18.10.2021 року м.Дніпро Справа № 908/931/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від відповідача: Лопатчук Ю.В., витяг з ЄДР, представник;
представник позивача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2021, ухвалене суддею Боєвою О.С. (м. Запоріжжя), повний текст якого підписаний 05.08.2021, у справі №908/931/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон", м. Київ
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар
про стягнення суми 10 102 728,76 грн.,
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" (далі - Позивач) про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач) суми 10102728,76 грн., з яких: 9 950 876,00 грн. - сума основного боргу, 99508,76 грн. - індекс інфляції, 52344,00 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №280(6)20УК/53-121-01-20-09500 від 13.07.2020, а саме Відповідач здійснив оплату поставленої йому за видатковою накладною від 25.09.2020 № СЛТ561 продукції не в повному обсязі, а лише частково та з простроченням - на суму 1 631 320,00 грн. Заборгованість Відповідача становить 9 950 876,00 грн. У зв'язку із цим, Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 9 950 876,00 грн. основного боргу, суму 99 508,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих за лютий 2021, суму 52 344,00 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 26.01.2021 по 31.03.2021.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у цій справі позовні вимоги задоволено частково.
Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення суми 1 000 000 грн. 00 коп. основного боргу за відсутністю предмета спору.
Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" суму 8 850 876 грн. 00 коп. основного боргу, суму 99 508 грн. 76 коп. інфляційних втрат, суму 52 344 грн. 00 коп. - 3% річних, суму 151 540 грн. 93 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 7 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення відсотків річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення 52 344,00 грн відсотків річних, 99 508,76 грн інфляційних втрат; зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що зі змісту умов Договору вбачається те, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості продукції за договором, та встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної.
Отже, виходячи зі змісту договору та приписів ст. 530 ЦК України, оплата частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється ВП ЗАЕС за наступних умов:
- поставки повного обсягу товару відповідно до п. 1.1 договору;
- отримання ВП ЗАЕС від ТОВ "Селтон" податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановленому Податковим кодексом України порядку на суму ПДВ за Договором в розмірі 1 930 366,00 грн;
- вимоги позивача щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Податкова накладна № 41 від 25.09.2020, зареєстрована в ЄРПН 01.10.2020, направлена Позивачем на електронну адресу ВП ЗАЕС pdvzaes@mgw.hpp.zp.ua та отримана Відповідачем 07.10.2020.
В той же час, строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в Договорі не встановлений, а отже, визначається вимогою Позивача.
Таким чином, лише тільки виписка та реєстрація ТОВ "Селтон" податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не є підставою для виникнення у ВП ЗАЕС зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Обґрунтована вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 1 930 366,00 грн до ВП ЗАЕС не надходила.
Також, надсилання претензії на адресу відповідача є необхідною умовою дотримання вимог Господарського кодексу України та договору.
Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 1 930 366,00 грн не настав, а обов'язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії відповідача, як порушення виконання зобов'язання.
Суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що ТОВ "СЕЛТОН" при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат:
- неправильно визначені строки виконання зобов'язання з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ;
- не було враховано, що обов'язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає кваліфікацію його поведінки як порушення зобов'язання, та, відповідно, можливість нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму ПДВ за Договором - 1 930 366,00 грн,
- недоведеність ТОВ "СЕЛТОН" факту порушення ВП ЗАЕС грошового зобов'язання на суму, зазначену у позові - 9 850 876,00 грн,
в зв'язку з чим, дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування інфляційних втрат і 3% річних та правильність їх розрахунків.
Згідно з рахунку на оплату №8 від 12.07.2021 оплаті підлягають послуги щодо представництва в суді, вартість яких становить 7 000,00 грн, що не відповідає вартості такого представництва - участі у судових засіданнях, зазначеному в п. 2 Акту приймання-передачі наданих послуг №08 від 12.07.2021, вартість якого становить 1000, 00 грн.
