Провадження № 11-кп/803/2159/21 Справа № 183/6868/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 жовтня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019040350001467 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь Донецької області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, заміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- 22.04.2019 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1, 2 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.04.2019, і остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту її затримання під час звернення до виконання вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.04.2019.
Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (код ЄДРПОУ 30487219, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. О. Поля, 40) в рахунок відшкодування майнової шкоди 279 гривень 20 копійок.
Доля речових доказів та процесуальних витрат вирішена у відповідності вимог процесуального закону.
Цим вироком дії обвинуваченої ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
За обставин, встановлених судом та викладених в мотивувальній частині вироку, 16 серпня 2019 року о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні супермаркету АТБ Маркет "Продукти-54", розташованого на вул. Гетьманська, 16, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, побачила на торгівельних полицях зовнішній акумулятор Nomi S050 5000 mAh, і в цей час у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вказаного товару, реалізуючи який одразу, тобто 16 серпня 2019 року о 16 годині 17 хвилин, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, підійшла до торгівельної полиці та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла зовнішній акумулятор Nomi S050 5000 mAh, вартістю 279 гривень 20 копійок, після чого, не розрахувавшись за нього перетнула розрахунково-касову зону приміщення супермаркету АТБ Маркет "Продукти-54" з викраденим товаром, тим самим ОСОБА_7 викрала вказане майно, чим спричинила ТОВ «АТБ-Маркет» матеріальну шкоду на вказану суму.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої просить вирок суду першої інстанції змінити, ухвалити виправдувальний вирок у зв'язку з не доведенням ОСОБА_7 вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити. Не стягувати з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" в рахунок відшкодування майнової шкоди 279 гривень 20 копійок. Не стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, у сумі 314 гривень.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, захисник зазначає, що затримання ОСОБА_7 спочатку працівниками охорони ТОВ «АТБ-Маркет», а потім й працівниками поліції було зроблено незаконно та безпідставно, з грубими порушеннями ст. 29 Конституції України, норм міжнародного права, зокрема статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 371 Кримінального кодексу України, ст.207-213 Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, про затримання ОСОБА_7 не було складено жодного процесуального документу, та з моменту затримання було порушено її право на захист.
Захисник вказує, що показання свідка ОСОБА_9 є недопустимим доказом, з огляду на те, що під час досудового слідства не було проведено впізнання ОСОБА_7 . Крім того, DVD-диск камер відеоспостереження магазину на момент вивчення доказів в суді виявився пошкодженим та не придатним для перегляду.
Також захисник зазначає, що протокол огляду місця події від 30.05.2019 року та висновок експерта № 4590-19 від 15.10.2019 року ніяк не підтверджують вину ОСОБА_7 . Крім того, протокол огляду від 18.09.2019 року, в ході проведення якого було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_9 . DVD-R диск VIDEX у приміщенні магазину АТБ Маркет ''Продукти-54", є недопустимим доказом, оскільки згідно з висновком Касаційного кримінального суду (справа №404/700/17 ) направлена на експертизу копія відеозапису з камери зовнішнього відеоспостереження, яка була встановлена на магазині, не є допустимим доказом, оскільки така копія не є оригіналом (хоча такий відеозапис отримано з дотриманням вимог КПК України).
На думку захисника, протокол перегляду відеозапису від 18.09.2019 року з фотознімками, згідно з яким було оглянуто DVD-R диск VIDEX та відеозаписи на ньому з камер відеоспостереження магазину АТБ Маркет "Продукти-54” є недопустимим, з огляду на вищезазначений висновок, та є недостовірним, оскільки на фотознімках нічого не видно, та вони зовсім ніяк не підтверджують, що ОСОБА_7 нібито вчинила крадіжку, на фотознімках відображені люди, які знаходяться в приміщенні магазину й більш нічого.
Крім того, протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 24.10.2019 року за участю підозрюваної ОСОБА_7 є недопустимим та недостовірним доказом. Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року № 9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. Тим більше, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_7 свою вину у інкримінованому їй діянні не визнала.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченої, просила залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Доводи захисника обвинуваченої про недоведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено фактичні обставини кримінального провадження на підставі досліджених та належно оцінених судом першої інстанції доказів.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, та підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу змісту показань свідка, протоколів огляду, протоколу проведення слідчого експерименту, а також на підставі інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Викладені у вироку обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 підтверджені показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює старшим охоронцем супермаркету АТБ Маркет "Продукти-54". На відеозаписі камер відеоспостереження магазину він бачив обвинувачену, яка зняла з полиці повербанк, сховала його під гаманець і, не розрахувавшись за нього на касі, покинула магазин. Через два тижні вона була затримана в магазині, пояснювала, що вона продала повербанк невідомій особі, після чого викликали поліцію. Під час затримання обвинувачена визнавала свою вину, говорила, що їй не вистачає на життя. Нестача повербанку була виявлена під час інвентаризації в магазині через 3-4 дні після крадіжки, за допомогою відеокамер було з'ясовано, що невідома особа взяла повербанк. Він особисто переглядав відео і бачив як ОСОБА_7 підійшла до стойки аксесуарів, витягнула повербанк з коробки і сховала його під гаманець і телефон. І далі, на касі розрахувалась за інший товар і покинула торгову залу. Приблизно через тиждень ОСОБА_7 у тому ж одязі зайшла в той же магазин, була впізнана співробітниками охорони за зовнішністю та одягом і затримана. Це відео записано на жорсткий диск, потім з жорсткого диску на ДВД-диск, відео на диску було видано на запит поліції.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності показань свідка вони є логічними, послідовними, а також під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що допитаний судом свідок з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити обвинувачену ОСОБА_7 у інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Доводи захисника про те, що показання свідка ОСОБА_9 є недопустимим доказом, з огляду на те, що під час досудового слідства не було проведено впізнання ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу, оскільки на підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою досліджені обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
Крім того, винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 підтверджується й наявними в матеріалах провадження письмовими доказами, яким судом була надана належна оцінка у вироку, а саме протоколом огляду місця події від 20.08.2019 року, в ході проведення якого було оглянуто приміщення магазину АТБ Маркет "Продукти-54", де виявлено на полиці з непродовольчими товарами порожню упаковку від повербанку чорного кольору.
Згідно з протоколом огляду від 18.09.2019 року, в ході його проведення було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_9 . DVD-R диск VIDEX у приміщенні магазину АТБ Маркет "Продукти-54".
Вина обвинуваченої ОСОБА_7 також підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 24.10.2019 року за участю підозрюваної ОСОБА_7 , в ході проведення якого остання розказала і показала на місці, як вона 16.08.2019 прийшла до приміщення магазину АТБ Маркет "Продукти-54", зайшла до торгової зали, у відділі непродовольчих товарів з полиці для аксесуарів для мобільних пристроїв витягла з коробки зовнішній акумулятор і тримала його весь час в руці ніби свій. Перебуваючи на касі магазину розрахувалась за продукти харчування і, не розрахувавшись за зовнішній акумулятор, покинула приміщення магазину. У подальшому вона його продала.
Доводи захисника в апеляційній скарзі щодо недопустимості протоколу проведення слідчого експерименту від 24.10.2019 року як доказу є неспроможними, з огляду на наступне.
Стаття 240 КПК України передбачає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Саме з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_7 відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення за її згодою було проведено слідчий експеримент відповідно до положень ст. 240 КПК України за її участю, та двох понятих. Його проведенню передувало роз'яснення обвинуваченій права не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав обвинуваченої при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення стороною захисту не висловлювалося. У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи обвинуваченої або слідчий у будь-якій формі примушував її до визнання своєї винуватості у скоєнні даного злочину.
Хід і результати проведення слідчого експерименту було зафіксовано у протоколі, який після ознайомлення з його змістом підписали всі особи, які брали участь у слідчій дії. Докази, зібрані під час досудового розслідування, було відкрито сторонам кримінального провадження відповідно до ст. 290 КПК України. У судовому засіданні після оголошення письмових доказів сторони обвинувачення, учасники судового провадження не заявляли жодних клопотань, заяв і зауважень щодо їх належності та допустимості, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі 303/4947/14-к (провадження № 51-7970км 18), від 08 травня 2019 року у справі № 234/5738/15-к (провадження № 51-9313км18).
З протоколу перегляду відеозапису від 18.09.2019 року з фотознімками, вбачається, що було оглянуто DVD-R диск VIDEX та відеозаписи на ньому з камер відеоспостереження магазину АТБ Маркет "Продукти-54", де зафіксовано як 16.08.2019 о 16.14 год. до приміщення вказаного магазину заходить дівчина, за зовнішніми ознаками схожа на ОСОБА_7 , о 16.17 год. вказана особа перебуваючи у відділі непродовольчих товарів підходить до полиці з аксесуарами до мобільних пристроїв, рукою витягає зарядний пристрій з коробки і тримаючи його в руках йде торговою залою. О 16.35 год. вказана особа перебуває біля касової стрічки магазину, розраховується за продукти харчування, зарядний пристрій утримує при собі, після чого не розрахувавшись за нього залишає приміщення магазину.
Посилання захисника на те, що вищезазначений протокол перегляду відеозапису є недопустимим доказом, оскільки на фотознімках нічого не видно, та відображені люди, які знаходяться в приміщенні магазину й більш нічого, а також на момент вивчення доказів в суді виявився пошкодженим та не придатним для перегляду, є безпідставними, оскільки згідно з положеннями ст.ст. 104, 223, 237 КПК України перегляд цього відеозапису, проведений слідчим за участі понятих, є окремою і самостійною слідчою дією, і складений відповідний протокол є також самостійним доказом, який оцінюється судом в сукупності з іншими доказами. Крім того, дані протоколу перегляду відеозапису від 18.09.2019 року, підтверджуються іншими доказами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що він особисто бачив відеозапис з камер відеоспостереження магазину, де було зафіксовано як ОСОБА_7 вчинила крадіжку, про обставини впізнання ОСОБА_7 співробітниками магазину та її затримання, її пояснення під час затримання щодо викрадення нею зовнішнього акумулятора та його подальшого продажу, а також протоколом проведення слідчого експерименту від 24.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_7 чітко, послідовно пояснила і показала на місці, як вона викрала з приміщення магазину АТБ Маркет "Продукти-54", зовнішній акумулятор і потім продала.
Таким чином, що стосується зазначених судом доказів у їх сукупності, колегія суддів не сумнівається у їх належності та допустимості, вважає їх достатніми і приходить до висновку, що вину ОСОБА_7 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні доведено поза розумним сумнівом.
Не можна визнати прийнятними й твердження в апеляційній скарзі про те, що затримання ОСОБА_7 спочатку працівниками охорони ТОВ «АТБ-Маркет», а потім й працівниками поліції було зроблено незаконно та безпідставно, а також не було складено жодного процесуального документа, з огляду на наступне.
Момент, з якого особа вважається затриманою, чітко визначений ст. 209 КПК України, згідно якої особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 207 КПК України кожен, хто не є службовою уповноваженою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому ч. 2 цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити таку особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що після зупинення працівниками охорони супермаркету АТБ Маркет "Продукти-54" обвинуваченої, яка пояснила, що вона вже продала вкрадений повербанк невідомій особі, охоронці, які за законом не є уповноваженими службовими особами, на виконання вимог ст. 207 КПК України негайно повідомили працівникам поліції про наведені обставини та місцезнаходження обвинуваченої. Тобто, єдиний обов'язок, який покладався законом на співробітників охорони, це необхідність передачі ОСОБА_7 співробітникам поліції, що вони і зробили. І тільки з моменту приїзду співробітників поліції обвинувачена могла бути особою, яка перебуває під контролем держави в особі відповідального працівника, якому законом надано право оформити затримання в порядку ст. 208 КПК України, якщо співробітник поліції вбачає в цьому необхідність та затримує підозрюваних.
Так, з показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що обвинувачена визнавала свою вину, говорила, що не вистачає на життя, тобто за місцем вчинення злочину обвинувачена залишалась добровільно. Спеціальні засоби, в т.ч. кайданки, до ОСОБА_7 застосовані не були, будь-який тиск з боку співробітників поліції на неї не здійснювався. Крім того, в судовому засіданні не було підтверджено, що обвинувачена ОСОБА_7 намагалась покинути місце події, а співробітники поліції утримували її поза їх волею.
З урахуванням викладеного, обвинувачена ОСОБА_7 не була затриманою особою в розумінні ст. 209 КПК України, а тому й відсутні підстави для оформлення протоколу про затримання, про що зазначав в апеляційній скарзі захисник. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року (справа № 753/20985/17).
Що стосується посилання сторони захисту на те, що протокол огляду від 18.09.2019 року, в ході проведення якого було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_9 . DVD-R диск VIDEX у приміщенні магазину АТБ Маркет ''Продукти-54" не є допустимим доказом, оскільки копія диску не є оригіналом, не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Як вбачається з матеріалів провадження, наявний DVD-диск з відеозаписом з камер відеоспостереження магазину АТБ Маркет "Продукти-54", був добровільно наданий свідком ОСОБА_9 слідчому (т. 2 а.с. 38-39).
Згідно із ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Долучені до матеріалів провадження як речові докази відеофонограми були виготовлені у зв'язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді у виді файлів.
Таким чином, записаний на носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису з камер відеоспостереження магазину АТБ Маркет "Продукти-54" є оригіналом (відображенням) електронного документа.
Така позиція узгоджується із судовою практикою, де аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 677/2040/16-к, від 05 серпня 2021 року у справі №726/394/20.
Тому доводи апеляційної скарги в цій частині, на думку суду, не є такими, що підтверджують наявність істотного порушення КПК України, яке б вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого рішення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні, та які суд поклав в основу обвинувального вироку, за вказаних у вироку обставин та кваліфікація її дій ґрунтується на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Крім того, незгода захисника з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку апеляційного суду, надані суду докази було досліджено в повному обсязі, їх було достатньо для вирішення питання про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Що стосується посилань захисника про не стягнення з обвинуваченої на користь ТОВ “АТБ-Маркет” в рахунок відшкодування майнової шкоди, то вони, на думку апеляційного суду не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється, виходячи із реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
При цьому, у відповідності до статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи з обставин кримінального провадження, ТОВ “АТБ-Маркет” зазнало матеріальних збитків, через умисні, протиправні дії обвинуваченої, які виразились у таємному викраденні чужого майна.
Так, відповідно до висновку експерта № 4590-19 від 15.10.2019 ринкова вартість зовнішнього акумулятора Nomi S050 5000 mAh станом на 16.08.2019 складає 279 гривень 20 копійок з ПДВ.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про те, що цивільний позов ТОВ “АТБ-Маркет” про стягнення з ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 279 гривень 20 копійок підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні була проведена судово-товарознавча експертиза за № 4590-19 від 15.10.2019, витрати на проведення якої в сумі 314,00 гривень, тому судом першої інстанції згідно з вимогами ст. 124 КПК України було вирішено питання процесуальних витрат.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, апеляційну скаргу захисника обвинуваченої залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а обвинуваченою, яка тримається під вартою, в той самий строк, з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4