01 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/5857/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної податкової служби України про стягнення ненарахованої та неотриманої різниці втраченого заробітку та оплати вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить:
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17 березня 2015 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 353 627,90 грн.
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №803/806/15-а про поновлення на роботі за період з 22.12.2020 року по 05.04.2021 року в сумі 40 075,24 грн., по 564,44 грн. за кожен робочий день затримки виконання рішення суду.
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача витрати на правову допомогу у зв'язку із розглядом даної справи в сумі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі №803/806/15-а позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, судом вирішено визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №188-о «Про звільнення ОСОБА_3 » з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області; поновлено позивача на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015; стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №803/806/15-а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі №803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020, наказом ДПС України від 05.04.2021 №695-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_3 », поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області з 17.03.2015 та стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області 214 506,20 (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок) грн. Однак, виплачена заробітна плата не коригувалась на коефіцієнти підвищення посадового окладу, хоча за вказаний період в Головному управління ДПС у Волинській області відбулось неодноразове підвищення заробітної плати (посадового окладу) першого заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області. Вважає, що у зв'язку з незаконним звільненням його з посади, ним втрачено частину середньої заробітної плати, тому наявні всі правові підстави для стягнення компенсації втрати частини середньої заробітної плати незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу за період з 17.03.2015 року по 21.12.2020 року в сумі 353 627,90 грн. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суддею одноособово (а.с.63).
Відповідач ГУ ДПС у Волинській області позовні вимоги не визнав, 06.07.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№29043), в якому зазначає, що Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100, не передбачена можливість здійснювати коригування на коефіцієнти підвищення під час здійснення виплат середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Отже, посилання позивача на те, що середньоденна заробітна плата позивача для здійснення розрахунку, становить 564,44 грн. є необґрунтованим та безпідставним. Сума середнього заробітку за час затримки не входить до структури заробітної плати, за своєю природою є санкцією, яка застосовується до роботодавця у разі невиконання рішення суду. Крім того, строк звернення до адміністративного суду з позовом цієї категорії є спеціальним та відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся з цим позовом поза межами місячного строку та не навів обставин, які би свідчили про поважність причин його пропуску. Також, відповідач не погоджується щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, оскільки позивач не навів жодного аргументу чи критерію з яких він виходив встановлюючи саме таку суму.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 залучено до участі у справі другого відповідача - Державної податкової служби України (далі - ДПС України) (а.с.76).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву, вх. №45333 від 05.10.2021 представник ДПС України позовні вимоги не визнав та просить відмовити в задоволенні позову повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ДПС України було вжито всіх заходів задля виконання судового рішення у справі №803/806/15-а у найкоротші строки в порядку визначеному чинним законодавством, відтак відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (а.с.80-88).
Ухвалою суду від 29.10.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи з викликом сторін відмовлено (а.с.95-96).
Ухвалою суду від 29.10.2021 провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17 березня 2015 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 353 627,90 грн - закрито (а.с.97-99).
Інших заяв по суті справи на адресу суду від сторін справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у завах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , з 1993 по 16.03.2015 перебував на публічній службі в структурних підрозділах податкових органів Волинської області. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2013 № 1139-0 призначений в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 № 188-о, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області.
Вважаючи протиправним наказ щодо звільнення з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 № 188-0 «Про звільнення ОСОБА_3 »; поновлення на посаді першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області з 16.03.2015; стягнення з Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.03.2015 по день поновлення на посаді.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а адміністративний позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №188-о «Про звільнення ОСОБА_3 » з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015; стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки).
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2642,34 грн (дві тисячі шістсот сорок дві гривні 34 копійки) підлягає до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі №803/806/15-а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі № 803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Верховний суд у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду ухвалами від 27.05.2021, 31.05.2021, 01.06.2021, 30.06.2021, 05.07.2021 та 16.08.2021 відмовив у відкритті касаційного оскарження позивачу, ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України (реєстраційні номери рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень: 97218910, 97285381, 97357105, 97977035, 98120327, 99009627).
На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 наказом ДПС України від 05.04.2021 року №695-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_3 », позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області з 17.03.2015 та стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області 214 506,20 (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок) грн.
Позивач, вважаючи, що наявні всі правові підстави для стягнути з ГУ ДПС у Волинській області на його користь оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №803/806/15-а про поновлення на роботі за період з 22.12.2020 року по 05.04.2021 року в сумі 40 075,24 грн., звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Основного закону України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частина 1 статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За приписами частини 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною 7 статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З урахуванням вказаних вище вимог законодавства убачається, що відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 820/2894/16.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що нормами КЗпП України чітко розмежовано підстави стягнення «середнього заробітку за час вимушеного прогулу», який згідно норм частини 2 статті 235 КЗпП України стягується одночасно із ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, та підстави стягнення «середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі», який за нормами статті 236 КЗпП України стягується за період затримки виконання рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015.
Водночас, на посаді першого заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області Тимейчук А.А. поновлений лише 05.04.2021, що підтверджується наказом ДПС України від 05.04.2021 №695-О, що в свою чергу, свідчить про затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та свідчить про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час такої затримки, в силу приписів статті 236 КЗпП України.
Тобто, періодом затримки виконання рішення суду, є період з 22.12.2020 (наступний день після ухвалення рішення суду) по 04.04.2021 включно (переддень винесення наказу про поновлення позивача на посаді), а не по 05.04.2021 як це зазначає позивач.
Водночас, щодо суми яка підлягає стягненню за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/806/15-а, суд зазначає таке.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 в адміністративній справі № 803/806/15-a за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, було встановлено, що позивач у останні два місяці перед звільненням не працював і його середній заробіток необхідно обраховувати з урахуванням приписів пункту 4 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.021995 №100, згідно з яким якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Посадовий оклад позивача за займаною на час звільнення посадою на 2015 рік встановлений у розмірі 2971 грн; відтак середньоденна заробітна плата буде складати 148,55 грн: (2971 грн x 2 міс.) : 40 роб.днів. Затримка виконання рішення суду за період з 22.12.2020 по 04.04.2021 становить 70 робочих днів. Відтак сума яка підлягає стягненню за час затримки виконання рішення суду становить 10 398,50 грн. (70 роб.днів x 148,55 грн).
Крім того, суд враховує що рішення суду у справі № 803/806/15-a виконувалось Державною податковою службою України, а тому саме з вказаного суб'єкта владних повноважень слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 10 398,50 грн.
Щодо доводів представників відповідачів про пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Виходячи з буквального тлумачення зазначеної норми, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України дав Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013.
Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначається: «В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат».
Крім того, згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з:
Основної заробітної плати. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
Додаткової заробітної плати. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
Інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин частини другої статті 233 КЗпП України та можливістю звернення до суду з вимогою стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі без обмеження будь-яким строком.
При цьому, з аналізу частини другої статті 233 КЗпП України, а також з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, висновується, що для застосування названої норми наявність трудових відносин не вимагається.
Також, є усталеною практика Верховного Суду щодо строків звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника. Зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 02 жовтня 2019 року у справі №823/1507/18, від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15 та від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18 Верховний Суд дійшов висновку, що звернення до суду з таким позовом не обмежується будь-яким строком.
До того ж, у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 807/2434/15 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що така вимога є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України.
Враховуючи вищезазначене, а також з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом прийняття рішення про стягнення з Державної податкової служби України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а, за період з 22.12.2020 по 04.04.2021 в сумі 10 398,50 грн., та про відмову в задоволення решти позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної податкової служби України (04644, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а, за період з 22.12.2020 по 04.04.2021 в сумі 10 398,50 грн. (десять тисяч триста дев'яносто вісім гривень п'ятдесят копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський