Справа № 419/1755/21
Провадження № 2-о/419/151/2021
25 жовтня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,
при секретарі - Московченко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 , -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з даною заявою, посилаючись на те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 постійно вчиняє щодо неї психологічне та фізичне насильство, а саме: приходить до місця її мешкання та висловлюється на її адресу грубою нецензурною лайкою, ображає її та погрожує, залякує фізичною розправою, завдає тілесних ушкоджень, все це відбувається в присутності їхніх дітей, внаслідок чого вона вимушена була неодноразово викликати співробітників органів поліції, які фіксували вказані обставини, в результаті чого у відношенні ОСОБА_2 неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 ніде не працює, зловживає спиртними напоями, допомоги на виховання дітей не надає.
На підставі викладеного, заявник як особа, яка зазнала домашнього насильства, просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яким протягом шести місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:
- перебувати у місці спільного проживання із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- наближатися ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заявник - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги просила задовольнити.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Зважаючи на положення ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України та з урахуванням скорочених строків розгляду заяви, суд ухвалив проводити розгляд справи по суті без участі учасників процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 постійно вчиняє щодо ОСОБА_1 психологічне та фізичне насильство, а саме: висловлюється на її адресу грубою нецензурною лайкою, ображає її та погрожує, залякує фізичною розправою, завдає тілесних ушкоджень, внаслідок чого ОСОБА_1 неодноразово викликала співробітників органів поліції, які фіксували вказані обставини, що підтверджується копіями протоколів про адміністративні правопорушення, складеними у відношенні ОСОБА_2 за ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 6-8).
У відповідь на запит від 22.10.2021 р., канцелярією Новоайдарського районного суду Луганської області надані копії постанов Новоайдарського районного суду Луганської області у відношенні ОСОБА_2 . Постановою судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 23.04.2021 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн., постанова набрала чинності 22.10.2021 р. (а.с.16). Відповідно до копії постанови судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 18.10.2021 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн., постанова набула чинності 22.10.2021 р. (а.с.14-15).
Крім того, у відношенні ОСОБА_2 04.07.2021 р. винесено терміновий заборонний припис серія АА №078170, у зв'язку із вчиненням ним домашнього психологічного насильства відносно співмешканки ОСОБА_1 , із зобов'язанням кривдника: забороною в будь-який спосіб контактувати з нею, - встановлений терміном на 10 діб з 04.07.2021 р. по 14.07.2021 р. (а.с.7) та терміновий заборонний припис серія АА №078158 від 05.04.2021 р., у зв'язку із вчиненням ним домашнього психологічного насильства відносно співмешканки ОСОБА_1 , із зобов'язанням кривдника: забороною в будь-який спосіб контактувати з нею, - встановлений терміном на 7 діб з 05.04.2021 р. по 12.04.2021 р (а.с.9).
Заявник ОСОБА_1 має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька (а.с.19-20).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя.
Частиною 1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказаний закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Таким чином, зважаючи на наведені вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та видачі обмежувального припису строком на шість місяців.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про видачу або продовження обмежувального припису.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
У відповідності до ч. 3 ст. 350-3 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 13, 14, 77, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268, 350-1, 350-2, 350-4, 350-5, 350-6, 350-8, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яким протягом 6 (шести) місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:
- перебувати у місці спільного проживання із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- наближатися ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Про ухвалене рішення повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну державну адміністрацію та виконавчий орган сільської ради за місцем проживання (перебування) заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий О. М. Іванова