26 жовтня 2021 року Справа № 480/3501/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ГУ ДПС у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Сумської обласної КДКА від 28.09.2012 № 9 позивачу надано право на заняття адвокатською діяльністю. Зазначає, що він з 01.10.2012 перебуває на обліку у відповідача як платник податків. З 02.10.2012 він перебуває як платник єдиного внеску. З 11.01.2018 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТАНДАРТ - 1" згідно наказу № 1 від 11.01.2018. З 01.08.2019 приступив до виконання обов'язків голови Адвокатського об'єднання "Стандарт Груп". За період з травня 2019 року по січень 2021 року ТОВ "АГРОСТАНДАРТ - 1" сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього в сумі 116 176, 2 грн. За період з вересня 2019 року по січень 2021 року АО "Стандарт Груп" сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього в сумі 17 205 грн. ОСОБА_1 наполягає на тому, що він є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховують і сплачують ТОВ "АГРОСТАНДАРТ - 1" та АО "Стандарт Груп". Від відповідача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2021 №Ф-666-22, з якою позивач не погоджується.
Просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Сумській області від 12.04.2021 № Ф-666-22 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 8 262, 54 грн.; стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач заперечує проти позову у відзиві на позовну заяву та зазначає, що позивач , як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність є платником єдиного внеску за себе, незалежно від того чи є він одночасно найманим працівником в межах такої діяльності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Також відповідачем подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що 20.05.2021 ГУ ДПС у Сумській області прийняло рішення про коригування нарахувань ОСОБА_1 за платежем: "єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування" на загальну суму 8 262, 564 грн., а тому оскаржувана позивачем вимога від 12.04.2021 вважається відкликаною. Таким чином відповідач стверджує, що предмет спору у даній справі відсутній.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 39, виданого на підставі рішення від 28.09.2012 № 9 Сумської обласної кваліфікаційної комісії адвокатури.
З 01.10.2012 позивач взятий на податковий облік платника податків як адвокат на підставі довідки про взяття на облік платника податків ДПІ у м. Сумах від 01.10.2012 №121430 (а.с. 7).
З 02.10.2012 ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 02.10.2012 та повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску Управління пенсійного фонду України в м. Суми від 02.10.2012 № 2859 (а.с. 8).
Згідно наказу від 11.01.2018 №1 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТАНДАРТ - 1" (а.с. 9).
З 01.08.2019 позивач приступив до виконання обов'язків голови (керуючого партнера) адвокатського об'єднання "Стандарт Груп", відповідно до наказу № 1 від 01.08.2019 (а.с. 10).
За період з травня 2019 року по квітень 2021 року ТОВ "АГРОСТАНДАРТ - 1" сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього в сумі 116 176, 2 грн.
За період з вересня 2019 року по січень 2021 року АО "Стандарт Груп" сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього в сумі 17 205 грн.
Відповідачем було направлено позивачу податкову вимогу від 12.04.2021 № Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 8 262, 54 грн.
Не погоджуючись з даною вимогою позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону. - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтею 1 якого визначено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ст. 13 вказаного Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до положень п. 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Системний аналіз вищевказаного законодавства свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Таким чином платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19).
З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно працює керуючим Адвокатського об'єднання "Стандарт Груп".
Суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів того, що позивач отримував доходи від підприємницької діяльності, окрім доходів отриманих від Адвокатського об'єднання "Стандарт Груп".
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї за період з 2019 року по 2020 рік нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.01.2020 по справі № 480/4656/18.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки вимога від 12.04.2021 вважається відкликана. В матеріалах справи відсутні докази того, що вказана вимога є скасованою, а рішення відповідача про коригування нарахувань не є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Сумській області від 12.04.2021 № Ф-666-22 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 8 262, 54 грн.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у загальному 908 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Сумській області від 12.04.2021 №Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 8 262, 54 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко