нп 2-н/490/1509/2021 Справа № 490/8057/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
26 жовтня 2021 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши заяву МКП «Миколаївводоканал» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,-
встановив:
В вересні 2021 року заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 борг за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку досудової підготовки 25.10.2021 року судом зроблено витяг з реєстру територіальної громади м.Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м.Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні , боржник ОСОБА_1 за вищевказаною адресою не значиться.
Згідно ч.9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у прийнятті заяви про видачу судового наказу слід відмовити.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У відповідності до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 319 ЦК Українивстановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Тягар утримання майна згідно статті 322 ЦК України покладається на власника. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, боржник - ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 161 ЦПК Україн и, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Враховуючи, що заявником заявлені вимоги про стягнення боргу за період з листопада 2014 р. по серпень 2019 року (включно), який перевищує загальну позовну давність, що унеможливлює визначення обсягу боргу в межах строку позовної давності, тому наявні підстави для відмови у видачі судового наказу.
При цьому, суд не може прийняти до уваги пояснення заявника щодо переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України, оскільки відсутні відомості щодо внесення боржником коштів по забезпеченню природного газу.
За п. 5 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Враховуючи наведене, а також те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, а вирішує питання про видачу судового наказу на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, суд приходить до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч.2ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 165 ЦПК України,суд,-
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою МКП "Миколаївводоканал» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Суддя О.А. Гуденко