Справа № 620/3485/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
01 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку розміру пенсії у розмірі 60 % від заробітної плати та обмеження розміру виплачуваної йому пенсії максимальним розміром та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок пенсії від 18 січня 2021 року в частині перерахунку розміру пенсії у розмірі 60 % від заробітної плати та обмеження розміру виплачуваної пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 90 % середньомісячної заробітної плати згідно довідки про розмір заробітної плати Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241, починаючи з 01 жовтня 2020 року, без обмеження розміру його пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60 % від заробітної плати та обмеження розміру виплачуваної йому пенсії максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи з розміру 90 % розміру заробітної плати згідно з довідкою про розмір заробітної плати Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241, починаючи з 01 жовтня 2020 року, без обмеження розміру його пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром відсутні.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у її задоволенні, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року є законним та обґрунтованим.
Також позивач наголосив, що пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» йому призначено в розмірі 90% від заробітної плати, відповідно підстави для зменшення відсоткового розміру під час здійснення перерахунку пенсії відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 грудня 2007 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою від 04 лютого 2021 року, в якій просив повідомити: чи здійснено станом на даний час перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням довідки про розмір заробітної плати Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241; в разі проведення перерахунку пенсії зазначити в якому відсотковому розмірі до заробітної плати, зазначеної в вказаній довідці здійснено нарахування йому пенсії на даний час; чи змінено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області при проведенні перерахунку на виконання судового рішення відсоток пенсії (раніше пенсія була призначена з розрахунку 90 % від середньомісячної заробітної плати); чи обмежено розмір виплачуваної пенсії максимальним розміром. В разі самостійної зміни Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області відсоткового розміру пенсії та обмеження розміру виплачуваної йому пенсії просив зазначити правові підстави таких змін, а також відновити його порушені права шляхом здійснення перерахунку призначеної пенсії в розмірі 90 % від середньомісячної заробітної плати, зазначеної в довідці Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241 та виплати пенсію в повному обсязі.
Відповідач листом від 24 лютого 2021 року № 1200-575/Б-02/8-2500/21 повідомив позивача про те, що згідно ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Відповідно до ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 11 грудня 2020 року звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки Чернігівської обласної прокуратури 28 жовтня 2020 року № 21-241.
З 01 жовтня 2020 року відповідно до вказаної заяви позивачу проведено перерахунок пенсії за вислугу років та визначено, що максимальний розмір пенсії позивача станом на 01 лютого 2021 року складає 17690 грн 00 коп.
Із копій рішень про перерахунок позивачу пенсії за вислугу років вбачається, що розмір пенсії позивача з надбавками обраховано: з 01 жовтня 2020 року по 30 листопада 2020 року - 59794 грн 40 коп., при цьому, максимальний розмір пенсії - 17120 грн 00 коп.; з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 598108 грн 65 коп., при цьому, максимальний розмір пенсії - 17690 грн 00 коп., з 01 січня 2021 року - 59326 грн 40 коп., при цьому, максимальний розмір пенсії - 17690 грн 00 коп.
В подальшому позивачу перераховано розмір пенсії: з 11 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 60250 грн 90 коп., при цьому, максимальний розмір пенсії - 17690 грн 00 коп.; з 01 січня 2020 року - 60250 грн 90 коп., при цьому, максимальний розмір пенсії - 17690,00 грн.
Загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку у розрахунках відповідача від 18 січня 2021 року зазначено 60 %.
Не погодившись із прийнятими рішеннями відповідача щодо проведення перерахунку пенсії з 01 жовтня 2020 року із застосуванням зміни відсоткового розміру пенсії з 90 % до 60 % від заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача, що перерахунок пенсії позивачу правомірно здійснено із розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованим.
Суд першої інстанції зазначив, що пенсія ОСОБА_1 була призначена до 01 січня 2016 року у зв'язку з чим обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ, не можуть бути застосовані до таких виплат.
Щодо застосування відсоткового значення від суми заробітної плати при визначенні розміру пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що відсоткове співвідношення уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Реалізація права працівників прокуратури, в тому числі і позивача, на перерахунок пенсії, визначеного ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) була забезпечена рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-(ІІ)/2019.
Частиною 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Первісна редакція ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від № 1697-VII та ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі ст. 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч.ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 № 76-VIII, яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: ч. 18 Закон України «Про прокуратуру» від № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в новій редакції, за якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; ч. 20 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
За висновком Верховного Суду, починаючи з 01 січня 2015 року жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України, який упродовж 2015 - 2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказані положення визнані неконституційними втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 установив порядок його виконання: ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Протягом усього періоду дії норми ст. 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, особи, яким пенсія була призначена на підставі Закону України «Про прокуратуру» мали право на перерахунок пенсії, проте були позбавлені можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах.
Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача.
Реалізація такого права була забезпечена саме Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/9/209), на момент прийняття Конституційним Судом України Рішення № 7-р(ІІ)/2019 вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні зауважує, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури».
З огляду на зазначені обставини справи, нормативно-правове регулювання спірного питання та сталу судову практику, колегія суддів вважає, що особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ або № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що на момент розгляду цієї справи законодавством України передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій згідно з ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та надання позивачем довідки про заробітну плату при звернені до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241.
Матеріали справи свідчать, що пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте заперечує щодо перерахунку пенсії виходячи із розміру 90 % від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241 без обмеження максимального розміру пенсії.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Наведена позиція щодо послідовності застосування норм закону, якими визначається відсоток, з якого обчислюється пенсія, збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 4 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі № 240/5401/18, в якій йдеться про зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсії військовослужбовців.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 6 жовтня 2015 року у справі № 127/11720/14-а та Верховний Суд у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 263/15245/16-а висловили позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявлю про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Подібна правова позиція за схожих обставин також була застосована Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справа № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року у справі № 635/6663/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 725/1352/16-а) та від 29 червня 2020 року у справі № 490/5366/16-а.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам.
Таким чином, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію, виходячи із розміру 90 % від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241, а доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування судом ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ та ст. 86 Закону № 1697-VII не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, враховуючи наступне.
Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).
Приписи ст. 2 цього Закону, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У свою чергу, згідно ч. 18 ст. 86 Закону № 1697-VII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIIІ (далі - Закон № 911-VIII), яка набрала чинності з 01 січня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно абз. 1 п. 2 р. ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень ч.ч. 2 та 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що вказані норми Закону № 3663-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI.
У даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Наведені у п. 2 розділа ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Отже, положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим приписи цього пункту, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, п. 2 у контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Його аналіз дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень ст. 2 цього Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Також, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що тлумачення п. 2 у контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом України № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень п. 2, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ст. 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми п. 2 є лише частиною вказаного нормативно-правового акту, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Законом № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у його ст. 2).
Норми ст. 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІI.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону України № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку та які передбачають обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Положення Закону № 3668-VI та ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Отже, на переконання судової колегії, твердження позивача про відсутність правових підстав для застосування обмеження пенсії при проведенні її перерахунку на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 28 жовтня 2020 року № 21-241 є помилковим.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 та від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, Закону № 3668-VI (щодо обмеження максимального розміру пенсії працівникам прокуратури), знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду за зазначене правове регулювання та обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами апеляційного розгляду справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року скасовано в частині позовних вимог.
Для цілей обрахунку розміру судового збору, який належить стягнути на користь позивача, задоволені судом позовні вимоги слід обраховувати, як задоволену одну позовну вимогу немайнового характеру.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для зміни розподілу судових витрат, оскільки судом першої інстанції було присуджено за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченої за подання позовної заяви судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року скасувати в частині задоволених судом позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з обмеженням розміру виплачуваної йому пенсії максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмеження розміру його пенсії максимальним розміром.
У вказані частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов