нп 4-с/490/8/2020 Справа № 490/6136/14-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
26 жовтня 2021 р. Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А,
при секретарі Волошиній Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, -
В січні 2019 року скаржник звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною постанову від 07.12.2018 р. за ВП №490/6136/14-ц від 17.09.2015 р., щодо накладення арешту на грошові кошти (пенсію), що містяться на рахунку ПАТ КБ «Приват Банк» та зобов язати приватного виконавця скасувати постанову від 07.12.2018 р.
В обґрунтування вимог посилається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. перебуває ВП №57293947, відкрите 17.09.2015 р. на підставі виконавчого листа виданого на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.12.2014 року по цивільній справі №490/6136/14 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” заборгованість за кредитним договором - 16073,87 грн., заборгованість за додатковою угодою за кредитним договором - 962682,18 грн. та судовий збір у розмірі по 1827,00 грн. з кожного. Постановою від 07.12.2018 року № 835 було накладено арешт на грошові кошти (пенсію) ОСОБА_1 які містяться на рахунку ПАТ КБ «Приват Банк». Заявник вважає дану постанову неправомірною, у зв язку з тим, що на пенсійний рахунок ПАТ КБ Приват Банк надходить пенсія, в розмірі мінімальної 1497 грн, яка згідно з законом «Про виконавче провадження» ні в якому разі арешту не підлягає.
Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином, заперечення суду не надав. Ухвалою суду від 07.04.2021 року витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О завірену належним чином копію матеріалів виконавчого провадження № 57293947 від 07.12.2018 року стосовно арешту на рахунку боржників.Ухвала суду про витребування доказів неодноразово направлялася приватному виконавцю , вимоги ухвали не виконав, жодного разу доказів поважності причин суду не надав.
За приписами частини другої статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.12.2014 року по цивільній справі №490/6136/14 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” заборгованість за кредитним договором - 16073,87 грн., заборгованість за додатковою угодою за кредитним договором - 962682,18 грн. та судовий збір у розмірі по 1827,00 грн. з кожного.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської областиі Куліченко Д.О. в межах ВП № 57293947 від 07.12.2018 року на підставі виконавчого листа № 490/6136/14 від 17.09.2015 року виданого Центральним районним судом м. Миколаєва, яким стягнуто з з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” заборгованість за кредитним договором - 16073,87 грн., заборгованість за додатковою угодою за кредитним договором - 962682,18 грн. та судовий збір у розмірі по 1827,00 грн. з кожного накладено арешт на всі грошові кошти, що місяться на всіх рахунках, у всіх банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на всіх рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Згідно Довідки Центрального об єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області за вих.№607-7/є13 від 08.01.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Центральне об єднане управління ПФУ м. Миколаєва і отримує пенсію за віком в середньому розмірі 1435 грн.
Відповідно до статті 129-1Конституції України, cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом статей 1, 5 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7 частини третьої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 559-IXвід 13.04.2020 в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови, в частині накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу, набрали чинності з 01.01.2021).
Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону № Закону «Про виконавче провадження», так звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (в частині накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу, зміни набрали чинності з 01.01.2021).
Отже, стаття 48 вказаного Закону встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Згідно ч.1. 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до пункту 6 ч. 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону «Про виконавче провадження» повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 цього Закону.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 24.02.2021 в справі № 756/1927/15-ц та в постанові від 03.02.2021 в справі № 756/1927/16-ц.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. від 07.12.2018 року арешт накладено на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що можуть будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржника ОСОБА_1 .
Згідно ч.3 ст. 22 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Пунктом 6.9 глави V Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах зі змінами передбачено,що банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі - окремий рахунок).
З установлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для отримання соціальних виплат та який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Ст. 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В той же час, у разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання соціальних виплат на такий рахунок.
Також арешт з грошових коштів, які надходили на рахунок як соціальні виплати, може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів соціальних виплат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 905/361/19 та постанові Верховного суду від 08 липня 2020 року у справі № 915/1000/18.
В рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.68 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Частиною 2 статті 70 Закону визначено, що із заробітної плати боржника може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати не може бути накладений арешт, що не перешкоджає зверненню стягнення на грошові кошти боржника, а тому вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича - задовольнити частково.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. зняти арешт у виконавчому провадженні №57293947 з карткового рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приват Банк"( код фінансової установи 326610) , відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення,якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.