27 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/10022/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним рішення відповідача, оформленого листом від 12.08.2021 №2500-0304-8/40677, щодо не призначення позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов'язкове пенсійне страхування'' за заявою від 31.08.2020 та доданих до неї документів, виплатити заборгованість.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком, проте їй відмовлено з підстав ненадання документів, передбачених постановою КМУ від 21.08.2019 № 788.
30.08.2021 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав, посилаючись на те, що в порушення вимог Закону України № 1706-УІІ та постанови КМУ № 637 позивачем не надано довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та документа про відмову від такої довідки, що слугувало підставою для відмови у призначенні пенсії за віком.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
31.08.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте пенсія призначена не була.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 620/6880/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не прийняття, у встановлений законом строк, рішення про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно поданої заяви від 31.08.2020 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31.08.2020.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем розглянута заява позивача про призначення пенсії за віком і подані документи та листом від 12.08.2021 №2500-0304-8/40677 відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що позивачем не надано документів, передбачених постановою КМУ від 21.08.2019 № 788.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною третьою статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання, кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, Законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Позивач, як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод для призначення пенсії відповідач зобов'язаний призначити та здійснювати виплату пенсії позивачу.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі Порядок № 22) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Факт подання позивачем заяви про призначення пенсії та документів відповідно до переліку, встановленого Порядком № 22 відповідачем визнається, тому відповідно до частини першої статті 78 КАС України ці обставини не доказуються.
Спірним питанням у цій справі є рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав ненадання позивачем довідки про взяття на облік як перемішеної особи або документа про відмову від такої довідки.
Так, пунктом 2.1 Порядку № 22 визначено вичерпний перелік документів для призначення пенсії за віком, зокрема підпунктом 5 - документи, які засвідчують особливий статус особи. Водночас вказаний перелік не містить надання такого документа як довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Посилання відповідача на положеннями постанови КМУ від 21.08.2019 № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, якою передбачено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, суд відхиляє з огляду на таке.
Статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодному міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов'язання. Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об'єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) (див. визначення у п. 35 цього рішення).
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у статті 1 Закону України № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Суд встановив, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб по Деснянського району м. Чернігова. З питання взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу до управління не зверталась, що підтверджується довідкою Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення Деснянського району від 08.12.2020 № 10-06/2325.
Отже, позивач не набула статус внутрішньо переміщеної особи.
Враховуючи зазначене вище, відповідач протиправно не призначає позивачу пенсію за віком, посилаючись на нормативно-правові акти, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивач такий статус не набула.
Згідно даних паспорту серії НОМЕР_1 , місце реєстрації позивача з 14.07.2020 є: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання, позивач зареєстрував своє постійне місце проживання в м. Чернігові 14.07.2020, в результаті чого має право на отримання пенсії на загальних підставах.
Отже, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також вказує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в тому числі щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком.
Щодо виплати заборгованості належної до сплати суми пенсії за період перерахунку пенсії, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи дослідженні матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними, та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком від 12.08.2021 №2500-0304-8/40677; зобов'язати відповідача на підставі заяви від 31.08.2020 призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 12.08.2021 №2500-0304-8/40677.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на підставі заяви від 31.08.2020 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн), сплачений відповідно до квитанції № 1014634958 від 19.08.2021.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул.П'ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2021 року.
Суддя І.І. Соломко