Також, як вбачається з платіжного доручення №4671 від 12.07.2021 ТОВ "СЕЛТОН" сплатило АБ "Чорного О.А." 7 000,00 грн за послуги щодо представництва у суді, що не відповідає вартості такого представництва - участі у судових засіданнях, зазначеному в п. 2 Акту приймання-передачі наданих послуг №08 від 12.07.2021, вартість якого становить 1000, 00 грн.
Отже, зазначений ТОВ "СЕЛТОН" розмір витрат на професійну правничу допомогу є непідтвердженим та недоведеним.
Акт приймання-передачі наданих послуг № 08 від 12.07.2021 взагалі не містить інформації щодо фактичного часу, витраченого Адвокатським бюро "Чорного О.А." на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Крім того, за предметом спору, характером спірних правовідносин, кількістю учасників та обсягом доказів, справа №908/931/21 не є складною. Зміст договору поставки №280(6)20УК від 26.06.2020/53-121-01-20-09500 від 13.07.2020 товару не містить складних юридичних конструкції, його умови є простими та зрозумілими. Правовідносини з договорів поставки достатньо повно врегульовані нормами ЦК України та ГК України, а отже, складання позовної заяви не вимагало значних професійних зусиль та навичок.
Як вбачається з матеріалів справи №908/931/21 всі процесуальні документи підписані директором та головним бухгалтером ТОВ "СЕЛТОН". Доказів на підтвердження підготовки цих документів саме Адвокатським бюро "Чорного О.А." не має.
Згідно з Актом №08 від 12.07.2021 приймання-передачі наданих послуг надання професійної правничої допомоги включає в себе складання претензії, підготовку платіжного доручення про сплату судового збору, які не входять до такої юридичної дії, як представництво у суді та не є процесуальними документами.
Крім того, зазначені в Акті №08 від 12.07.2021 приймання-передачі наданих послуг деякі послуги, а саме, ознайомлення з матеріалами, підготовка та формування доказів, складення позовної заяви з додатками, обґрунтований розрахунок суми боргу фактично охоплюються послугою - складання позовної заяви.
Зазначене унеможливлює встановлення реальності, дійсності та необхідності витрат на правову допомогу у даній справі в обсязі та розмірі, зазначеному ТОВ "СЕЛТОН".
Таким чином, розмір витрат ТОВ "СЕЛТОН" на професійну правничу допомогу є значно завищеним, не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селтон", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що суд першої інстанції у рішенні дійшов до вірного висновку про те, що зазначення у п. 3.2 Договору, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку оплати в частині суми ПДВ.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у справі №908/931/21; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.10.2021.
13.10.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/931/21 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021, справу №908/931/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження.
В судове засідання 18.10.2021 представник Позивача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Позивача.
В судовому засіданні 18.10.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Також 18.10.2021 о 17:48 годині до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке залишається без розгляду на підставі ст.118 ГПК України, як таке, що подане після розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛТОН" (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець, відповідач у справі) був укладений Договір поставки товару № 280(6)20УК/53-121-01-20-09500 від 13.07.2020 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, згідно зі Специфікацією (Додаток № 1 до договору).
Відповідно до Специфікації (Додаток № 1) загальна вартість товару становить 11 582 196,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 930 366, 00 грн.
Строк поставки товару: серпень-вересень 2020 року (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору: 9 651 830, 00 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ: 1 930 366,00 грн.; всього з урахуванням ПДВ: 11 582 196,00 грн.
Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах: DDР м. Енергодар. Вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом", місцезнаходження: вул. Промислова, 133, склад № 6, м. Енергодар, Запорізької області (п. 4.1 договору).
В пункті 3.2 укладеного сторонами Договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки всього товару за договором. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.
27.09.2020 Позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив поставку товару Відповідачу (ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом") на загальну суму 11 582 196,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 930 366,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № СЛТ561 від 25.09.2020.
На підставі вказаної поставки позивачем оформлена податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 (копії містяться в матеріалах справи). 07.10.2020 видаткова накладна направлена позивачем на електронну адресу ВП ЗАЕС.
Як зазначив Позивач, 19.02.2021 Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 1 631 320,00 грн., що Відповідачем не заперечується.
