26 жовтня 2021 року № 320/1097/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Київській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії, обмеженням її максимальним розміром, а саме у розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність на підставі неконституційної, а отже нечинної норми закону, чим було звужено його соціальні гарантії і права, передбачені ч. 5 ст. 17 та ст.46 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з неусунення порушень під час нарахування та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до норм чинного законодавства без обмеження її розміру, за його зверненням до Відповідача від 24.12.2020, чим відповідач порушив ч. 2 ст. 17 КАС України, якою встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.10.2020 (з моменту з дня призначення пенсії) нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно норм чинного законодавства та розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області по пенсійній позивача, починаючи з 01.10.2020, з дня призначення пенсії та здійснити виплату ОСОБА_1 в повному обсязі коштів заборгованості - недоотриманої частини пенсії після її перерахунку, яка виникла у період з 01.10.2020, без обмеження її розміру, із врахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. 00 коп.
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому призначено пенсію, проте розмір пенсії обмежено максимальним розміром. Позивач вважає таке обмеження виплат нарахованої йому пенсії незаконним, таким, що порушує його права та свободи, визначені Конституцією України.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки правові підстави для зняття обмеження розміру пенсії відсутні до внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з міркуванням представника позивача, що Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 розповсюджує свою дію на період з 20.12.2016 по 31.12.2016, оскільки в ньому не зазначено порядок виконання.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, з 01.10.2020 отримує пенсію за вислугу років.
Згідно розрахунку по пенсійній справі №1003025232, підсумок пенсії становить 27534,05 грн., з урахуванням обмеження максимального розміру становить 16380,00 грн.
Згідно розрахунку станом на 01.01.2021, підсумок пенсії становить 27665,05 грн., з урахуванням обмеження максимального розміру становить 17690,00 грн.
24.12.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.
За результатом розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 05.01.2021 відмовило позивачу в перерахунку пенсії, зазначивши, що розмір пенсії його із обмеженням складає 17690,00 грн.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 7 ст.43 Закону № 2262-XII, в редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», із змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».
Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17.
Буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
В 2020 році стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ст. 43 Закону № 2262-XII не передбачено положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а відтак застосування такого обмеження відповідачем при призначенні пенсії позивачу є протиправним.
Висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 10.09.2021 у справі №300/633/19.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності обмеження пенсії максимальним розміром.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, з положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатським об30єднанням «Воронов і партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 18.01.2021.
Актом про виконання робіт до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 19.01.2021 підтверджено надання та прийняття юридичних послуг.
Понесені витрати у розмірі 5000,00 грн. підтверджені випискою із карткового рахунку позивача.
Враховуючи викладене, з урахуванням незначної складності справи, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291, 382 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Київській області щодо обрахування пенсії ОСОБА_1 розміру пенсії, обмеживши максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548) здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.10.2020 (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ: 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.