27 жовтня 2021 року Справа № 480/7987/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7987/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області і, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у закордонному відряджені з 14.06.1984 по 18.06.1985;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.01.2020 з урахуванням до страхового стажу періоду роботи у закордонному відряджені з 14.06.1984 по 18.06.1985.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу період роботи у закордонному відрядженні з 14.06.1984 по 18.06.1985.
Ухвалою суду від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що запис про період роботи за кордоном у трудовій книжці відсутній, а у довідці управління по будівництву у МНР "Головзарубіжбуд" від 18.06.1985 відсутні дані про накази, на підставі яких було прийнято заявника на роботу за кордоном та звільнено з неї. Отже, на переконання відповідача, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивачеві період роботи у закордонному відрядженні у Монгольській Народній Республіці з 14.06.1984 по 18.06.1985 згідно з наданими документами відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Позивач ОСОБА_1 07.09.2020 звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії або грошової допомоги. Відповідач відмовив у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців
Позивач зазначав, що на час звернення до відповідача із заявою він досяг 58-річного віку, мав загальний стаж 35 років 2 місяці та мав стаж роботи на посаді, визначеній ч. 2 ст. 114 Закону 9 років 2 місяці (періоди з 12.08.1985 р. по 21.02.1988 р., з 22.02.1988 р. по 06.10.1988 р., з 17.01.1994 по 17.02.2000). Тобто, на час звернення до відповідача із заявою позивач мав право на призначення йому пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, він вважав рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Судом також встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №480/7023/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, період роботи з 22.02.1988 по 06.10.1988 в будівельно-монтажному тресті СНПО ім. М.В. Фрунзе, з 17.01.1994 по 17.02.2000 в СМУ «Хімбуд». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.09.2020 про призначення пенсії та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
На виконання вказаного рішення суду, позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нараховує пенсію, проте не зараховує до страхового стажу період роботи у закордонному відрядженні у Монгольській Народній Республіці з 14.06.1984 по 18.06.1985.
Вважаючи вказані дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової знижки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі па підприємстві, в установі, організації.
При цьому, частиною 1 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, та яка була чинна на момент заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди, було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як вбачається з матеріалів справи ГУ ПФУ в Сумській області не було зараховано стаж роботи позивача з 14.06.1984 по 18.06.1985 - період перебування у відрядженні в Монгольській Народній Республіці.
Водночас, у трудовій книжці позивача є запис № 6 про те, що позивач у період з 14.06.1984 по 18.06.1985 "Находился в загранкомандировке в МНР", підстава - довідка №2/12 від 18.06.1985 (а.с.7 зворотній бік).
Враховуючи вищевикладене, вбачається, що в трудовій книжці міститься запис про відрядження в Монгольську Народну Республіку, який в повній мірі відповідає положенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, що діяла на час внесення даних записів до трудової книжки.
Зазначений період трудової діяльності також підтверджується довідкою від 18.06.1985 №2/12 (а.с.6 зворотній бік). Крім того, у вказаній довідці підставою зазначено " ат.м.19327 от 6.06.84 г. та пр.1409 от 10.05.85 г.", а тому посилання відповідача на те, що в довідці відсутні дані про наказ, на підставі яких позивача було прийнято на роботу та звільнено спростовуються матеіралами справи.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що наданими доказами підтверджено період перебування ОСОБА_1 у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці в період 14.06.1984 по 18.06.1985, а тому даний стаж має бути зарахований до загального трудового стажу останнього з дати призначення пенсії, тобто з 11.01.2020.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд також враховує, що у відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у закордонному відряджені з 14.06.1984 по 18.06.1985 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.01.2020, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи у закордонному відряджені з 14.06.1984 по 18.06.1985.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька