Київський апеляційний суд
26 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021105020002203 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.07.2021 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Захисник не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій, однак вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Зазначає, що суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, лише щире каяття і не взяв до уваги, що ОСОБА_7 активно сприяв розкриттю злочину та усунув наслідки кримінального правопорушення шляхом негайного самостійного повернення викраденого майна потерпілому. Ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не надали суду повну інформацію про особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню дитину та батьків пенсіонерів. Також стверджує про помилковість висновків суду, який встановив, що обвинувачений характеризується посередньо, оскільки вони спростовуються характеристикою з місця роботи.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_6 і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; дослідивши додаткові докази, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 5 липня 2021 року близько 08 години ОСОБА_7 , перебуваючи поруч з СТО за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП “ ОСОБА_8 ”, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом вільного доступу таємно викрав два диски до вантажного автомобіля, що належать ФОП “ ОСОБА_8 ”, які поклав у багажник автомобіля та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 2 400 гривень.
Обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку розглядався у спрощеному провадженні, а тому встановлені досудовим розслідуванням і, відповідно, судом, фактичні обставини кримінального провадження колегія суддів не переглядає відповідно до вимог ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, особу винного, який судимостей не має, вину визнав повністю, характеризується посередньо, а також обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк, передбачений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність. Належним чином мотивував суд і висновки про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а тому звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, також визначивши мінімальний іспитовий строк.
Враховуючи особливості розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні та долучення до нього заяви обвинуваченого щодо визнання своєї винуватості та згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами і розглядом обвинувального акта за його відсутності, суд керувався даними про особу ОСОБА_7 , які були в його розпорядженні.
В суді апеляційної інстанції стороною захисту було долучено документи на підтвердження того, що обвинувачений одружений, працює представником торговельного у ТОВ “Стемакс”, за місцем попередньої і теперішньої роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батьків пенсіонерів.
Між тим, відповідно до усталеної судової практики заміна покарання, до якого застосовано положення ст.75 КК України, покаранням, яке належить відбувати реально, в тому числі штрафом, є погіршенням становища обвинуваченого. А згідно з ч.1 ст.421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник. Отже, навіть незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції додаткові дані про особу обвинуваченого, які характеризують його з позитивної сторони, і те, що покарання у виді штрафу є більш м'яким від покарання у виді обмеження волі, у цьому кримінальному провадженні захисник формально порушує питання про погіршення становища ОСОБА_7 , що згідно з вимогами кримінального процесуального закону є неприпустимим.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3