26 жовтня 2021 року № 320/13934/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Київській області, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 61% від грошового забезпечення згідно п. "а" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ Україні з 01 січня 2016 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 31.12.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Наказом №991о/с від 30.12.2013 його звільнено у запас за ст. 64 п. «Б» (через хворобу) та призначено пенсію виходячи із 56% сум грошового забезпечення. Вважає, що з 01.01.2016 у нього виникло право на включення 5%. Однак відповідач повідомив про відсутність підстав для збільшення основного розміру пенсії, оскільки він звільнений через хворобу у запас, а не у відставку.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зазначив, що відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я пенсії призначаються - 55 процентів відповідних ум грошового забезпечення. Зауважив, що відсутні підстави для відповідного перерахунку, оскільки позивача звільнено у запас, а не у відставку.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що ним не порушено строк звернення до суду, оскільки із відповідними вимогами він може звертатися без обмеження строком. Зазначив, що його позиція стосовно права на обчислення пенсії з урахуванням 5% узгоджується із рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 у справі №1840/3425/18.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії № НОМЕР_1 , виданим Яготинським РО ГУ МВС України в Київській області 04.07.1997.
Згідно Наказу Головного управління МВС України в Київській області від 30.12.2013 № 991о/с, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас з п. 64 «б» (через хворобу).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.10.2020 про здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2016 з урахуванням 5% та призначити пенсії у розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення.
Листом від 26.11.2020 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення пенсії виходячи із 61% від грошового забезпечення, оскільки його звільнено через хворобу у запас, а не у відставку.
Вважаючи відмову безпідставною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 т. 19 Конституції України ргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Крнституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Пунктом "а" статті 13 вказаного Закону визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Системний аналіз вказаних норм законодавства вказує, що для визначення відсотку грошового забезпечення, з якого проводиться обчислення розміру пенсії 50% чи 55% визначальне значення має звільнення зі служби "у відставку" чи "у запас".
До того ж, звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов'язані з настанням різних обставин.
Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 05.02.2021 у справі №1.380.2019.000262.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (в редакції чинній на момент призначення пенсії, далі - Положення №114) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Згідно з пунктом «б» статті 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту «б» статті 65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.
Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом № 2262-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Аналогічний висновок висловлений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.03.2021 по справі № 1.380.2019.002722.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На виконання цих вимог, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, зокрема і стосовно наявності права на перерахунок пенсії з 01.01.2016.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування 5% внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 78, 90, 139, 205, 242- 246 КАС України, суд - в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.