Провадження № 11-кп/803/3024/21 Справа № 203/299/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 жовтня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Індустрального районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020042630000014 13 січня 2020 року щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпропетровськ,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.146 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинувачених
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04 грудня 2021 року. Визначено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 заставу у розмірі 681 000 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України. Визначено відносно обвинуваченого ОСОБА_9 заставу у розмірі 181 000 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Крім того, суд зазначив, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором у судовому засіданні доведений не був.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що під час судового провадження стороною обвинувачення не надано жодних вагомих доказів, які б свідчили про факти заявлених ризиків. на теперішній час відсутні підстави для висновку про наявність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Вказує на те, що матеріали судового провадження не містять будь-яких доказів, які б вказували на недостатність застосування до ОСОБА_8 , інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам. Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 має сталі соціальні зв'язки в місці свого проживання, характеризується позитивно.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №203/299/21, 06 жовтня 2021 року в судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч.3 ст.27, ч.2 ст.190 КК України, що виразилось в організації придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому;
- ч.3 ст.27, ч.3 ст.190 КК України, що виразилось в організації придбання права на майно та заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому у великих розмірах;
- ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 КК України, що виразилось в організації придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах;
- ч.4 ст.190 КК України, що виразилось в придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, організованою групою, в особливо великих розмірах;
- ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК України, що виразилось в організації підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, нотаріусом, громадянином-підприємцем, який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому у складі організованої групи;
- ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, що виразилось у використанні завідомо підробленого документа, вчиненому організованою групою;
- ч.3 ст.146 КК України, що виразилось у незаконному викраденні двох осіб та позбавленні волі двох осіб, з корисливих мотивів, вчиненому організованою групою, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань потерпілим, яке здійснювалось протягом тривалого часу.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та доводи захисника щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.146 КК України, злочин за ч.4 ст.190 КК України відноситься до особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Також, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню, однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи, а допит потерпілих та свідків судом ще не розпочато.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, обвинуваченим та захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченої перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисником в апеляційній скарзі не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що ОСОБА_8 має сталі соціальні зв'язки в місці свого проживання, характеризується позитивно, слід зазначити, що дані обставини не можуть бути підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, так як з урахуванням обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вищезазначені доводи не свідчать про наявність у ОСОБА_8 перешкод або інших стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4