Провадження № 11-кп/803/2973/21 Справа № 210/4354/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 жовтня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції )
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2021 року, якою засудженого ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2021 року засудженого ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_7 відбуває покарання за умисний нетяжкий злочин, за весь час відбування покарання засуджений має 3 (три) заохочення за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці, та не має стягнень, крім того бере участь в програмах диференційованого виховного впливу «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення», приймає участь у виховних заходах, які проводяться в установі, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, не конфліктний, має достатній рівень необхідних навичок, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що засуджений довів своє виправлення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання начальника Державної установи “Криворізька виправна колонія №80” про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення кількох епізодів тяжких злочинів за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, що потребує більш ретельного вивчення особистості засудженого та його поведінки за весь строк відбування покарання. Однак, в мотивувальній частині ухвали суд безпідставно зазначив, що ОСОБА_7 відбуває покарання за умисний нетяжкий злочин, що суттєво змінює дані про особу, які необхідно враховувати при вирішенні питання, про можливість застосування ст. 81 КК України до засудженого.
Крім того, висновок суду про доведення виправлення ОСОБА_7 своїм добросовісним ставленням до праці є необґрунтованим, оскільки з наданих адміністрацією колонії матеріалів вбачається, що засуджений ОСОБА_7 до праці на виробництві не залучався, заробітну плату не отримував, тобто фактично засуджений взагалі не був працевлаштований протягом всього періоду відбування покарання, а виконання робіт по самообслуговуванню та благоустрою колонії в порядку ч. 5 ст. 118 КВК України є обов'язком кожного засудженого, що передбачено ч. 3 ст. 107 КВК України.
Наявність 3 заохочень за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці, лише свідчить про залучення засудженого до вказаного виду праці в певні періоди часу, а не за весь період відбування покарання.
Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_7 до засудження також не працював, на питання прокурора ОСОБА_7 пояснив, що працював до засудження лише 6 місяців на іспитовому строку.
Одночасно, як вбачається з матеріалів особової справи та характеристики на засудженого ОСОБА_7 , останній відмовився від застосування до нього ст. 101 КВК України та ст. 82 КК України, що також свідчить про його небажання залучатися до праці.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення, просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Засуджений заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув не менше двох третин строку покарання за умисне тяжке кримінальне правопорушення.
На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» звернуто увагу на те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому при прийнятті судом рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання необхідно довести, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого-виховного впливу, тощо.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не навів належних підстав, які підтверджують, що засуджений ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Колегія суддів, вивчивши матеріали кримінального провадження встановила, що ОСОБА_7 по даній справі засуджено вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 08.08.2018 року за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.02.2019 року вирок суду залишено без змін.
Початок строку відбування засудженим покарання - 22.02.2018 року.
Кінець строку відбування засудженим покарання - 22.02.2022 року.
Заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що на час розгляду судом подання начальника Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання були відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Окрім того, судом не надано належної оцінки обставинам, які характеризують особу засудженого в цілому та його поведінку під час відбування покарання в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів провадження, за період відбування покарання у Державній установі “Дніпровська установа виконання покарань № 4” засуджений ОСОБА_7 характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 24.02.2019 року засуджений ОСОБА_7 по теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)». За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений 3 (три) рази. Працевлаштований різноробітником підсобного господарства виробничих майстерень установи. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.
Між тим, посилання суду на те, що засуджений був працевлаштований, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки засуджений не був офіційно працевлаштований.
Залучення до робіт з благоустрою та на об'єктах установи не свідчить про те, що засуджений ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, судом першої інстанції не взято до уваги, що засуджений офіційно не працевлаштований на виробництві установи, трудових договорів не укладав, а тому, відповідно до ст. 81 КК України, не має відношення до праці.
Також встановлено, що 31.10.2019 року засудженого було розглянуто на адміністративній комісії установи відповідно до статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України позитивно, але згідно з поданою заявою відмовився від переведення до дільниці соціальної реабілітації, у зв'язку з сімейними обставинами. 27.08.2020 року засудженого було розглянуто на адміністративній комісії установи згідно зі статтею 82 Кримінального кодексу України позитивно, але згідно поданої заяви відмовився від заміни не відбутої частини покарання більш м'яким, у зв'язку з сімейними обставинами. На профілактичному обліку установи не перебуває.
Ті обставини, що засуджений ОСОБА_7 добре характеризується, має 3 заохочення та не має стягнень, ще не підтверджують того, що засуджений повністю став на шлях виправлення, оскільки сумлінна поведінка та благоустрій установи - не право засудженого, а його обов'язок, та така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, адже лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого зазнає позитивних змін.
Окрім того, судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_7 засуджено за вчинення тяжких злочинів та до кінця строку відбуття покарання залишився значний строк, який припадає на 22.02.2022 року, окрім того 27.08.2020 року засудженого було розглянуто на адміністративній комісії установи згідно зі статтею 82 Кримінального кодексу України позитивно, однак згідно поданої заяви відмовився від заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Оцінюючи наведені обставини апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а висновок про можливість застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчинених злочинів і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
З огляду на зазначене апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що суд першої інстанції, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні обставини справи, надав їм неправильну оцінку, що призвело до порушення вимог ст. 413 КПК України, тобто неправильному застосуванню закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний суд, виходячи з положень ст. 81 КК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 року № 2, проаналізувавши дані щодо ставлення засудженого до вчинених ним злочинів, даних щодо праці, даних про його особу за весь період перебування в установах відбування покарань, оцінюючи у сукупності з даними щодо обставин скоєних злочинів та строку реального відбуття призначеного покарання, приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_7 за весь період відбування покарання не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2021 року відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2021 року, якою засудженого ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання начальника Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4