28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 о
за участю:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12021100040000628 по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каджаран Республіки Вірменія, вірменина, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року,
Вказаним рішення суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 186 КК України у виді двох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Судом визнано доведеним, що 27 лютого 2021 року приблизно о 00 годин 55 хвилин ОСОБА_7 , працюючи таксистом та керуючи автомобілем марки «OPEL OMEGA» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Степана Бандери, 8, у м. Києві та помітив ОСОБА_8 , який жестом руки зупиняв автомобілі, і вони домовились про вартість поїздки, а також її кінцеву адресу, а саме вул. Миропільська, 3, у м. Києві.
Після цього, близько о 01 годині 10 хвилин, рухаючись до обумовленого місця прямування, у потерпілого задзвонив мобільний телефон марки «Xiomi mi Notе 10». В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, що належить потерпілому.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, ОСОБА_7 зменшив швидкість та зупинив автомобіль біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 перехилився через пасажирське сидіння, відкрив передні пасажирські двері автомобіля, вихопив з рук потерпілого мобільний телефон марки «Xiomi mi Notе 10» вартістю 11689,16 грн, ІMЕІ1: 862892041125038 , ІMЕІ2: 862892041125946 , з карткою оператора «Vodafone» та «Київстар» та кинув на передню панель авто, після чого усвідомлюючи, що його дії несуть відкритий характер для ОСОБА_8 , помістив руку до кишені куртки, в яку був одягнений потерпілий, звідки відкрито викрав гаманець, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 50 гривень та дві банківські картки АТ «Ощадбанк» та банківська картка АТ «Альфабанк», а також дисконтні картки, які не становлять цінності для потерпілого та кинув їх на передню панель вказаного автомобіля.
Після цього, ОСОБА_7 виштовхав потерпілого з салону автомобіля та покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 11739 гривень.
Крім того, 27 лютого 2021 року приблизно о 01 годині 20 хвилин ОСОБА_7 перебував на АЗС «KLO» за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський, 31, де у нього виник злочинний умисел направлений а повторне таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківської картки АТ «Ощадбанк» з рахунку НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , шляхом оплати товару на касі зазначеної автозаправної станції.
Того ж дня, о 01 годині 23 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний та таємний характер своїх дій, підійшов до каси АЗС «KLO» за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський, 31, та скориставшись вище зазначеною банківською карткою АТ «Ощадбанк» здійснив дві транзакції (розрахунки за придбаний товар) на суму 399 грн. 93 коп. та на суму 348 грн.
Своїми протиправними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 747 грн. 93 коп.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 не оспорюючи фактичних обставин справи і правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити, призначити його підзахисному покарання: за ч. 1 ст. 186 КК України у виді одного року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання є таким що не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та особі обвинуваченого в наслідок його надмірної суворості.
Так, згідно доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції не врахував належним чином щире каяття обвинуваченого у вчиненому, добровільне відшкодування завданих збитків, дані про його особу, зокрема та, що він раніше не судимий, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.
Крім того, на думку захисника, поза увагою суду залишилися ті обставини, що ОСОБА_7 має ряд тяжких захворювань, у зв'язку з чим потребує періодичної госпіталізації.
Також, апелянт просить дослідити повторно обставини, які пом'якшують покарання та дані, що характеризують особу ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, а також заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались, як не заперечуються вони захисником в апеляційній скарзі.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, що також адвокатом ОСОБА_6 не оспорюється.
Що стосується доводів захисника про надмірну суворість призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Всупереч тверджень апелянта, суд першої інстанції дотримався вимог закону щодо загальних засад призначення покарання, зокрема врахував тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про його особу, який раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, встановив наявність обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують та призначив покарання: за ч. 1 ст. 186 КК України у виді двох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
На переконання колегії суддів призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчинених злочинів та його особі і є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів, та в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 про можливість призначення його підзахисному покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді одного року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України - призначити остаточне покарання у виді двох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, колегія суддів вважає непереконливими, зважаючи на конкретні обставини справи, зокрема характер та спосіб вчинення дій ОСОБА_7 , те, що він не працює, тобто не має постійного джерела доходу, а вчинені ним злочини є корисливими злочинами проти власності.
Ті дані про особу обвинуваченого, на які посилається апелянт, були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про призначення йому виду та розміру покарання.
За наведеного, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала Київського апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
_____________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3