Позивач звертався до Відповідача з досудовою вимогою за вих. № 111 від 26.02.2021 щодо погашення наявної заборгованості за товар у розмірі 9 950 876,00 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що після звернення Позивача з позовом до суду, Відповідачем було сплачено суму 1 000 000,00 грн. в рахунок оплати за товар по договору, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 8 850 876,00 грн.; в частині вимог про стягнення суми 1 000 000, 00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.
Розрахунки інфляційних втрат та 3% річних перевірені судом та визнані правильними, тому позовні вимоги в цій частині судом задовольняються в заявлених позивачем розмірах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, строки оплати вартості поставленого товару, виникнення прострочки виконання зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 280(6)20УК/53-121-01-20-09500 від 13.07.2020 Позивач 27.09.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 11 582 196,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 930 366,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № СЛТ561 від 25.09.2020 суму 11 582 196,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 930 366,00 грн.
Зазначена видаткова накладна містять підпис представника Покупця, що свідчить про прийняття товару Відповідачем. Відмітка про отримання товару - 27.09.2020.
Отже, вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній накладній, без зауважень та заперечень.
При отриманні товару Відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.
Факт поставки товару у повному обсязі та належної якості Відповідачем не оскаржується.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов'язку продавця передати у власність товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 3.2 укладеного сторонами Договору визначено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Отже, відповідно до умов Договору кінцевий строк сплати за поставлений товар відповідно до п. 3.2. Договору настав:
- щодо товару фактично поставленого 27.09.2020 відповідно до видаткової накладної № СЛТ561 від 25.09.2020 суму 11 582 196,00 грн. - 25.01.2021.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про розмежування сторонами в договорі строків оплати переданого товару і оплати ПДВ.
Сума заборгованості і строки її сплати відповідачем не заперечуються, проте Відповідач не погоджується з вимогою про настання строку для сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було зазначено, поставку товару на загальну суму 11 582 196,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № СЛТ561 від 25.09.2020 Позивач здійснив 27.09.2020, тому товар мав бути оплачений протягом 120 календарних днів, тобто по 25.01.2021.
Відповідно до п. 3.3 Договору, лише у випадку ненадання Постачальником Покупцю, в строк визначений ПК України, електронної податкової накладної, зареєстровану в ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору, передбачену пунктом 3.1 Договору на суму ПДВ.
Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем за поставкою товару на загальну суму 11 582 196,00 грн складено податкову накладну № 41, яка зареєстрована 01.10.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, направлена Позивачем на електронну адресу ВП ЗАЕС pdvzaes@mgw.hpp.zp.ua та отримана Відповідачем 07.10.2020.
Ці обставини визнаються Відповідачем у апеляційній скарзі.
Відповідно до абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Отже, направлення податкових накладних здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.
Таким чином, Позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ, включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що строки оплати частини товару на суму ПДВ не встановлені, колегія суддів визнає необґрунтованими оскільки строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в п. 3.2 договору шляхом вказівки на подію - після отримання покупцем податкової накладної, що відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати Відповідачем товару, згідно умов Договору; сума неоплаченого товару склала 8 850 876 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 8 850 876 грн. 00 коп. є обґрунтованою та правомірно задоволена господарським судом.
Проте, заявник апеляційної скарги вважає, що недотримання досудового порядку врегулювання спору, передбаченого договором, свідчить про не настання строку для оплати покупцем вартості товару.
Така позиція відповідача не прийнята судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Положеннями частини першої статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Дійсно, сторонами в пункті 10.2. договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим.
Проте частиною другою статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
В той же час, відповідно до частини першої вказаної статті, яка кореспондується із частиною другою статті 19 Господарського процесуального кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційним Судом України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002 надано офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів. Суд вказав, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.
В той же час, навіть за наявною обов'язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору, не є підставою для обов'язкового проходження такої позасудової процедури до пред'явлення відповідного позову до суду.
