025679).
3. Стягнути з Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Сосницярайагролісгосп” (код ЄДРПОУ 05435398, вул. Промислова, 3, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун