Справа № 640/10258/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
02 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Індустар-М») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві, ГУ ДКС України у м. Києві) в якому просило:
1) визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві і ГУ ДФС у м. Києві щодо несвоєчасного внесення до реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ щодо суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодування за результатами судового оскарження за лютий 2016р. у розмірі 72383,26 грн.;
2) визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС України у м. Києві щодо невиконання перерахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами оскарження за лютий 2016 року у розмірі 72 383,26 грн.;
3) стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 72 383,26 грн., а також пеню у розмірі 18 580 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві щодо несвоєчасного внесення до реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомостей про суму податку на додану вартість за лютий 2016 у розмірі 72383, 26 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» за результатами судового оскарження.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо не перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» суми податку на додану вартість у розмірі 72383,26 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 72 383,26 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» пеню у розмірі 16 715,18 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційних скарг ГУ ДПС у місті Києві та ГУ ДКС України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 року по справі №826/7557/16 за позовом ТОВ «Індустар-М» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 року № 326551202 про відмову в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 72 383,26 грн.
У вказаній постанові судом встановлено відсутність зазначеного в акті від 18.04.2016 №47/26-55-12-02/34867324 порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України в податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року і завищення ним суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 72 383,26 грн. (р. 20.2.1 декларації), а висновки перевірки суд визнав безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 повернуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2017 року №826/7557/16.
30.03.2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою від 28.03.2018 року №91/03 (вх. №18810/10) щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ відомості щодо узгодженої в судовому порядку суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року на рахунок товариства у розмірі 72 383,26 грн.
Листом ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2018 року № 18627/10/26-15-43-04-14 повідомлено про поновлення в інтегрованій картці платника ПДВ переплати у розмірі 72 383,26 грн., відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/7557/16.
Разом з тим, ГУ ДКС України у м. Києві, після спливу 5 операційних днів, порушено п. 200.13 ст. 200 ПК України, оскільки не сплачено на рахунок позивача узгоджену в судовому порядку суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2016 року.
Вважаючи зазначену бездіяльність та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини справи свідчать про наявність невідшкодованої позивачу сума бюджетного відшкодування у загальному розмірі 72383,26 грн., та законні підстави для задоволення вимог про стягнення з Державного бюджету України вказаної суми.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пп. «ґ» п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:
- з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
Згідно з п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Згідно із п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Пунктами 52, 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що до 10.01.2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.
До 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за формою згідно з додатком визначено Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (далі по тексту - Порядок №26).
Згідно з п. 3 Порядку №26 формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Згідно з п. 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема:
- дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;
- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;
- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно з п. 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Згідно з п. 7 Порядку № 26 у разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.
Згідно з п. 12 Порядку №26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
У зв'язку з набранням чинності Порядком №26, починаючи з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68 (далі - Порядок №68), відповідно, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику ПДВ, контролюючим органом щодо цього платника.
При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку № 68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
Починаючи з 01.04.2017 року передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.
Отже, після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01.04.2017, контролюючий орган (ГУ ДФС в м. Києві) повинен внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.
Відтак, передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.
Згідно з інформацією, що міститься в Реєстрі, сума податку, заявлена ТОВ «Індустар-М» до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на підставі податкової декларації №9038437845, становить 80 182 грн. (а.с.57). Неузгоджена сума податку, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, що зазначена у заяві відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №0326551202, становить 72 383 грн. Дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення - 07.02.2018 року. Сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджена за результатами оскарження - 72 383 грн. Дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 01.06.2016 року. Сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку - 7 799 грн. Сума до бюджетного відшкодування за рішенням суду - 0,00 грн. (критерії пошуку: індивідуальний податковий номер: 348673226503; номер податкової декларації або уточнюючого рахунку: 9038437845; дата подання заяви: 18.03.2016 року).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, інформація щодо узгодженої за результатами розгляду адміністративної справи №826/7557/16 суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 72 383,26 грн. внесена контролюючим органом до Реєстру лише після звернення позивача із скаргою від 28.03.2018 року № 91/03, а не на наступний робочий день після, згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України і п. 6 Порядку №26.
У свою чергу, ГУ ДПС в м. Києві, як правонаступник ГУ ДФС в м. Києві, не надав належних доказів, які б підтверджували внесення вказаної інформації до Реєстру своєчасно, тобто на наступний день.
Отже, обґрунтованими є доводи позивача про допущення Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві бездіяльності щодо несвоєчасного внесення до реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ щодо суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодування за результатами судового оскарження за лютий 2016 року в розмірі 72 383,26 грн.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, не заперечується відповідачами та відображено в інтегрованій картці позивача з ПДВ, 24.04.2018 року збільшено переплату на 72 383,26 грн. та погашено (зменшено) за її рахунок частину податкового зобов'язання позивача з ПДВ за липень 2018 року, визначеного у декларації від 16.08.2018 вх. 9173755405.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що збільшення відповідачем переплати позивачу по ПДВ за рахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 72 383,26 грн., а також твердження відповідача про відсутність залишку невідшкодованих сум ПДВ, свідчать про визнання податковим органом наявності у позивача права і законних підстав для такого бюджетного відшкодування.
Разом з тим, згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України зміна напряму узгодженого бюджетного відшкодування є правом платника і вимагає подання ним до контролюючого органу відповідної заяви та внесення контролюючим органом відповідних змін до Реєстру.
Між тим, в матеріалах справи не міститься, а контролюючим органом мне надано належних доказів подання ТОВ «Індустар-М» заяви, яка надає згоду останнього на оплату визначеного у податковій декларації з ПДВ за липень 2018 року податкового зобов'язання у розмірі 566 813 грн. у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 17.07.2018 №6499 на суму 255000 грн., від 18.07.2018 №6501 на суму 167000 грн., від 24.07.2018 №6503 на суму 144000 грн., від 20.08.2018 №6549 на суму 815 грн.
Крім того, інформація про подання позивачем заяви про зміну напряму узгодженого бюджетного відшкодування у Реєстрі відсутня.
З огляду на вищевказані правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у відповідачів не було законних підстав для зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, а вчинення таких дій без відповідної заяви позивача суперечить вимогам п. 200.12 ст. 200 ПК України, і не може вважатись належним способом бюджетного відшкодування на рахунок позивача у банку.
Зважаючи на відображення в Реєстрі вказаної суми бюджетного відшкодування та згідно з п. 12 Порядку №26 дана інформація була доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення, проте, останнім не надано належних доказів повернення ТОВ «Індустар-М» коштів у розмірі 72383 грн., і відповідно у Реєстрі не міститься відмітки про таке повернення.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача і допущення ГУ ДКС у м. Києві бездіяльності щодо не перерахування вказаної суми ПДВ позивачу.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 року по справі №826/7380/15, в якій цей Суд дійшов наступного висновку:
«Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-881а15, від 17.11.2015 у справі №21-4371а15, від 02.12.2015 у справі №21-2650а15, від 20.04.2016 у справі №21-452а16, від 07.03.2017 у справі №820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком №39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків».
Обставини даної справи свідчать про наявність невідшкодованої ТОВ «Індустар-М» суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 72 383,26 грн.
Враховуючи згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 року по справі №826/7380/15, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимоги та стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Індустар-М» заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 72 383,26 грн.
У свою чергу, відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування у загальному розмірі 72 383,26 грн. згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України є заборгованістю бюджету, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Разом з тим, з урахуванням зупинення дії постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2017 року, з 15.01.2019 по 05.03.2019 включно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про виключення із наведеного позивачем розрахунку пені вказаного періоду, у зв'язку з чим розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 16 715,18 грн. = 72383,26 грн. х (16% (облікова ставка НБУ станом на 08.02.2018) х 120% : 365 днів х 439 днів (кількість днів прострочення).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 02.11.2021 року