Провадження № 11-сс/803/1673/21 Справа № 182/6454/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 жовтня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041340000850 щодо
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с.Кам'янське Нікопольського
району Дніпропетровської області, який проживає
за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10:50 25 листопада 2021 року. Клопотання підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, об'єктивно існує, оскільки у разі доведеності вини, підозрюваному може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що є свідомим для підозрюваного, але цей ризик є мінімальним. Також слідчий суддя зазначив, що ризик впливу на свідків фактично відсутній, оскільки очевидців злочину не було.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що підозрюваний активно сприяє органу досудового розслідування у розкритті злочину та має намір довести вчинення ним злочину внаслідок необережності, а отже переховуватися від органів досудового розслідування у нього немає жодної потреби. Вказує на те, що підозрюваний фактично перебуває на утриманні власних батьків, тому у нього відсутні кошти для того, щоб переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_10 із ОСОБА_9 особисто не знайома, а отже, висновки слідчого судді про можливість впливу на потерпілу не підтверджуються встановленими обставинами справи.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.
Як слідує з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні
ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, наявність ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що 27 вересня 2021 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні що спричинило смерть потерпілої.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від
27 вересня 2021 року, відповідно до якого в приміщенні домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні кімнати будинку, на дивані оглянуто труп ОСОБА_11 та в ході огляду виявлено та вилучено кухонний ніж зі слідами РБК, футболку з трупу, зроблено зрізи нігтьових пластин з правої та лівої руки, змиви з правої та лівої долоней; протоколами допиту свідків ОСОБА_12 та
ОСОБА_13 від 27 вересня 2021 року, з яких слідує, що 26 вересня 2021 року приблизно о 19.00-20.00 год. вони чули сварку своїх сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , під час якої останній постійно погрожував померлій фізичною розправою; лікарським свідоцтвом №530 від 27 вересня 2021 року, з якого слідує, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням брижової артерії.
Що стосується доводів захисника про недостатню вагомість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутність підстав для застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, який вчинив стосовно жінки, з якою перебував у родинних стосунках, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, інкримінований йому злочин за ч.2 ст.121 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, тривалий час не працює, зловживає спиртними напоями, не має дружини, дітей, які перебували б на його утриманні, і сам фактично був на утриманні своїх батьків, бо немає жодного законного джерела доходу і навіть не має постійного місця проживання, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Також, апеляційним судом враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, та практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо відсутності будь-яких даних про наявність ризиків не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України, і тримання ОСОБА_9 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується запобіжний захід, передбачений вказаною нормою закону.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_9 відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже, в задоволенні вимог апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4