Справа № 640/19523/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
02 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО ТРЕЙД», Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО ТРЕЙД» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСО ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ТІСО ТРЕЙД») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 серпня 2018 року №0041011404, №0041021404 і №0040901409.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року даний адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 серпня 2018 року №0041011404 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 195 248,75 грн. (у тому числі: 3 356 199 грн. - податкове зобов'язання, 839 049,75 грн. - штрафні санкції).
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 серпня 2018 року №0041021404 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 775 723,75 грн. (у тому числі: 3 020 579 грн. - податкове зобов'язання, 755 144,75 грн. - штрафні санкції).
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 серпня 2018 року №0040901409 повністю.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що в ході розгляду справи лише частково було встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Зазначає, що в цій частині рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм діючого на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень законодавства.
Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що перевіркою встановлено відсутність можливості контрагентів постачати товари (послуги) для позивача, у зв'язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і, як наслідок, несплати податків, оскільки нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а той час як апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, оформлену актом від 13.07.2018 №689/26-15-14-04-04/38604835.
Перевіркою встановлено придбання ТОВ «ТІСО ТРЕЙД» товарів, робіт (послуг) у ТОВ "Технобренд Груп", ТОВ "Будальтернатива", ТОВ Торговий Дім "Астартак Трейд", ПП "Аміко Сістем", ТОВ "Молла", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Промат Україна", ТОВ "Торгово-Виробнича Компанія "Цементний Альянс", ТОВ "Захистбуд", які згідно з поясненнями позивача використовувались на об'єктах будівництва: м. Київ, вул. Берковецька, 6 ТРЦ "Лавина" (ТОВ "Мегалайн Глобал Юкрейн"); м. Київ, вул. Первомайського, 8 (ТОВ "Комплектбілдінг").
За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку, що встановлені нею обставини вказують на те, що взаємовідносини між позивачем і вищевказаними контрагентами не мали реального характеру та не супроводжувались дійсним рухом активів, а були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків. Згідно з актом позивач завищив собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 22 595 919 грн. і податковий кредит з ПДВ - на 4 371 556 грн.
Перевіркою встановлено не оприбуткування 24.07.2017 готівки у сумі 24788,94 грн.
Також згідно акту перевіркою встановлено такі порушення:
- п. 41.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України і заниження податку на прибуток на 4 067 265 грн., у т.ч. за 2015р. - 252 221 грн., за 2016р. - 3 185 138 грн., за 2017р. - 629 906 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України і заниження ПДВ на 4 371 556 грн.;
- п. 2.6, п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018:
- №0041011404, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 5 464 445 грн. (у т.ч.: 4371556 грн. - податкове зобов'язання, 1 092 889 грн. - штрафні санкції);
- №0041021404, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 5 021 026 грн. (у т.ч.: 4 067 265 грн. - податкове зобов'язання, 953 761 грн. - штрафні санкції);
- №0040901409, яким на позивача накладено штраф за порушення законодавства щодо обігу готівки у розмірі 123 944,70 грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом ч.1, 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності, відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову
З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи, складені за результатом таких операцій.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі № 826/7016/17.
Так, судом встановлено, що по взаємовідносинам з ТОВ "Технобренд Груп" позивач відніс до витрат 833 432,50 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 166 686,50 грн.
Укладеним ТОВ «ТІСО ТРЕЙД» з ТОВ "Технобренд Груп" договором №10 від 09.01.2017 (т. 4 а.с. 223-226), актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.01.2017 (форми №КБ-2в) (т. 4 а.с. 234-238) підтверджується придбання позивачем у контрагента робіт по вогнезахисту металевих конструкцій з порогом вогнестійкості 150 хвилин на об'єкті ТРЦ "Лавина" (м. Київ, вул. Берковецька, 6) вартістю 1 000 119 грн. (у т.ч. ПДВ - 166686,50 грн.).
Постачальником виписано на користь позивача податкову накладну від 31.01.2017 №58 (т. 5 а.с. 25).
Копіями банківських виписок (т. 4 а.с. 239-250) підтверджується, що позивач перерахував на користь ТОВ "Технобренд Груп" 230 000 грн. Також копіями договору про відступлення права вимоги №03/07-17 від 03.07.2017, укладеного між позивачем (Боржник), ТОВ "Технобренд Груп" (Первісний кредитор) і ТОВ "Фірма Бартекс" (Новий кредитор), і акту приймання-передачі документів від 03.07.2017 (т. 5 а.с. 1-3), банківських виписок (т. 5 а.с. 4-23), підтверджується, що позивач перерахував на користь Нового кредитора 770 119 грн. В акті зазначено і підтверджується копією картки рахунку 3771 (т. 5 а.с. 24), що станом на 31.03.2018 дебіторська/кредиторська заборгованість перед ТОВ "Технобренд Груп" відсутня.
За висновками акту перевірки позивач не надав до перевірки договір з ТОВ "Технобренд Груп", рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт на отримання товарів (робіт, послуг), платіжні доручення, виписки банку, про що відповідачем складено акт від 06.07.2018 №1113/26-15-14-04-04 (т. 6 а.с. 114).
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний акт про ненадання документів не відповідає дійсності і спростовується змістом акта перевірки (с.с. 6-8), де зазначено про надання до перевірки договору, банківських виписок, актів виконаних робіт, картку рахунку 3771 по взаємовідносинах з ТОВ "Технобренд Груп" та документів щодо переуступки права вимоги.
Також позивач надав пояснення №1, в яких зазначив, що у січні 2017р. укладено договір з ТОВ "ТРЦ "Лавина" на виконання будівельних та інших супутніх робіт за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, для чого позивач взяв на субпідряд ТОВ "Технобренд Груп". Замовник вчасно не розрахувався, тому позивач затримав платежі на ТОВ "Технобренд Груп" внаслідок чого, для остаточного розрахунку, позивач був змушений підписати договір переуступки з ТОВ "Фірма Бартекс" (т. 6 а.с. 118).
Висновок відповідача про завищення витрат і податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованим, зважаючи на відсутність фактичних даних, які б свідчили про об'єктивну неможливість виконання ТОВ "Технобренд Груп" робіт на користь позивача у січні 2017р.
Негативна податкова інформація щодо ТОВ "Технобренд Груп", на яку посилається податковий орган, зокрема, про відсутність у контролюючого органу відомостей щодо основних засобів чи неподання цим платником податкової (фінансової) звітності, не стосується періоду виконання робіт.
Податкова інформація щодо ТОВ "Фірма Бартекс" не має значення для вирішення справи, оскільки даний суб'єкт не виконував робіт, а лише набув право вимоги на кошти на підставі відповідного договору.
Посилання в акті перевірки на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2018 №757/243/18-к суд відхиляє, оскільки особа, стосовно якої його ухвалено, - ОСОБА_2 - не має відношення до позивача та/або ТОВ "Технобренд Груп"; обставини вчиненого кримінального діяння мали місце у лютому 2017р. і пізніше, що не стосується періоду виконання ТОВ "Технобренд Груп" робіт на користь позивача (січень 2017р.); вирок не містить інших фактичних даних, які б стосувались взаємовідносин між позивачем і ТОВ "Технобренд Груп".
З цих же мотивів відхиляється посилання в акті на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2018 №757/17181/18-к, оскільки зазначені у ній обставини не стосуються взаємовідносин між позивачем і ТОВ "Технобренд Груп" у січні 2017р. та/або їх посадових осіб.
Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, інших аргументованих доводів і доказів, які б доводили відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем і названим контрагентом, відповідач не надав, правомірність формування витрат і податкового кредиту - не спростував.
Стосовно запису в акті перевірки на с. 42 щодо подвійного включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ за лютий 2017р. податкової накладної ТОВ "Технобренд Груп" від 31.01.2017 №58 на суму ПДВ у розмірі 166686,50 грн., то він є безпідставним, оскільки, як вбачається уточнених розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2017р., поданих позивачем 21.03.2017 і 24.03.2017 (т. 7 а.с. 50-53), податковий кредит збільшено на 166 686,50 грн. (рядок 10.1) згідно з уточнюючим розрахунком від 21.03.2017 один раз, а в наступному уточнюючому розрахунку від 24.03.2017 показники рядка 10.1 залишились незмінними, а зміни внесені до інших показників (рядки 16 і 16.1).
З огляду на викладене судом першої інстанції вірно зазначено про недоведеність відповідачем заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Технобренд Груп", тому спірне нарахування у цій частині є безпідставним.
Перевіркою встановлено, що по взаємовідносинам з ТОВ "Будальтернатива" (нова назва ТОВ "Лізаторбуд") позивач відніс до витрат 1 403 387,50 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 280 677,50 грн.
Укладеним ТОВ «ТІСО ТРЕЙД» з ТОВ "Будальтернатива" договором №15/02-16 від 15.02.2016 і додатком №1 до нього (т. 5 а.с. 68-71), довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за липень і листопад 2016р. (ф. КБ-3) (т. 5 а.с. 76, 83), актами №1 і №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень і листопад 2016р. (ф. КБ-2в) (т. 5 а.с. 77-79, 84-87) підтверджується придбання позивачем робіт по влаштуванню вогнезахисту протипожежних стін та евакокоридорів 100м2 вартістю 1684065 грн. (у т.ч. ПДВ - 280677,50 грн.).
Постачальником виписано на користь позивача податкові накладні від 29.03.2016 №296, від 13.04.2016 №131, від 14.04.2016 №140 (т. 5 а.с. 98, 100, 102) на загальну суму поставки по факту перерахування позивачем коштів, що підтверджується копіями виписок по рахунку позивача за 29.03.2016, 13.04.2016 і 14.04.2016 (т. 5 а.с. 90-96).
Відповідач в акті перевірки (с. 11) зазначив, що акти приймання виконаних будівельних робіт належним чином підписані та відповідають умовам договору.
На запит відповідача від 06.07.2018 (т. 7 а.с. 39) позивач надав пояснення №1, в яких зазначив, що цей контрагент-постачальник працював на субпідряді на об'єкті за адресою: м.Київ, вул. Берковецька, 6, ТРЦ "Лавина" (т. 6 а.с. 118).
В акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на податкову інформацію щодо ТОВ "Будальтернатива"; ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2016 №757/25865/16-к, в тексті якої зазначено про наявність кримінального провадження №42016000000000493 від 17.02.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, і про те, що у клопотанні про накладення арешту на кошти ряду суб'єктів господарювання (у т.ч. ТОВ "Будальтернатива") прокурор вказує про достатність підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках цих суб'єктів господарювання (у т.ч. ТОВ "Будальтернатива"), є предметом та доказом злочинів.
Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, висновок відповідача про завищення витрат і податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованим, зважаючи на відсутність фактичних даних, які б свідчить про об'єктивну неможливість виконання ТОВ "Будальтернатива" робіт на користь позивача у липні, листопаді 2016р., тому відповідач не спростував дійсність і достовірність поданих позивачем доказів.
Так, негативна податкова інформація щодо ТОВ "Будальтернатива", зокрема, відсутність у контролюючого органу відомостей щодо основних засобів чи неподання цим платником податкової (фінансової) звітності не стосується періодів виконання спірних робіт.
Посилання на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2016 №757/25865/16-к щодо накладення арешту на кошти є недоречним, оскільки зазначені у ній обставини не стосуються взаємовідносин між позивачем і ТОВ "Будальтернатива".
Інших аргументованих доводів і доказів, які б доводили відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем і названим контрагентом, відповідач не надав, правомірність формування витрат і податкового кредиту - не спростував.
З огляду на викладене судом першої інстанції вірно зазначено про недоведеність відповідачем заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Будальтернатива", тому спірне нарахування у цій частині є безпідставним.
Перевіркою встановлено, що по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий Дім "Астартак Трейд" позивач відніс до витрат 18 783,33 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 3 756,67 грн.
Актом наданих послуг №У01409 від 11.12.2015 (т. 4 а.с. 25) підтверджується придбання позивачем робіт із збірки турнікету T1.2.BYO.HP.S вартістю 22540 грн. (у т.ч. ПДВ - 3756,67 грн.).
Постачальником виписано на користь позивача податкову накладну від 11.12.2015 №58 на вартість робіт (т. 4 а.с. 29). Згідно виписки по рахунку ТОВ «ТІСО ТРЕЙД» за 04.12.2015 позивач здійснив оплату (т. 4 а.с. 26-28)
Обґрунтовуючи свої висновки щодо відсутності реального здійснення господарських операцій, відповідач зазначив про наявність у Єдиному реєстрі судових рішень ухвали Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2017 року № 640/56/90/16к. Однак, дане рішення стосується іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Астартак Трейд" (код ЄДРПОУ 39456807), а не безпосереднього контрагента позивача - ТОВ "Торговий Дім "Астартак Трейд" (код ЄДРПОУ 40037717).
Жодних інших обставин відповідачем в Акті не зазначено.
Обґрунтовуючи своє рішення в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано до перевірки документів, про що складений Акт від 06.07.2018 року № 1113/26-15-14-04-04. Натомість Акт перевірки таких висновків в цій частині не містить, а отже суд першої інстанції відхилив усі доводи відповідача щодо неправомірності здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом, а будь - які інші докази відповідачем не надані.
За таких обставин податковим органом не доведено неправомірність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Астартак Трейд».
По взаємовідносинам з ПП "Аміко Систем" ТОВ «ТІСО ТРЕЙД» відніс до витрат 89 882,02 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 17 976,42 грн.
В акті перевірки зазначено і підтверджується копіями видаткових накладних від 03.03.2016 №16, від 03.03.2016 №17, від 03.03.2016 №18 і від 12.09.2016 №67 та виписок по рахунку (т. 3 а.с. 119, 125, 128, 134) придбання позивачем дверей і турнікету вартістю 39637 грн. (у т.ч. ПДВ - 6606,17 грн.).
В акті зазначено і підтверджується копіями актів виконаних робіт від 14.02.2017, від 23.02.2017 і від 28.12.2017 (т. 3 а.с. 137, 146, 151) придбання позивачем робіт з монтажу і пусконаладки турнікетів з огородженнями і повнозростового турнікету вартістю 61 821,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 10303,58 грн.).
Постачальником виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 17 976,42 грн., перелік яких наведено на с.с. 47, 48 акта.
До суду позивач надав копію акта від 31.08.2016 на суму 6400 грн. (у т.ч. ПДВ - 1066,67 грн.) і банківську виписку від 23.08.2016 про оплату робіт на вказану суму (т. 3 а.с. 131, 132).
Також позивач надав письмові пояснення (т. 7 а.с. 119, 120) і докази щодо реалізації турнікетів покупцям, монтаж і пусконаладку яких виконувало ПП "Аміко Сістем", а саме:
- по акту від 14.02.2016 на суму 28 571,44 грн. - монтаж і пусконаладка турнікетів T1.1.BYO.HP.Р, реалізованих позивачем на користь ТОВ "Ромсат Інтегрейтед" (т. 9 а.с. 96-99);
- по акту від 31.08.2016 на суму 6400 грн. - монтаж турнікета Sesame, реалізованого позивачем на користь Управління державної охорони України (т. 9 а.с. 91-94);
- по акту від 28.12.2016 (позивач помилково зазначив 31.08.2016) на суму 16 000 грн. - монтаж і пусконаладка повнозростового турнікету, реалізованого позивачем на користь ВЧ А1225 (т. 9 а.с. 101-103);
- по акту від 23.02.2017 на суму 17 250 грн. - монтаж і пусконаладка турнікетів JETRAN-1 та JETRAN-2, реалізованих позивачем на користь ТОВ "Опта-Форт" (т. 9 а.с. 105).
Відповідачем при складанні акту перевірки щодо вказаного контрагента зроблені висновки про те, що позивачем не надано до перевірки в повному обсязі первинної документації. Вважаючи задекларовані податкові зобов'язання по контрагенту ПП «Аміко Систем» необґрунтованими, відповідачем в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано акту на суму 6400 грн., договору, рахунки-фактури, банківські виписки на оплату послуг, та інформація стосовно того, на якому об'єкті було здійснено послуги.
Тобто, за твердженням відповідача, йому не було надано лише один Акт на 6400 грн., який було подано до суду першої інстанції.
Таким чином, позивачем під час перевірки була надана уся первинна документація по господарським взаємовідносинам з вказаним контрагентом, на підставі якої формувалися податкові зобов'язання, що відповідає вимогам чинного законодавства, а також оборотно-сальдові відомості. На підставі чого відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про те, що станом на 31.03.2018, відповідно до оборотно-сальдових відомостей, заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку № 3771 та № 631 відсутня.
Відхиляючи в цій частині позовні вимоги, суд першої інстанції безпідставно послався на те, що акти надання послуг не містять місце виконання робіт, оскільки норми податкового та іншого законодавства не визначали обов'язку зазначати в акті надання послуг таких реквізитів. Вказані акти відповідають за формою та змістам усім вимогам, які дають підстави для визначення податкових зобов'язань.
Крім того, позивачем до суду першої інстанції були подані пояснення стосовно об'єктів, на яких ПП «Аміко Систем» виконувалися роботи.
Помилковим також є висновок суду про те, що пояснення позивача не відповідають наданим доказам в частині складання акту надання послуг раніше, ніж було підписано видаткову накладну на турнікет, оскільки судом не було враховано специфіку наданих послуг.
Так, позивач є продавцем на території України турнікетів, болардів та блокіраторів, які вироблені ТОВ «ТІСО-ПРОДАКШИН». Враховуючи те що для роботи турнікету необхідно здійснити його монтаж та пуско-налагоджувальні роботи, в тому числі, встановити систему доступу, переважна частина покупців вказаного товару бажає його отримати вже в працюючому стані з обов'язковим його монтажем силами позивача, оскільки здійснення саме таким чином постачання товару максимально відповідає їх господарській меті. Тому позивачем спочатку здійснюється монтаж та пуско-налагоджувальні роботи на об'єкті покупця, а вже після цього відбувається передача товару та відображається (оформляється) його поставка вже в робочому стані. Тому помилковим є висновок про наявність суперечностей, оскільки здійснення господарської операції відповідає господарській меті позивача - виконати умови покупця з метою продати товар.
Посилання суду першої інстанції на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017р. від 15.12.2017 (форми КБ - 2В), підписаний Замовником (командиром ВЧ А 1225) і Підрядником (Позивач), не містить відомостей про Субпідрядника та виконання ним робіт вартістю 13 333, 33, крім того, дати актів не співпадають, є також необґрунтованим, оскільки взаємовідносини між позивачем та його підрядником не мають жодного відношення до взаємовідносин між позивачем та його замовником, а закон не містить жодних вимог щодо зазначення субпідрядника в актах, які підписуються з замовником. Щодо дати складання актів, то пояснення щодо специфіки виконання господарських операцій наведено вище.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, позивачем була надана вся первинна документація, оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства, а також надано пояснення щодо турнікетів та іншого обладнання, та об'єктів, на яких встановлювалися та проводилися монтажні роботи.
По взаємовідносинах з ТОВ "Молла" позивач відніс до витрат 227 956,90 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 45 591,40 грн.
Копіями актів здачі-прийняття робіт (т. 5 а.с. 27, 30, 36, 38, 41, 43) підтверджується придбання робіт з монтажу і пусконаладки турнікетів та болардів вартістю 273 548,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 45591,40 грн.).
До перевірки надано виписки по рахунку і податкові накладні на загальну суму 293 678 грн. (у т.ч. ПДВ - 48946,34 грн.), перелік яких наведених на арк. 16, 49 акта.
Позивач надав письмові пояснення (т. 7 а.с. 118, 119) і докази щодо реалізації турнікетів покупцям, монтаж і пусконаладку яких виконувало ТОВ "Молла", а саме:
- по акту від 04.01.2017 на суму 3 000 грн. - монтаж і пусконаладка турнікетів Centurion U, реалізованих позивачем на користь ТОВ "СВБ "Центуріон" (т. 9 а.с. 59, 60);
- по акту від 28.04.2017 на суму 21 600 грн. - монтаж турнікетів Star TS, реалізованих позивачем на користь ПрАТ "Трускавецькурорт" (т. 9 а.с. 62);
- по акту від 16.10.2016 на суму 75 000,24 грн. - монтаж і пусконаладка турнікетів Sweeper-1 та Sweeper-2, реалізованих позивачем на користь ПрАТ "Енергетик" (т. 9 а.с. 64, 65);
- по акту від 16.10.2016 на суму 75 000,24 грн. - монтаж і пусконаладка турнікетів Sweeper-1 та Sweeper-2, реалізованих позивачем на користь ТОВ "ДК "Фундамент" (т. 9 а.с. 66-70);
- по акту від 09.10.2016 на суму 103 800 грн. - пусконаладка болардів, встановлених позивачем на користь ТОВ "Мега-Капітал" (т. 9 а.с. 72-81, 85);
- по акту від 28.12.2017 на суму 20 000,02 грн. - монтаж і пусконаладка турнікетів, реалізованих позивачем на користь ТОВ "Епіцентр-К" (т. 9 а.с. 86);
- по акту від 29.12.2017 на суму 50 148 грн. - монтаж і пусконаладка турнікету Galaxy, реалізованого позивачем на користь ТОВ Ресттек" (т. 9 а.с. 86).
Відповідач зазначає, що позивач не надав до перевірки договір з ТОВ "Молла", картку рахунку 3771 по цьому контрагенту, в актах не зазначено, на якому об'єкті здійснено монтаж та пусконалагоджувальні роботи, що не дає можливість визначити, чи були оплачені замовником позивача вартість послуг, отриманих від ТОВ "Молла", про що відповідачем складено акт від 06.07.2018 №1113/26-15-14-04-04 (т. 6 а.с. 114).
Між тим, позивачем було зазначено, яке саме обладнання та на які об'єкти воно поставлялось та здійснювався його монтаж по аналогії з описаними вище відносинами з ПП «Аміко Систем».
Стосовно дат складання та підписання первинної документації, то вони відповідають послідовності здійснення зазначених господарських операцій, що відповідає як господарській меті позивача, так і його покупців. Уся передбачена законом первинна документація була надана під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки.
Щодо перевезення товару, то за поясненнями позивач, воно відбувалося транспортом, який належить на праві власності позивачу. Наведеного відповідачем не заперечено та не спростовано.
Посилання в акті перевірки на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21.12.2017 №754/15729/17 судом відхиляється, оскільки зазначені у ній обставини не стосуються взаємовідносин між позивачем і ТОВ "Молла".
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про недоведеність відповідачем заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Молла", тому спірне грошове нарахування у цій частині є необґрунтованим.
Перевіркою встановлено, що по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 ТОВ «ТІСО ТРЕЙД» віднесло до витрат 924 146,07 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 184 829,22 грн.
В акті перевірки зазначено (с.с. 17-20), що позивачем надано акти надання послуг з автовишки (22м) у кількості 3757 год. на загальну вартість 1 033 625 грн. (у т.ч. ПДВ - 172 270,90 грн.).
В акті зазначено, що до перевірки позивач не в повному обсязі надав акти, адже ФОП ОСОБА_1 виписав на користь позивача податкові накладні на загальну вартість послуг 1 108 975,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 184 829,20 грн.), сума ПДВ по яким включена позивачем до податкового кредиту. Також в акті зазначено про оплату позивачем на користь контрагента 1 141 975,00 грн. та відсутність станом на 31.03.2018 дебіторської/кредиторської заборгованості.
За твердженням відповідача, позивач не надав до перевірки договір з ФОП ОСОБА_1 , банківські виписки, рахунки-фактури, про що відповідачем складено акт від 06.07.2018 №1113/26-15-14-04-04 (т. 6 а.с. 114).
Відповідно до ІС "Податковий блок" відсутня інформація щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 основних засобів; за квітень-липень 2016р. у ФОП ОСОБА_1 зареєстровано кількість працюючих 1 чоловік, за цивільно-правовими договорами 0 чоловік; згідно з актами надавались послуги автовишки (22м) протягом однієї доби в межах від 3 до 120 год., а одна доба має 24 год.; згідно з Єдиним реєстром податкових накладних за квітень-липень 2016р. встановлено реєстрацію ТОВ "В-І-С" податкових накладних на користь ФОП ОСОБА_1 по послугам оренди авто вежі 22м на загальну кількість 757,2 год., перелік яких наведено на с. 21 акта.
Враховуючи вищезазначену інформацію перевіркою встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 послуг оренди автовежі 22м від ТОВ "В-І-С" у кількості 757,2 год. на загальну вартість 189 500 грн. (з ПДВ).
У зв'язку з наведеним відповідач дійшов висновку про завищення в наданих до перевірки актах позивача послуг автовишки на 3000 год. (3757 - 757).
Судом першої інстанції зроблені висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 через те, що відповідно до інформаційної системи «Податковий блок» відсутня інформація щодо наявності основних засобів у ФОП ОСОБА_1 , окрім роботи автовеж у кількості 757,2 год., які були придбані у стороннього постачальника (TOB «В-І-С).
Вказані висновки суду в частині відсутності використання у своїй господарській діяльності роботи автовеж у кількості, що перевищує 757,2 год., є необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій підтверджено актами і сплатою коштів на користь контрагента.
Так, судом першої інстанції було зазначено, що досліджені судом докази, з урахування умов поставки DDP (м. Київ, вул. Берковецька, 6 ТРЦ Лавина) і послідовних пояснень позивача, дають підстави вважати обґрунтованими доводи пзивача про те, що поставка «ТОВ «ТВК «Цементний Альянс» у 2016 році плит у кількості 6935 штук мала реальний характер, здійснювалась на об'єкті будівництва.
Позивач пояснив мету використання вказаного матеріалу, в тому числі, облаштування вогнезахисту колон та порядок виконання вказаних робіт.
Вказані роботи виконувалися на висоті 22 метра і їх виконання без використання спеціальних механізмів було б неможливим. Зважаючи на об'єм та строки виконання робіт логічним і послідовним також є і використання вказаних механізмів в кількості, що підтверджується актами виконаних робіт. Змінні рапорти, як вірно зазначено судом першої інстанції, не є первинною документацією, але вони складалися між позивачем та виконавцем послуг для фіксування реального робочого часу знаходження на об'єкті вказаних механізмів. Не спростовується це і тим, що на думку відповідача, в деякий час фіксувалася робота механізмів в кількості годин, що перевищує кількість годин на добу, оскільки між позивачем та виконавцем робіт фіксувалася загальна кількість годин всіх механізмів, які в цей час працювали на об'єкті, слід зазначити, що на об'єкті одночасно працювала не одна авто вежа, а декілька.
Щодо відсутності основних засобів у ФОП ОСОБА_1 , то у позивача відсутній доступ до податкових або інших баз для з'ясування вказаних обставин. Позивач при укладанні господарського договору міг перевірити лише кількість механізмів і кількість часу, протягом якого вони перебували на об'єкті, та підписував акти виконаних робіт відповідно до відпрацьованої кількості годин.
Позивач не несе відповідальності за діяльність своїх контрагентів у відповідності до вимог законодавства, а також за те, які податкові зобов'язання цими контрагентами декларуються. Позивач виконував роботи на об'єкті і використовував механізми і матеріали в заявлених обсягах, і такий обсяг був необхідний для завершення робіт і передачі їх замовнику.
Перевіркою встановлено, що по взаємовідносинам з ТОВ "Промат Україна" позивач відніс до витрат 1 937 273,60 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 387 454,72 грн.
В акті перевірки зазначено, що згідно видаткових накладних від 04.12.2015 на суму 1 056 023,04 грн. (640 плит), від 18.01.2017 на суму 1 110 117,12 грн. (560 плит), від 13.02.2017 на суму 158 588,16 грн. (80 плит) (т. 3 а.с. 183, 193) позивач придбав плити вогнестійкі PROMATECT-L500 2500x1200x20mm у загальній кількості 1280 шт. вартістю 2 324 728,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 387454,72 грн.). Позивачем здійснено оплату за товар згідно з банківськими виписками, перелік яких наведено на с. 22 акта.
Постачальник виписав на користь позивача податкові накладні на загальну вартість поставки, перелік яких наведено на с. 53, 54 акта.
За поясненнями позивача №2 від 06.07.2018 у ТОВ "Промат України" придбано 1280 плит, транспортування яких здійснювалось за рахунок постачальника та було включено у їх вартість. Перевезення здійснювалось фурами, які винаймав постачальник. Передача товару оформлювалась видатковими накладеними. З ТОВ "Промат України" працювали по рахунках-фактурах. Що стосується плит, придбаних у 2017р., то вони були доставлені на склад, орендований у ТОВ "Сінтез Секюрітіз". Вибуття товару оформлювалось: при реалізації - видатковими накладними, при підрядних роботах - вимогами-накладними (т. 6 а.с. 119).
Також позивач зазначив, що між ним і ТОВ "Комплектбілдінг" укладено договір підряду №ПД-15 від 09.09.2016, на виконання якого використовувались плити, придбані у 2015р.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що позивач не надав договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, банківських виписок, інформації щодо транспортування товарів та яким транспортом здійснювалось перевезення, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, інших документів, що стосуються транспортування товару. Інформація стосовно зберігання товару, на яких складах зберігався товар, договори оренди складських приміщень, журнал обліку оприбуткування товару, прибуткові накладні, документи, які підтверджують вибуття товарів зі складу (накладні вимоги, акти списання, акти прийому-передачі) та за рахунок кого здійснювалось транспортування плит зі складу підприємства, про що відповідачем складено акт від 06.07.2018 №1113/26-15-14-04-04 (т. 6 а.с. 114).
Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з поясненнями позивача та зазначив про суперечливість наведених в акті обставин не надання позивачем до перевірки видаткових накладних і банківських виписок згідно з якими здійснювалось придбання товарів у ТОВ "Промат Україна", адже, як зазначено в самому акті, такі документи були досліджені при перевірці, а їх зміст відображений в акті.
Разом з тим, суд першої інстанції підтвердив позицію відповідача щодо того, що позивач не надав до перевірки і до суду рахунків-фактур на придбання плит, доказів перевезення, зберігання, накладних вимог, актів списання у виробництво плит, що зазначені у видаткових накладних ТОВ "Промат Україна", тому не спростував правильність встановлених перевіркою обставин.
Проте, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки в акті перевірки (ст.. 25) зазначено, що до перевірки було надано ряд договорів, які підтверджують наявність орендованих приміщень. Крім того, позивачем надано пояснення та докази на підтвердження того, що він орендував приміщення на вул. Ямська, 72 в м. Києві.
Стосовно площі розміщення плит, то слід зазначити про те, що одна фура вміщує 640 листів Promotect - L500. На одній палеті 40 листів. Тобто одна фура - це 640:40 = 16 палет. Площа палети 1,2 X 2,5 = 3 квадратних метри. Загальна площа розміщення 16 палет в один шар 16X3 = 48 квадратних метрів.
За таких обставин твердження відповідача про відсутність місць для зберігання придбаного товару спростовуються наявністю орендованих складських приміщень.
Позивачем пояснено, а відповідачем не заперечено, що придбані плити доставлялися транспортом Постачальника. Так, ТОВ «Промат Україна» замовляло вказані плити на заводі в Бельгії, здійснювало транспортування та розмитнення вказаного товару.
Згідно листа ТОВ «Промат Україна» від 15.06.2021 № 17 плити Promotect - L500, які були поставлені за накладною № 04/12-01 від 04.12.2015, були придбані в Бельгії та були розмитнені на підставі митної декларації № 4838 від 09.11.2015. Плити, поставлені на підставі Накладних № 18/01-01 від 18.01.2017 та № 13/02-06 від 13.02.2017, були придбані в Бельгії та розмитнені на підставі митної декларації № 5303 від 17.01.2017.
Слід зазначити те, що позивач не міг подати вказаний лист та митні декларації до суду першої інстанції через те, що зміг отримати їх вже після розгляду справи судом першої інстанції, хоча вказані докази на той момент існували.
Перевезення вказаного матеріалу після його придбання та подальшої реалізації відбувалося транспортом, який належить позивачу. Докази наявності у позивача власного автомобільного транспорту містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, позивачем доведено реальність господарських операцій по контрагенту ТОВ «Промат Україна», у зв'язку з чим суд вважає висновок відповідача про завищення витрат і податкового кредиту з ПДВ по даному контрагенту необґрунтованим, оскільки позивачем доведено фактичний рух активів (плит).
По взаємовідносинам з ТОВ "Торгово-Виробнича Компанія "Цементний Альянс" позивач відніс до витрат 12 326 235,95 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 2 471 247,19 грн.
Копіями договору від 10.02.2016 №1002/16 і додатків №1, №2, №3, №4 та додатковими угодами №1 від 19.02.2016 і №2 від 04.08.2016 до нього (т. 5 а.с. 104-112) та видаткових накладних від 25.02.2016 на суму 4963952,64 грн. (2560 плит), від 01.03.2016 на суму 4963952,64 грн. (2560 плит), від 04.03.2016 на суму 3519364,86 грн. (1815 плит), від 27.12.2017 на суму 1380213 грн. (640 плит) (т. 5 а.с. 113-115, 120) підтверджується, що позивач придбав плити вогнестійкі PROMATECT-L500 2500x1200x20mm у загальній кількості 7575 шт. вартістю 14 827 483 грн. (у т.ч. ПДВ - 2471247 грн.).
Позивачем здійснено оплату за товар згідно з банківськими виписками, перелік яких наведено на с. 24 акта. Заборгованість відсутня.
Постачальник виписав на користь позивача податкові накладні на загальну вартість поставки, перелік яких наведено на с. 54 акта.
Відповідач зазначив в акті про те, що перевіркою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки у зв'язку з придбанням великої кількості матеріалів у даного контрагента в ході проведення перевірки та у присутності начальника складу підприємства Прохоренка В.А. здійснено огляд наявних орендованих складів на підприємстві з метою визначення можливості зберігання даних матеріалів, проведено заміри складських приміщень та складено акт від 06.07.2018 №1109/26-15-14-04-04 (т. 6 а.с. 115, 116). Так, згідно математичного розрахунку придбані позивачем плити в кількості 7575 шт. займають 3 кв.м. висотою 151,5 м. За результатом огляду складів не встановлено можливість зберігання такої кількості плит, а також не виявлено залишків плит (2500х1200х20 мм).
Відповідно до пояснень позивача №1 і №2 ТОВ «ТІСО ТРЕЙД» було придбано у ТОВ "Цементний Альянс" 6935 плит, транспортування плит здійснювалось за рахунок постачальника та було включено у їх вартість. Перевезення здійснювалось фурами, які винаймав постачальник. Передача товару оформлювалась видатковими накладеними. З ТОВ "Цементний Альянс" було підписано договір з додатковими угодами. Плити, отримані від ТОВ "Цементний Альянс" в 2016р., з метою економії часу, палива та робочої сили, було доставлено одразу на об'єкт, під який вони замовлялись, а саме: м. Київ, вул. Берковецька, 6, ТРЦ "Лавина". Щодо плит, придбаних у 2017р., то вони були доставлені на склад, орендований у ТОВ "Сінтез Секюрітіз". Вибуття товару оформлювалось: при реалізації - видатковими накладними, при підрядних роботах - вимогами-накладними (т. 6 а.с. 118, 119).
З поданих позивачем доказів, вбачається, що періоди ввезення ТОВ "Промат України" та кількість плит, які були реалізовані на користь ТОВ "ТВК "Цементний Альянс", відповідає датам і кількості отриманих позивачем плит від ТОВ "ТВК "Цементний Альянс" згідно з видатковими накладними: 25.02.2016 - 2560 шт., 01.03.2016 - 2560 шт., 04.03.2016 - 1815 шт.
Період придбання позивачем цих плит узгоджується з виконанням ним робіт по вогнезахисту сталевих конструкцій на об'єкті ТРЦ "Лавина" відповідно до укладеного з ТОВ "Мегалайн Глобал Юкрейн" договору від 10.02.2016.
Також позивач надав копії наказів про призначення матеріально-відповідальної особи на вказаному об'єкті - ОСОБА_3 і відповідального за виконання монтажних робіт на об'єкті - Слив'янчук П.А.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені вище обставини дають підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про те, що поставка ТОВ "ТВК "Цементний Альянс" у 2016р. плит у кількості 6935 шт. мала реальний характер, здійснювалась безпосередньо на об'єкт будівництва і не потребувала збереження плит в орендованих позивачем складах.
За таких обставин посилання відповідача на відсутність документів щодо оренди складів для зберігання вказаних плит, транспортування вказаних плит, визначення матеріально-відповідальної особи на об'єкті будівництва, отримання послуг охорони матеріальних цінностей не спростовують об'єктивну можливість поставки контрагентом вказаної кількості плит на користь позивача, тому не є підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій.
Відтак, недоведеним є заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ по операціям з придбання у ТОВ "ТВК "Цементний Альянс" плит у кількості 6935 шт. на загальну вартість 13 447 270 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 41 211,50 грн.), тому спірне грошове нарахування у цій частині є необґрунтованим.
В той же час, судом першої інстанції визнано обґрунтованими висновки відповідача щодо фіктивності поставки вогнестійких плит Promotect - L500 в кількості 640 штук за накладною № 148 від 27.12.2017 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки позивач вказував, що придбав плити в кількості 6 935 штук, які були використані на об'єкті ТРЦ «Лавина». Використання плит в такій кількості стосувалося лише цього об'єкту будівництва.
Плити Promotect - L500 придбані за накладною № 148 від 27.12.2017 були придбані вже після завершення робіт на цьому об'єкті і були придбані для інших потреб.
Митні декларації та транспортні документи CMR, надані ТОВ «Промат Україна» листом від 12.03.2019 № 37, стосувалися лише матеріалу, який поставлявся на ТРЦ «Лавина».
Згідно листа ТОВ «Промат Україна» від 15.06.2021 № 17 плити Promotect - L500, які були поставлені ТОВ «Торгово-виробнича Компанія «Цементний Альянс» та в подальшому позивачу за накладною № 148 від 27.12.2017, були завезені з Бельгії та були розмитнені на підставі митної декларації № 5762 від 26.12.2017.
Перевіркою встановлено, що по взаємовідносинам з ТОВ "Захистбуд" позивач відніс до витрат 4 074 822,28 грн. і до податкового кредиту з ПДВ 813 333,36 грн.
Копіями договору від 15.07.2015 №15/07-15, специфікацій до нього, актів прийому-передачі плит від 15.07.2015, від 22.10.2015, від 01.12.2015, від 30.09.2016, від 08.12.2016, від 11.01.2017 та актів надання послуг від 31.07.2015, від 28.10.2015, від 08.12.2015, від 17.10.2016, від 31.10.2016, від 18.11.2016, від 12.12.2016, від 26.12.2016, від 13.01.2017, від 16.01.2017 (т. 4 а.с. 31-65), договору від 11.02.2016 №11/02-16, специфікацій і додаткової угоди №1 до нього, актів прийому-передачі плит від 15.02.2016, від 25.02.2016, від 01.03.2016, від 04.03.2016 та актів наданих послуг від 17.02.2016, від 19.02.2016, від 29.02.2016, від 01.03.2016, від 03.03.2016, від 04.03.2016, від 11.03.2016, від 18.03.2016, від 25.03.2016, від 31.03.2016, від 04.04.2016, від 11.04.2016, від 18.04.2016, від 25.04.2016, від 29.07.2016 (т. 4 а.с. 128-152), договору від 30.06.2016 №30/06-16, специфікації до нього, акта надання послуг від 13.07.2016 (т.4 а.с.166-169), договору від 19.07.2017 №19/07-17, специфікації до нього, акта надання послуг від 29.09.2017 (т. 4 а.с. 173-176) підтверджується придбання позивачем:
- послуг з гідрофобної обробки вогнестійких плит PROMATECT-L500 2500x1200x20mm у кількості 4080 кв.м (680 плит) і 21660 кв.м (7220 плит) загальною вартістю 4262234 грн.;
- листів ГКЛ 1200х2500 у кількості 3080 шт. вартістю 200199,60 грн.;
- послуг з порізки плит на елементи для облицювання вартістю 138600 грн.;
- консультаційних послуг вартістю 9786,38 грн.;
- послуг із збірки стійки Н-2м з датчиками, її пусконаладку і тестування загальною вартістю 122980 грн.;
- послуг з порізки скла і виготовлення склопакетів вартістю 146200 грн.
Відповідач стверджує про нереальність здійснення господарських операцій, оскільки відповідно до умов договорів гідрофобна обробка плит здійснюється за рахунок пропитки Promat 2000, яка є власністю ТОВ "Захистбуд". Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено наявність зареєстрованих податкових накладних щодо придбання ТОВ "Захистбуд" у сторонніх 14-ти контрагентів пропитки Promat 2000 загальною вартістю 12 258 852 грн., але у цих контрагентів відсутні зареєстровані податкові накладні з такою номенклатурою придбаних товарів.
Відповідно до умов договорів ТОВ "Захистбуд" самостійно затарює, спаковує і транспортує плити до місця, де буде здійснена обробка.
Позивачем надано пояснення про те, що плити у кількості 6935 шт. придбані у 2016р. і доставлені за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, а плити придбані у 2017р. у кількості 1920 шт. знаходяться на складі за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 2.
Відповідно до актів прийому-передачі матеріалів передача плит здійснена за адресою: м.Київ, вул. Ямська, 72.
Позивачем не надано доказів транспортування плит з м. Київ, вул. Берковецька, 6 та вул. Промислова, 2 до м. Київ, вул. Ямська, 72 для передачі ТОВ "Захистбуд".
Відповідно до договору від 15.07.2015 передано на обробку 680 плит, а згідно актів оброблено 4080 кв.м, тобто 1360 плит (площа плити 3 кв.м).
Відповідно до договору від 11.02.2016 передано на обробку 7220 плит, а згідно актів оброблено 20559 кв.м, тобто 6853 плити. Доказів повернення решти плит, які пройшли обробку, не надано.
За поясненнями позивача, що не спростовані відповідачем, ТОВ "Захистбуд" працювало у нього на субпідряді на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, ТРЦ "Лавина", замовник ТОВ "Мегалайн Глобал Юкрейн". Для виконання робіт позивачем було придбано у ТОВ "Цементний Альянс" 6935 плит, для підвищення рівня вогнестійкості яких їх було оброблено пропиткою, дані роботи виконувало ТОВ "Захистбуд".
У справі наявні складені між позивачем і ТОВ "Захистбуд" акти прийому-передачі плит відповідно до договору від 11.02.2016 №11/02-16, а саме: від 25.02.2016 про передачу 2560 плит, від 01.03.2016 про передачу 2560 плит, від 04.03.2016 про передачу 1580 плит (т. 4 а.с. 135-137).
Як було зазначено вище, у вказані дати на об'єкт ТРЦ "Лавина" доставлялись ТОВ "ТВК "Цементний Альянс" плити у ідентичній кількості (25.02.2016, 01.03.2016 завезено по 2560 шт.) або у більшій кількості (04.03.2016 завезено 1815 шт.).
Враховуючи надані позивачем докази і пояснення позивача про придбання 6935 плит, які були доставлені на об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, ТРЦ "Лавина", а також дані з Єдиного реєстру податкових накладних щодо придбання ТОВ "Захистбуд" пропитки Promat 2000, суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість надання цим контрагентом позивачу послуг з гідрофобної пропитки плит у загальній кількості 6700 шт. (20110 кв.м), переданих актами від 25.02.2016, від 01.03.2016, від 04.03.2016, на загальну вартість (без ПДВ) 2649783 грн. = 20100 (кв.м) х 131.83 (грн. без ПДВ) і нарахування ПДВ у розмірі 529956,60 грн., а разом - 3179739,60 грн., об'єктивну можливість виконання яких відповідач не спростував.
В той же час, суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування відповідачем податкових зобов'язань щодо пропитки плит у кількості 520 штук на об'єкті ТРЦ «Лавина» та гідрофобної обробки плит у відповідності до Договору від 15.07.2015 № 15/07-15.
Слід зазначити, що роботи на об'єкті ТРЦ «Лавина» були розпочаті позивачем 15.02.2016. Крім того, розпочиналися вказані роботи з матеріалу, який зберігався на той час на складі. Тобто, на момент початку робіт на об'єкті використовувалися товарні запаси позивача, які були придбані у ТОВ «Промат Україна». За таких обставин, помилковим є висновок суду про те, що ці роботи не могли бути розпочаті 15.02.2016, оскільки основна поставка плит на цей об'єкт відбулася пізніше.
Окрім виконання робіт з вогнезахисту конструкцій на об'єктах позивач здійснює також реалізацію вогнезахисних плит в роздріб, що підтверджується наявними у справі доказами.
Гідрофобна обробка плит посилює їх вогнезахисні властивості. За бажанням покупця реалізація вказаних плит здійснюється вже з гідрофобною обробкою, яка здійснюється на складі позивача. За таких обставин гідрофобна обробка за договором від 15.07.2015 № 15/07-15 здійснювалася за бажанням покупців матеріалу на складі позивача, за адресою, яка співпадає і з місцем складання актів: вул. Ямська, 72, м. Київ.
Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2018 №0040901409, слід зазначити таке.
Згідно акту перевірки операцію з оформлення надходження готівки до каси у сумі 24 788,94 грн. 24.07.2017 проводила касир ОСОБА_4 , яка не виконувала обов'язки касира, оскільки в період з 19.07.2017 по 30.07.2017 перебувала у відпустці.
Згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Згідно п. 4.8 цього Положення у разі відсутності касира (у зв'язку з хворобою тощо) цінності, що передані йому під відповідальність, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.
Перевіркою не встановлено, що цінності іншій особі не передавались, відповідний акт про передачу готівки не складався.
Дані обставини підтверджуються копіями вказаних касових ордерів (т. 7 а.с. 8-10).
У зв'язку з цим порушенням відповідачем складено протоколи від 12.09.2018 №622 і №623, за результатами розгляду яких винесено постанови від 18.09.2018 про накладення на відповідних посадових осіб позивача адміністративних стягнень у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (т. 7 а.с. 60, 61, 64, 65).
Штрафи сплачені згідно з квитанціями від 02.10.2018 (т. 7 а.с. 63, 67).
Позивач не заперечує вчинення порушення, але заперечує правомірність накладення штрафних санкцій на підставі абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Згідно п. 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Пунктом 113.3 статті 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;
Наведені приписи дають підстави для висновку про те, що контролюючий орган вправі застосувати до платника податків штрафні (фінансові) санкції за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, які передбачені ПК України та іншими законами України.
Указ Президента України №436/95 не є законом, тому застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0040901409 визнається протиправним та підлягає скасування.
Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.
Відтак, податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 03 серпня 2018 року №0041011404, №0041021404 і №0040901409 є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.
Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, а тому наявні підстави для його скасування в частині відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО ТРЕЙД» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03 серпня 2018 року № 0041011404 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 269 196,25 грн., у тому числі: 1 015 357 грн. - податкове зобов'язання, 253 839, 25 грн. - штрафні санкції та № 0041021404 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 245 302, 25 грн., у тому числі: 1 046 686 грн. - податкове зобов'язання, 198 616, 25 грн. - штрафні санкції - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 03 серпня 2018 року № 0041011404 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 69 196,25 грн., у тому числі: 1 015 357 грн. - податкове зобов'язання, 253 839, 25 грн. - штрафні санкції та № 0041021404 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 245 302, 25 грн., у тому числі: 1 046 686 грн. - податкове зобов'язання, 198 616, 25 грн. - штрафні санкції.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків