Справа № 635/3695/21 Головуючий І-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2623/21 Доповідач: ОСОБА_2
01 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 ,-
До Харківського районного суду Харківської області надійшло спільне клопотання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» спільно зі спостережною комісією при Харківській районній державній адміністрації Харківської областіщодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання.
Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що ОСОБА_7 є особою, яка раніше неодноразово засуджувалась за вчинення кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, відбував покарання в кримінально-виконавчих установах, до нього застосовувалось умовно-дострокове звільнення та звільнення від покарання з іспитовим строком, але він висновків не зробив та в період іспитового строку вчинив нові злочини за, які відбуває покарання. Прибувши до ДУ «Хролівський виправний центр (№140)» має лише два заохочення одним з яких погашено накледене на нього стягнення. Залучався до безоплатнимх робіт, але не більше ніж як на дві години та в порядку черговості, отже вказане свідчить, що цілі покарання не досягнуті в більш короткий термін.
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2021 року та застосувати до нього положення ст. 81 КК України. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_7 посилається на позитивну характеристику, відбуття 2/3 строку покарання, відсутність стягнень та наявність 3 заохочень, працевлаштування з березня 2021 року, застосування до нього вимог ст. 82 КК України, що беззаперечно свідчить про його виправлення. Крім того вказує, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення суд не повинен був враховувати наявність у нього судимостей, відбування покарання у виправних закладах, оскільки зазначене було враховано при призначенні йому покарання. Також посилається, що клопотання про умовно-дострокове звільнення було надано адміністрацією колонії, що вказує на те, що він став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 травня 2018 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 вересня 2020 року на підставі ст. 82 КК України ОСОБА_7 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі та направлено засудженого до місць обмеження волі.
Початок строку відбування покарання 11.05.2018 року, кінець строку - 19.10.2022 року.
Відповідно до вимог ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суду слід ретельно з'ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Відповідно до характеристики, наданої адміністрацією ДУ «Хролівський виправний центр (№140)» від 12.05.2021, засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 12.05.2018 року. Під час тримання в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 20.06.2018 року відбував покарання в державній установі «Харківська виправна колонія (№ 43)». За час відбування покарання характеризується позитивно, стягнень не мав, був працевлаштований. За виконання покладених обов'язків встановлених КВК України та ПВР адміністрацією установи заохочувався тричі.
З 01 жовтня 2020 року ОСОБА_7 переведений до Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)», як особа, яка стала на шлях виправлення, відповідно до ст. 82 КК України. Засуджений за власною ініціативою з перших днів перебування в виправному центрі виявив бажання працювати; працевлаштований в господарській обслузі установи, до виконання поставлених завдань ставиться сумлінно, дбайливо ставиться до майна виправного центру та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням; мав 1 стягнення, яке знято у встановленому законом порядку; під впливом заходів виховного характеру змінив поведінку на кращу; заохочувався адміністрацією установи 2 рази за сумлінну поведінку і ставлення до праці; у відношенні до представників адміністрації виправного центру ввічливий, тактовний, дотримується правомірних взаємовідносин, виконує їх законні вимоги; приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів серед засуджених; бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», «Підготовка до звільнення»; за характером врівноважений, спокійний, у відношенні до засуджених не конфліктний, підтримує рівні стосунки з різними категоріями засуджених; підтримує доброзичливі родинні зв'язки з рідними, шляхом телефонних розмов, отримує посилки, передачі; сума за виконавчими листами в розмірі 351,84 грн. погашена повністю; стан здоров'я задовільний; на профілактичних обліках не перебуває; вину у вчиненому злочині визнає; міру покарання вважає справедливою.
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 неодноразово судимий за вчинення злочинів різного ступеню тяжкості, відбував покарання в місцях позбавлення волі, окрім цього засуджений звільнявся умовно - достроково та нього застосовувались вимоги ст. 75 КК України.
Отже доводи засудженого ОСОБА_7 про неправильне врахування районним судом наявності в нього судимостей та відбування покарання у виправних закладах, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо недоцільності умовно-дострокового звільнення засудженого, враховуючи те, що він раніше засуджувався за злочини проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, звільнявся від відбування призначеного покарання умовно-достроково та з призначенням іспитового строку. але знову вчинив умисні корисливі злочини в період іспитового строку, за які був засуджений в 2018 році, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку засудженого та небажання ставати на шлях виправлення, у зв'язку з чим таке звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 81 КК України від відбування покарання не буде ефективним та є передчасним.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за весь час відбування покарання засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення, а тому незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення.
Внаслідок оцінки всіх перелічених вище обставин суд першої інстанції об'єктивно дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності всіх передбачених умов, передбачених положеннями ст. 81 КК України, для умовно-дострокового звільнення та недоцільності і передчасності звільнення засудженого від відбування покарання, на період звернення з відповідним клопотанням.
За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання, внаслідок неефективності такого заходу щодо попередження вчинення ним нових злочинів, та відсутності беззаперечних і переконливих підстав, на підставі яких можна зробити висновок про виправлення засудженого.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: