про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
01 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/5857/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної податкової служби України про стягнення ненарахованої та неотриманої різниці втраченого заробітку та оплати вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить:
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17 березня 2015 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 353 627,90 грн.
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №803/806/15-а про поновлення на роботі за період з 22.12.2020 року по 05.04.2021 року в сумі 40 075,24 грн., по 564,44 грн. за кожен робочий день затримки виконання рішення суду.
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача витрати на правову допомогу у зв'язку із розглядом даної справи в сумі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі №803/806/15-а позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, судом вирішено визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №188-о «Про звільнення ОСОБА_3 » з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015; стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №803/806/15-а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі №803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020, наказом ДПС України від 05.04.2021 №695-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_3 », поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області з 17.03.2015 та стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області 214 506,20 (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок) грн. Однак, виплачена заробітна плата не коригувалась на коефіцієнти підвищення посадового окладу, хоча за вказаний період в Головному управління ДПС у Волинській області відбулось неодноразове підвищення заробітної плати (посадового окладу) першого заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області. Вважає, що у зв'язку з незаконним звільненням його з посади, ним втрачено частину середньої заробітної плати, тому наявні всі правові підстави для стягнення компенсації втрати частини середньої заробітної плати незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу за період з 17.03.2015 року по 21.12.2020 року в сумі 353 627,90 грн. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суддею одноособово (а.с.63).
06.07.2021 на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№29043) (а.с.66-69).
Також ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 залучено до участі у справі другого відповідача - Державної податкової служби України (а.с.76).
05.10.2021 на адресу суду від представника ДПС у України надійшов відзив на позовну заяву (вх.№45333) (а.с.80-88).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши письмові докази у справі та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю в частині позовних вимог щодо стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17 березня 2015 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 353 627,90 грн., з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а адміністративний позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №188-о «Про звільнення ОСОБА_3 » з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015; стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки).
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2642,34 грн (дві тисячі шістсот сорок дві гривні 34 копійки) підлягає до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі №803/806/15-а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі № 803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Верховний суд у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду ухвалами від 27.05.2021, 31.05.2021, 01.06.2021, 30.06.2021, 05.07.2021 та 16.08.2021 відмовив у відкритті касаційного оскарження позивачу, ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України (реєстраційні номери рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень: 97218910, 97285381, 97357105, 97977035, 98120327, 99009627).
На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 наказом ДПС України від 05.04.2021 року №695-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_3 », позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області з 17.03.2015 та стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області 214 506,20 (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок) грн.
Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин у справі слідує, що звернення до суду із цим позовом обумовлене тим, що у зв'язку з незаконним звільненням його з посади, ним втрачено частину середньої заробітної плати, тому наявні всі правові підстави для стягнення компенсації втрати частини середньої заробітної плати незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу за період з 17.03.2015 року по 21.12.2020 року в сумі 353 627,90 грн.
При вирішені даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як установлено частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». За приписами частини першої статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Механізм примусового виконання рішень судів визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовані розділом ІV КАС України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи - позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Згідно з приписами частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відтак, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб'єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статті 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Суд зазначає, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Крім того, суд звертає увагу, що поняття «предмет спору» та «предмет позову» не є тотожними. Так предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, а предметом позову є безпосередньо позовні вимоги. Таким чином, навіть обрання позивачем різного способу захисту права (шляхом визначення різних позовних вимог), спрямованого на відновлення одного й того самого права не свідчить про виникнення нового спору.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із ненарахованою та неотриманою різницею заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17 березня 2015 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 353 627,90 грн.
Суд враховує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі №803/806/15-а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі № 803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення у даній справі набрало законної сили 14.04.2021.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду в іншому провадженні.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 238, статтями 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної податкової служби України про стягнення ненарахованої та неотриманої різниці втраченого заробітку та оплати вимушеного прогулу в частині позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17 березня 2015 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 353 627,90 грн - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський