Справа № 419/1808/21
Провадження № 2/419/342/2021
25 жовтня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Глазкової Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Шапка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в інтересах якого діє представник - Гребенюк Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У серпні 2021 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У обгрунтування позову банківська установа зазначила, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 27.09.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. На підставі договору про надання банківських послуг банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, а саме не виконанням належним чином умов кредитного договору, у відповідача перед банком станом на 14.07.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 14311,52 грн, яка складається з наступного: 3190,24 грн - заборгованість за тілом кредита, 7814,47 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 3306,81 грн - нарахована пеня. Разом з тим, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь не повну суму заборгованості, а лише її частину у розмірі 11004,71 грн, яка складається з наступного: 3190,24 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредита), 7814,47 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (за простроченими відсотками), 300,00 грн - заборгованість за пенею, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 30.08.2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, в раніше поданій заяві просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 також у судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи завчасно належним чином, надали відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.
У наданій відповіді на відзив представник позивача просила задовольнити вимоги банку в повному обсязі, зазначила, що строк позовної давності не є пропущеним, зважаючи на п. 1.7.31 Умов договору, яким строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк» та 27.09.2010 року підписав заяву б/н від 27.09.2010 року (а.с.19). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.19). На підставі договору про надання банківських послуг банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
З підписаної заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що остання містить лише анкетні дані відповідача та відмітку про виявлення бажання відповідача оформити на своє ім'я платіжну картку - кредитка «Універсальна».
Також банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
Крім того, суду надано виписку за договором № б/н від станом на 22.07.2021 року на ім'я відповідача, з якої вбачається, що останній здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і розраховувався кредитною карткою (а.с.13-16).
Згідно з наданим банком розрахунком (а.с.7-12), заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14.07.2021 року становить 14311,52 грн, яка складається з наступного: 3190,24 грн - заборгованість за тілом кредита, 7814,47 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 3306,81 грн - нарахована пеня; заборгованість до стягнення - 11004,71 грн, яка складається з наступного: 3190,24 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредита), 7814,47 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (за простроченими відсотками), 300,00 грн - заборгованість за пенею.
З копії довідки банку видно, що відповідач отримував 1 кредитну картку: № НОМЕР_1 , дата відкриття 30.05.2013 року, строком дії до 05/16 (а.с.18).
Банком надано копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім'я відповідача, з якої вбачається, що 30.05.2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 00,00 грн, 25.07.2013 року його збільшено - до 3200,00 грн, 17.01.2020 року - кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с.17).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається та ніким не оспорюється, що 27.09.2010 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч. 3 цієї статті.
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та пенею, виходячи з наступного.
Так, у анкеті-заяві позичальника від 27.09.2010 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, тобто не погоджена у встановленому законом порядку. Банк, заявляючи вимогу про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом та пеню, при цьому посилаючись та обгрунтовуючи право вимоги в цій частині на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, як невід'ємні частини укладеного договору.
З наданих банком Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, тощо.
Проте, матеріалами справи не підтверджено, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився, погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та пені саме у зазначених в цих документах розмірах і порядку нарахування, оскільки у анкеті- заяві відсутня інформація про розмір процентної ставки за користування кредитом та порядок їх нарахування та погашення, а також інформацію щодо сплати пені.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд виходить з того, що у даному випадку вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є споживчим кредитуванням, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Таким чином, зважаючи, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також умови щодо сплати пені.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд приходить до висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 7814,47 грн - заборгованості за простроченими відсотками та 300,00 грн - заборгованості за пенею не підлягають задоволенню, зважаючи на вищевикладені обставини.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд дійшов до наступних висновків.
Суд вважає неспроможними доводи представника позивача, які наведені у відповіді на відзив щодо того, що строк позовної давності погоджений сторонами та збільшений до 50 років згідно з Умовами договору, оскільки відповідні Умови та правила не містять підпису відповідача, а отже не є такими, що погоджені сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву б/н від 27.09.2010 року. На підставі договору про надання банківських послуг банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
Строк дії виданої 30.05.2013 року кредитної картки № НОМЕР_1 зазначено - до 05/16. Дані обставини відповідачем не оспорювалися.
З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач після отримання картки неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, здійснював покупки, так й частково погашав заборгованість по кредиту.
Згідно зі ст. ст.526, 530, ч. 1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦПК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530,631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
У відповідності достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В статті 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5ст. 261 ЦК України).
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК Україниспливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.
Представником відповідача в письмовій формі заявлене клопотання про застосування строку позовної давності.
Із матеріалів справи вбачається, що із цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позивач звернувся до суду 06.08.2021 року, про що свідчить відмітка на поштовому конверті.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач після 24.04.2014 року кредитним лімітом не користувався.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач з вимогами про стягнення кредитної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3190,24 грн звернувся поза межами позовної давності, а тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13,81, 141, 263, 265, 279, 280- 282, 354 ЦПК України,
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 вересня 2010 року за тілом кредиту у розмірі 3190,24 грн - відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7814,47 грн та пені у розмірі 300,00 грн - відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 жовтня 2021 року.
Суддя Ю.О. Глазкова