За таких обставин, безпосереднє пред'явлення ТОВ "Селтон" позовної заяви до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. В протилежному випадку, матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 99 508,76 грн. - інфляційних втрат, нарахованих згідно з доданим до позовної заяви розрахунком за період лютого 2021, та суму 52 344,00 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 26.01.2021 по 31.03.2021.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та втрат від інфляції є правомірними.
Розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, які здійснено позивачем за вищевказані періоди на суму заборгованості по видатковій накладній, визнано правильними, тому вимоги в цій частині підставно задоволено господарським судом.
У позовній заяві позивачем, в тому числі, заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. та зазначено, що встановлені ст. 126 ГПК України документи для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи буде надано в порядку та строки, передбачені ст. 129 ГПК України. В преамбулі позовної заяви позивачем викладений попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.
19.07.2021 до господарського суду від позивача надійшла заява (в порядку ст. 129 ГПК України) з доданими до неї доказами понесених витрат на правничу допомогу.
На підтвердження надання послуг та їх оплати позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 13/12/18 від 13.12.2018, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності від 22.01.2020, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 12.07.2021 № 08 до договору про надання правової допомоги № 13/12/18 від 13.12.2018, копію рахунку на оплату № 8 від 12.07.2021 та копію платіжного доручення № 4671 від 12.07.2021 про оплату адвокатських послуг за договором № 13/12/18 від 13.12.2018 в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
В постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 13/12/18 від 13.12.2018, укладеного Адвокатським бюро "Чорного О.А." в особі керуючого бюро Чорного О.А. (Адвокатське бюро) та ТОВ "СЕЛТОН" (Клієнт), зокрема, визначено, що Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснювати представництво Клієнта у місцевих судах, у апеляційних судах та у Верховному суді під час розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні порушення, а також під розгляду окремих категорій справі - в вищих спеціалізованих судах. За цим договором вчиняються юридичні дії в усній або письмовій формах, шляхом складання необхідних процесуальних документів, а також шляхом представництва інтересів Клієнта в судах (п. 1.1, п. 1.2 договору).
При цьому, відповідно до п. 2.1 вказаного договору, вартість правової допомоги, що надається, умови, порядок та строки оплати, з урахуванням обсягу часу і роботи; ступеню складності та новизни правових питань; додаткового відсотку винагороди за реальний виграш справи визначається за домовленістю сторін у акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2 акту приймання-передачі наданих послуг № 08 від 12.07.2021 вартість послуг за цим актом складає 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з яких: 1000,00 грн. ознайомлення з матеріалами, 500,00 грн. підготовка та формування доказів, 1500,00 грн. складання претензії, 1500,00 грн. складання позовної заяви з додатками та підготовка платіжного доручення про сплату судового збору, 500,00 грн. обґрунтований розрахунок суми боргу, 1000,00 грн. відповідь на відзив та 1000,00 грн. участь у судових засіданнях 06.05.2021, 27.05.2021, 16.06.2021, 02.07.2021 (4 засідання по 250 грн.).
Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження підготовки позовної заяви, розрахунку, претензії саме Адвокатським бюро "Чорного О.А.", з посиланням на те, що всі процесуальні документи у справі підписані директором та головним бухгалтером ТОВ "СЕЛТОН", є безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеним актом приймання-передачі наданих послуг № 08 від 12.07.2021.
При цьому підписання заяв по суті та інших процесуальних документів саме керівниками Позивача, а не адвокатом, не спростовують самого факту надання Адвокатським бюро "Чорного О.А." правничої допомоги у вигляді підготовки цих документів, що визнається обома сторонами договору про надання правової допомоги № 13/12/18 від 13.12.2018.
Згідно з платіжним дорученням № 4671 від 12.07.2021 позивачем здійснено оплату наданих Адвокатським бюро "Чорного О.А." адвокатських послуг за договором № 13/12/18 від 13.12.2018 в розмірі 7000,00 грн.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., які понесені позивачем, є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), складність справи та ціну позову.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що розмір витрат ТОВ "СЕЛТОН" на професійну правничу допомогу є значно завищеним, не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, колегія суддів визнає неспроможними.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у справі №908/931/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у справі №908/931/21 - залишити без змін.
Судові витрати по справі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26.10.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік