ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2021Справа № 910/10731/21
За позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Інтернешнл Сервісес»
про стягнення коштів 5 000,00 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Інтернешнл Сервісес» про стягнення штрафу у розмірі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 03.04.2020 № УГВ 4522/30-20 про надання митно - брокерських послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.07.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з підстав належності виконання зобов'язання за Договором від 03.04.2020 № УГВ 4522/30-20 про надання митно - брокерських послуг.
02.08.2021 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач звернув увагу суду, що зважаючи на неналежне надання відповідачем послуг за спірним Договором, враховуючи внесення останнім коригування до митної декларації, до позивача контролюючим органом застосовано штрафну санкцію за порушення строку реєстрації податкової накладної. Крім того, позивач звернув увагу, що неналежне виконання умов Договору, підтверджується не виконанням відповідачем роз'яснень у листі ДФС України від 22.07.2019 № 23510/99-99-18-02-02-17, щодо необхідності зазначення в окремому полі електронної митної декларації коду виду умов оподаткування пального акцизним податком.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, Відзив на позовну заяву, Відповідь на Відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.04.2020 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Замовник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Інтернешнл Сервісес» (Виконавець/Відповідач) було укладено договір про надання митно-брокерських послуг № УГВ 4522/30-20.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги з митного оформлення, зазначені в цьому договорі та додатку № 1 до цього договору «Вартість послуг з митного оформлення вантажів на території України» (надалі - послуги), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1. Договору).
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Виконавець зобов'язаний: забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам даного Договору (п.п. 2.3.2. Договору); докладати всіх зусиль для оперативного, ефективного та вигідного для Замовника митного оформлення вантажів з дотримання положень діючого законодавства України (п. 2.3.14. Договору); забезпечити митне оформлення вантажів в режимі « 24/7», на письмовий запит від Замовника (пп. 2.3.22. Договору); у разі виявлення помилок в оформленій митній декларації, на вимогу Замовника, протягом 3 робочих днів з дня надсилання вимоги по електронній пошті, подати та оформити аркуш коригування до такої митної декларації. Після оформлення аркуша коригування, направити його Замовнику кур'єрською службою доставки не пізніше 2 робочих днів з дати оформлення такого аркуша коригування (пп. 2.3.24 Договору).
Згідно п. 5.1 Договору встановлено, що митне оформлення конкретної партії вантажу
Виконавець здійснює за дорученням Замовника, оформленим у вигляді письмового
замовлення на надання митно-брокерських послуг за формою згідно з додатком № 4. Таке письмове замовлення на надання митно-брокерських послуг надсилається Замовником Виконавцю на електронну пошту office@disua.com.ua.
Відповідно до п. 5.2. Договору встановлено, що строк надання послуг Виконавцем зазначається у письмовому замовлені Замовника.
П. 5.4. Договору встановлено, що якість послуг повинна відповідати вимогам чинного законодавства України в сфері здійснення митно-брокерської діяльності та умовам даного договору.
П. 6.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.
П. 6.2. Договору встановлено, що за надання послуг неналежної якості, Виконавець виплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг, але не менше 5 000,00 грн. та компенсує Замовнику всі понесені ним витрати та збитки, у зв'язку з наданням послуг неналежної якості.
П. 6.6. Договору встановлено, що Виконавець несе відповідальність за правильність оформлення документів, які готуються Виконавцем і подаються до оформлення у митні органи або інші державні установи.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, відповідачем були надані послуги за Договором від 03.04.2020 УГВ 4522/30-20, щодо митного оформлення пального метанол технічний (метиловий спирт) марка «А», CAS № 67-56-1, вагою 384 т., шляхом оформлення митної декларації від 16.05.2020 № UA 903160/020/000062.
Проте, як вказує позивач, відповідачем в порушення умов п.2.3.2 та 2.3.14 Договору, при оформленні вказаної митної декларації в графі 47 була допущена помилка, а саме в окремому полі митної декларації не було зазначено код виду умови оподаткування пального акцизним податком згідно з вимогами Податкового кодексу України.
У зв'язку з цим, за заявкою позивача, відповідачем складено аркуш коригування митної декларації від 16.05.2020 № UA 903160/020/000062, на підставі якого ДФС України 05.06.2020 здійснила відповідне коригування в вказаній митній декларації. Обсяг ввезеного на митну територію України пального за митною декларацією від 16.05.2020 № UA 903160/020/000062 став обліковуватися в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового 05.06.2020.
За таких, обставин, а саме, не належного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань за Договором, Позивач не зміг своєчасно зареєструвати відповідну акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних у строки, визначені п.231.6 ст. 231 ПК України, відповідно до якого реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється при ввезенні пального або спирту на митну територію України - не пізніше дня, наступного за днем оформлення належним чином митної декларації.
Також, як вказує позивач, відповідно до пункту 1202.1 статті 1202 Податкового кодексу України за порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації перших примірників акцизних накладних / перших примірників розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, або відсутність їх складання чи реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених за результатами проведення документальної перевірки, до Позивача може бути застосований штраф в розмірі 10 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у таких акцизних накладних / розрахунках коригування, або 10 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, на які не складені або не зареєстровані акцизні накладні, - у разі порушення терміну реєстрації або відсутності реєстрації від 16 до 30 календарних днів.
Як вказує позивач, за вказаних обставин, до нього застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію Акцизної накладної по спірній МД.
В подальшому, враховуючи умови п. 6.2 Договору, позивач звертався до відповідача з претензіями, щодо сплати на його користь штрафу у розмірі 5 000,00 грн. за неналежне виконання умов Договору.
Проте, листом від 10.11.2020 № 107 відповідач надав відповідь на претензію, в якій вказав про належне виконання умов Договору та відсутність підстав для сплати на користь позивача штрафу, зокрема, у визначеному у Претензії розмірі.
Вказані обставини слугували підставою для звернення з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір від 03.04.202 0№ УГВ 4522/30-20 за своєю природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Предмет спірного Договору згідно п. 1.1 визначений - надання послуги з митного оформлення, зазначені в цьому договорі та додатку № 1 до цього договору «Вартість послуг з митного оформлення вантажів на території України» (надалі - послуги), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1. Договору).
У зв'язку з цим слід зазначити, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Тобто, лише в частині адміністрування сплати акцизного податку це питання регулюється Податковим кодексом України, яким встановлено ставку акцизного податку в залежності від товару.
Перелік відомостей, які зазначаються в митній декларації та загальні вимоги до неї також вказані в статті 257 Митного кодексу України.
Варто зазначити, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог Митного кодексу України та інших законодавчих актів.
При цьому, відповідно до частини дев'ятої статті 257 МК України митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені в цій статті.
Крім того, суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 визначено вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними. Окремо визначено, п. 12 вказаного Порядку, що електронна митна декларація складається з полів електронного документа, що відповідають Формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка її склала.
Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 (далі Наказ 651). Зокрема, цей Порядок визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8. Передбачені цим Порядком правила також поширюються на застосування МД на бланках Єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів, доповнення і специфікації, виготовлених за допомогою комп'ютера, та електронних МД.
З системного аналізу вказаних норм, слід дійти висновку, що електрона митна декларація повинна відповідати митній декларації на паперовому носії, адже, заповнення граф електронної митної декларації відбувається за порядком заповнення митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.
Відповідно до постанови КМУ № 450, митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється з використанням форми МД-2. Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі. Тобто, відомості, зазначені в ЕМД повинні бути тотожними з відомостями в МД на паперовому носії.
Як зазначалося вище, графи митної декларації заповнюються відповідно до вимог Наказу 651.
Зокрема, розділ II частина 2 вказаного Наказу, встановлює опис та вимоги щодо заповнення граф митної декларації в режимі імпорт. Вказаний нормативно-правовий акт, регулює питання заповнення окремих граф митної декларації або електронної митної декларації.
Зазначений нормативно-правовий акт не містить будь-яких положень щодо відображення «в окремому полі» електронної митної декларації відомостей про код виду умови оподаткування пального акцизним податком. В свою чергу, відомості про сплату митних платежів зазначаються у відповідній графі 47 ЕМД (МД), яка заповнюється у разі сплати митних платежів. Зокрема, в окремих колонках графи зазначаються вид, основа нарахування, ставка, сума, спосіб платежу в розрізі кожного податку, який повинен бути сплачений відповідно до товару. В графі В ЕМД (МД) зазначено відомості щодо фактичних перерахувань податків до бюджету. Отже, за ЕМД 903160/2020/000062 на момент завершення митного оформлення було виконано усі митні формальності, визначені МКУ відповідно до заявленого режиму імпорт.
Окремо варто зауважити, що у відповідності до договору № УГВ 4522/30-20, п. 2.3.8, в обов'язки Виконавця входить здійснення декларування вантажів Замовника у встановленому діючим законодавством та нормативно-правовими актами України порядку.
Проте, згідно змісту претензії від 27.05.2020 року № 30/228 та позовної заяви відсутнє чітке зазначення нормативно-правового акту чи інших положень законодавства, який було порушено Виконавцем під час складання та митного оформлення ЕМД.
Більше того, згідно до п. 5.1. договору «Митне оформлення конкретної партії вантажу Виконавець здійснює за дорученням Замовника, оформленим у вигляді письмового замовлення на надання митно-брокерських послуг за формою згідно з Додатком № 4. Таке письмове замовлення на надання митно-брокерських послуг надсилається Замовником Виконавцю на електронну пошту office@disua.com.ua».
Відтак, зважаючи встановлені обставини, норми законодавства та положення спірного Договору, суд погоджується з доводами відповідача, як такими що є обґрунтованими, що вимога позивача щодо додаткового відображення в окремому полі (не графі) ЕМД коду виду умови оподаткування пального акцизним податком повинна була зазначена у відповідному письмовому замовлені.
Проте такого замовлення на адресу не надходило, про що свідчать матеріали справи та не заперечується учасниками справи.
Суд критично оцінює посилання позивача в рахунок порушення відповідачем зобов'язання за Договором (неналежне виконання договору), а саме не виконання роз'яснень викладених у листі Державної фіскальної служби України №23510/7/99-99-18-02-02-17 від 22.07.2019, де роз'яснено про необхідність в окремому полі електронної митної декларації зазначати код виду умов оподаткування пального акцизним податком, зважаючи на таке.
Відповідно до частини шостої статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Отже окремий лист ДФС не є джерелом права та не має зобов'язального характеру для сторін Договору, при відсутності необхідних змін в законодавчих актах з відповідного питання.
Крім того, суд звертає увагу на таке.
В силу вимог законодавства, прийняття послуг оформлюється актом надання послуг, який підписується всіма сторонами договору. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як слідує з наявного у матеріалах справи копії Акту надання послуг №0516-01 від 16 травня 2020 року, складеного на виконання Договору від 03.04.2020 № УГВ 4522/30-20, він підписаний обома сторонами Договору, скріплений печатками підприємств, без будь - яких заперечень, претензій чи зауважень.
Відтак, зважаючи на встановлені обставини у взаємозв'язку з нормами законодавства, слід дійти висновку, про відсутність підтвердження з боку відповідача надання послуг за спірним Договором не належної якості. Більше того, Сторони підписавши вказаний Акт про надання послуг, засвідчили, що зобов'язання за Договором виконані належної якості. Доказів скасування вказаного акту матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, як необґрунтовані та безпідставні.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.І.Борисенко