28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судових засідань - ОСОБА_4 о
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві з застосуванням відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від12 жовтня 2021 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021100050001571 від 13 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10 грудня 2021, включно.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи та дані про його особу на підставі чого прийшов до висновку про неможливість запобігти існуючим ризикам більш м'якому запобіжному заходу не пов'язаному з триманням під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо його підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно доводів апеляційної скарги, прокурором не доведено існування в діях обвинуваченого ризиків, які б давали підстави для тримання його під вартою. Крім того, стороною обвинувачення не було дотримано вимог ст. 199 КПК України, щодо строку звернення до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, що залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Також, захисник зазначає, що згідно оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід, а обрано новий, при тому, що на той час була чинна попередня ухвала про обрання щодо останнього запобіжного заходу.
Вказує апелянт і на те, що попереднім рішенням суду його підзахисному було обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави, про якій в ухвалі від 12 жовтня 2021 року не зазначається.
Таким чином, згідно доводів апеляційної скарги, на даний час відсутні правові підстави для тримання ОСОБА_7 під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 315 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021100050001571 від 13 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року вказане клопотання було задоволено та обрано обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10 грудня 2021 року, включно.
Таким чином, звернення прокурора до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, а також розгляд цього клопотання судом першої інстанції, узгоджуються з положеннями ст. 331 КПК України, а відтак посилання захисника на ті обставини, що судом першої інстанції в супереч вимог закону було обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою замість того, щоб його продовжити, є безпідставними.
Вище наведеним спростовуються і доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що прокурором не було дотримано вимог ст. 199 КПК України щодо строку звернення до суду з клопотанням, з огляду на ті обставини, що стороною обвинувачення ставилося питання не про продовження запобіжного заходу, а про його обрання.
Також, не погоджується колегія суддів і з доводами апелянта щодо відсутності підстав для тримання ОСОБА_7 під вартою.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки та спосіб життя взагалі, зокрема те, що він не працює, не одружений, раніше неодноразово судимий в тому числі за вчинення корисливих злочинів, 02 квітня 2021 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання та, згідно пред'явленого обвинувачення, 13 липня 2021 року вчинив нові кримінальні правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.
Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці ОСОБА_7 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Що стосується альтернативного запобіжного заходу у виді застави, то слід зазначити про наступне.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи, що інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення були вчиненні з погрозою застосування зброї, колегія суддів, виходячи з положень ч. 4 ст. 183 КПК України не вбачає підстав для визначення останньому альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Посилання захисника на те, що попереднім рішенням суду щодо ОСОБА_7 обирався альтернативний запобіжний захід у виді застави, про те про нього не зазначено в ухвалі 12 жовтня 2021 року не можуть свідчити про незаконність вказаного рішення суду, зважаючи на ті обставини, що судом розглядалося клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
Таким чином, за вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року, а відтак апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3