П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5752/21
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
за участі секретаря - Вознюк Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року про залишення без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, третя особа - Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 року №5857073-1315-1504; 5857071-1315-1504, № 5851076-1315-1504, якими нараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 115 939,35 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу через пропуск строку звернення до суду.
Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції, з посиланням на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, зазначив, що до спірних правовідносин мають бути застосовані загальні положення ч. 2 ст. 122 КАС України, а не приписи пункту 56.18 статті 56 ПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що судом першої інстанції належним чином не досліджено умови отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.05.2018 року та зроблено хибний висновок, що вони особисто отримані ОСОБА_1 . Апелянт заперечує, що вказані ППР ним особисто отримувались та зазначає, що його особистий підпис відмінний від підпису особи, який наявний на поштових повідомленнях.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення підлягають оскарженню в строки, встановлені ст. 122 Кодексом адміністративного судочинства України.
Від зазначеного вище правового висновку Верховний Суд не відходив, тому вказані висновки правомірно застосовані судом першої інстанції.
Судова колегія зазначає, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Колегія суддів наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
В свою чергу позивачем у позовній заяві зазначено, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він дізнався 22.02.2021 року.
Разом з тим, матеріали справи містять докази отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 23.08.2018 року, а саме рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 96).
Крім того, матеріали справи також місять докази направлення на податкову адресу позивача податкової вимоги від 23.10.2018 року №1536-55 та її отримання останнім (а.с. 98).
В апеляційній скарзі апелянт стверджує про те, що він особисто не отримував податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 року №5857073-1315-1504; 5857071-1315-1504, № 5851076-1315-1504, та у зв'язку з чим визначає, що суд першої інстанції не встановив, хто саме отримав вказані ППР.
Поряд з цим, Правила надання поштового зв'язку, затверджені Постановою КМУ від 05.03.2009 року №270 (в редакції, що діяла у серпні 2018 року), передбачали право у разі відсутності адресата вручити поштове повідомлення члену його сім'ї (п. 99) Крім того, форма бланку 119 рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та Правила надання поштового зв'язку №270 не містить обов'язку засвідчити підписом отримання листа.
За таких обставин встановлення невідповідності особистого підпису ОСОБА_1 наявному у рекомендованому повідомлені не має жодного значення для вирішення даної справи, оскільки чинним на серпень 2018 року нормативним регулюванням не було передбачено а ні обов'язку особистого вручення позивачу, а ні обов'язку засвідчення особистим підписом факту отримання.
За наслідком дослідження наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень встановлено, що в графі вручено зазначено «Осадчий».
В свою чергу судова колегія зазначає, що за обставин належного виконання працівниками поштового зв'язку своїх обов'язків та вручення рекомендованого поштового відправлення члену сім'ї адресата, таке почтове повідомлення вважається врученим.
Таким чином твердження позивача про не отримання ним особисто оскаржуваних ППР судова колегія розцінює як спроба особи через застосування надмірного формалізму спростувати доведені обставини та визначити за собою право на поновлення строку звернення до суду.
Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем значно пропущено строк звернення до суду, проте не наведено жодних обставин, котрі були об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А відтак, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені процесуальним законодавством.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.