26 жовтня 2021 року № 320/781/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ з моменту звернення за її призначенням, а саме з 08.12.2020 року з нарахуванням компенсації частини доходів, в зв'язку з несвоєчасною виплатою з врахуванням довідок про заробітну плату Апарату національної безпеки і оборони України від 24.12.2020 № 59 та від 08.12.2020 року № 53.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон №1058-IV) на пенсію державного службовця згідно з Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі також - Закон №889-VIII), оскільки в нього наявний необхідний стаж державної служби.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову зазначає, що Прикінцевими положеннями Закону № 889 від 10.12.2015 «Про державну службу» збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, зокрема державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889 обіймали посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад. Однак за даними трудової книжки позивача, такий стаж у нього відсутній та становить 8 роки 4 місяці 26 дні. Вказує, що період проходження строкової військової служби відсутній у вичерпному переліку періодів, які зараховуються до стажу державної служби, згідно ст. 46 Закону № 889.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 29.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 (1958 року народження) має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.08.1996.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся із заявою від 28.12.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про призначення йому пенсії на підставі Закону України «Про державну службу».
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю достатнього стажу державної служби.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернулась з даним позовом до суду.
V. Норми права
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім цього, п. 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До набрання чинності Законом № 889-VIII, стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016).
Відповідно до абз. 4 п. 3 Порядку № 283, до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних силах та інших військових формуваннях.
V. Оцінка суду
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для наявності призначення пенсії згідно вказаної статті, мають особи які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, досягнули певного віку та наявний страховий стаж, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, після набрання чинності (01.05.2016) Закону № 889-VIII, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме вимог щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Закону №889-VIII, право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.
З відзиву на позовну заяву слідує, що підставою для відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 , стала відсутність у позивача стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. Зокрема, стаж державної служби у позивача, станом на 01.05.2016, становить 8 років 4 місяці 26 дні.
Тобто, спірним у розглядуваній справі є достатність стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, оскільки відповідачем не заперечується наявність у позивача віку та страхового стажу для призначення такого виду пенсії.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 01.09.1976 по 04.12.2007 проходив службу в Збройних Силах України.
Наведене підтверджується також відомостями військового квитка НОМЕР_3 позивача.
Крім цього, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 05.12.2007 перебуває на посадах державної служби в Апараті Ради національної безпеки та оборони України.
Тобто, стаж державної служби становить 8 років 4 місяці 26 дні, однак без врахування періоду проходження служби в Збройних Силах України.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім цього, п. 8 розділу XI Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До набрання чинності Законом №889-VIII, стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994, та додатку до нього (діяли до 01.05.2016).
Так, відповідно до абз. 4 п. 3 Порядку № 283, до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних силах та інших військових формуваннях.
Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи на державній службі, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону 889-VIII.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними покликання відповідача, що час проходження військової служби не зараховується до стажу державної служби, тому відмова відповідача у зарахування цього періоду до державної служби та призначення пенсії державного службовця є протиправною.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак, для ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-УІІІ з моменту звернення за її призначенням, а саме з 08.12.2020 року.
Водночас вимога про нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасною, оскільки призначення та перерахунок пенсії позивачу ще не проведено.
VII. Висновок суду
Частиною 1статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст. 77 КАС України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-УІІІ з моменту звернення за її призначенням, а саме з 08.12.2020.
В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 26.10.2021.