Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відкриття провадження у справі про банкрутство
(підготовче засідання)
"18" жовтня 2021 р.Справа № 922/3921/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 , м. Харків,
про визнання банкрутом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", с. Шарівка Валківського району Харківської області , код ЄДРПОУ 14344275
за участю :
представника заявника - Ольховського М.М.,
представника боржника з повноваженнями, що надані ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
представника боржника з повноваженнями, що надані ОСОБА_4 , - ОСОБА_5
Заявник, фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", посилаючись на те, що боржник має заборгованість перед нею на загальну суму 9 153 363, 14 грн, строк сплати якої настав.
Крім того, в своїй заяві ініціюючий кредитор, посилаючись на п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, просить суд призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Венську О.О., однак ініціюючим кредитором не додана заява арбітражного керуючого про згоду на участь у даній справі.
04.10.2021 від ініціюючого кредитора через канцелярію суду надійшли докази сплати авансування винагороди арбітражному керуючому в сумі 54 000,00 грн.
Ухвалою суду від 04.10.2021 року прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" до розгляду, запропоновано ініціюючому кредитору надати заяву, оформлену відповідно до положень Кодексу з процедур банкрутства, арбітражного керуючого Венської О.О. про згоду на участь у даній справі або надати пропозицію іншої кандидатури арбітражного керуючого з поданням відповідної заяви, зобов'язано боржника надати суду відзив на заяву, в якому викласти заперечення щодо вимог заявника (за наявності).
18.10.2021 до суду надійшов відзив боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому боржник визнає свої зобов'язання перед фізичною особою ОСОБА_1 , та зазначає, що не має можливості здійснити погашення заборгованості через фінансовий стан товариства.
У підготовчому засіданні до суду надійшла заява підписана від імені боржника Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" керівником Красновим В.О., відповідно до змісту якої убачається, що керівником товариства є ОСОБА_2 , а відповідно представником у судове засідання ним уповноважений адвокат Іваненко Євген Володимирович, який також надав до суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого убачається, що керівником товариства є саме ОСОБА_2 .
Також у підготовче засідання по справі 18.10.2021 року від імені боржника Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" з'явились відповідні особи, зокрема Колесник Олексій Юрійович, який зазначив себе як керівника боржника та представник боржника адвокат Третьякова Наталя Юріївна.
Дослідивши документи, надані до суду вказаними особами, суд дійшов до наступного висновку.
Так, відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. За вимогами частини третьої статті 131-2 Конституції України, яка набрала чинності з 30.09.2016 відповідно до Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Підпунктом 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Крім того, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання врегульовані ГПК України. 29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-ІХ.
Суд звертає увагу на приписи ч.3 ст.56 ГПК України, за змістом яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до правил частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Разом з тим, положеннями частини 4 статті 56 ГПК України розмежовано такі юридичні категорії, як "самопредставництво" і "представництво". За загальним правилом цивільного законодавства, самопредставництво - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата (частина перша статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Отже, зважаючи на наведені вище приписи законодавства, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним доказом підтвердження повноважень керівника Краснова В.О. та представників, які діють на підставі виданих та підписаних від імені товариства ним довіреностей на представництво в суді.
Так у Постанові ВП ВС від 09.04.2018 року у справі № 904/5857/17 Верховний Суд зазначив, що статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Тобто до того часу, поки будь-яка особа не спростувала в законному порядку відомості, внесені до ЄДР, і зміни на підставі такого спростування не були внесені до ЄДР, доти записи в ЄДР вважаються істинними.
Враховуючи, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру особою, уповноваженою вчиняти дії від її імені без довіреності, є ОСОБА_2, суд вважає, що інші особи не можуть здійснювати представництво інтересів Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" в порядку само представництва в якості керівника, зокрема ОСОБА_4
Таким чином, судом не приймаються посилання на наявність Наказу Міністерства юстиції України № 3687/5 від 13.10.2021 року та Висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.10.2021 року, оскільки судом враховано положення норм пункту 8 частини 2 статті Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відповідно до якої до повноважень Міністерства юстиції у сфері державної реєстрації належить контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом постійного моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі відповідно до цього Закону та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Згідно пункту 14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Отже, Міністерство юстиції України та Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не наділені повноваженнями щодо призначення та звільнення керівника господарського товариства, зокрема, керівника боржника, а наявність можливого існування спору, який вбачається судом, з приводу керівника боржника та докази вирішення якого у встановленому законом порядку відсутні, не є перешкодою для вирішення заяви у справі про банкрутство, та його наявність або відсутність не впливає на можливість вирішення питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство та подальший розгляд такої справи.
Отже суд враховує відомості про керівника товариства, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не бере до уваги посилання на інші обставини та документи з приводу визначення керівника боржника та його представників.
Відповідно до положення статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ, Кодекс) перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Розглянувши та перевіривши в порядку ст. 34 КУзПБ обґрунтованість вимог заявника у підготовчому засіданні суду, здійснивши всебічно та повно оцінку поданих суду кредитором доказів, що мають значення для розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та вислухавши пояснення представників кредитора і боржника, суд встановив наступне.
Заява ініціюючого кредитора обґрунтована наявністю у боржника заборгованості в загальній сумі 9 153 363,14 грн, яка не є сплаченою тривалий час.
З наданих суду документів вбачається, що 16 листопада 2016 року між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва", в якості Продавця, та ОСОБА_1 (далі по тексту - Покупець) укладено Договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О, за реєстровим номером 3218.
За цим Договором Продавець передав нерухоме майно: вбудоване приміщення на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку, А, загальною площею 1 918,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 у власність Покупцю, а Покупець прийняв нерухоме майно і сплатив за нього 578 125,00 грн.
Відповідно до п.2.1 Договору Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 578 125,00 грн.
Майно, що було предметом вищезазначеного Договору, належало продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №57; зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33472899 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 89802, номер запису 116 в книзі 2н (п. 1.2 Договору).
Також, 16 листопада 2016 року між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва", в якості Продавця, та ОСОБА_1 , в якості Покупця, укладено Договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 3226.
За цим Договором Продавець передав нерухоме майно: комплекс, загальною площею 2 659,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 у власність Покупцю, а Покупець прийняв нерухоме майно і сплатив за нього 763 125,00 грн. Опис об'єкта: - адміністративний корпус, А-І, загальна площа 128,10 кв. м, - сарай, Б, загальна площа 44.40 кв. м, - сарай, В, загальна площа 174,30 кв. м.; - нежитлова будівля, Г, загальна площа 1 253,0 кв. м.; - нежитлова будівля, Д, загальна площа 1040,30 кв.м.;-прохідна, Ж, загальна площа 19,40 кв. м., - убиральня, 3; огорожа, №1-6:-ємність, №7.
Відповідно до п.2.1 Договору Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 763 125,00 грн.
Майно, що було предметом вищезазначеного Договору, належало продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 р. Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №56 зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33473711 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 18448567,номер запису 73 в книзі 1 (п.1.2. Договору).
Кадастровий номер земельної ділянки 6321710100:02:003:0202, площа земельної ділянки 0,8800 га.
Також, 16 листопада 2016 року між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва", в якості Продавця, та ОСОБА_1 , в якості Покупця, укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 3223.
За цим Договором Продавець передав нерухоме майно: нежитлова будівля, А-2, загальною площею 1713,40 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_3 у власність Покупцю, а Покупець прийняв нерухоме майно і сплатив за нього 740 000,00 грн. Відповідно до п.2.1 Договору Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 740 000,00 грн.
Майно, що було предметом вищезазначеного Договору, належало продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №55; зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33473300 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 89673, номер запису 115 в книзі 2н (п. 1.2 Договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6321710100:01:003:0021, площа земельної ділянки 0,1284 га.
Також, 16 листопада 2016 року між між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва", в якості Продавця, та ОСОБА_1 , в якості Покупця, укладено Договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 3221.
За цим Договором Продавець передав нерухоме майно: нежитлова будівля (магазин) з холодильною камерою. А-2, загальною площею 1461,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 у власність Покупцю, а Покупець прийняв нерухоме майно і сплатив за нього 732 291,85 грн.
Відповідно до п.2.1 Договору Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 732 291,85 грн.
Майно, що було предметом вищезазначеного Договору, належало продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 року Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №58; зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33472559 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 89549, номер запису 114 в книзі 2н (п. 1.2 Договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6321710100:01:003:0020, площа 0,1266 га.
Право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна, сплативши за них Продавцю загальну суму 2 813 541,85 грн.
11 вересня 2019 Верховним Судом у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду було прийнято постанову у справі №621/1905/16-ц (провадження №61-10132св19) за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , Торгівельно- комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва", ОСОБА_1 , треті особи: Зміївська сільська рада Зміївського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вищезазначеною постановою було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 на Постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково, постановлено:
Визнати недійсним правочин щодо передачі ОСОБА_8 нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 713,4 кв. м по АДРЕСА_3 , нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 461,5 кв. м по АДРЕСА_4 , вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі п'ятиповерхового будинку загальною площею 1 918,1 кв. м по АДРЕСА_5 , комплексу нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 128,1 кв. м, літ. "Б" загальною площею 44,4 кв. м, літ. "В" загальною площею 174,3 кв. м, літ. "Г" загальною площею 1 253,0 кв. м, літ. "Д" загальною площею 1 040,3 кв. м, літ. "Ж" загальною площею. 19,4 кв. м по АДРЕСА_6 , у статутний капітал Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва".
Витребувано нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 713,4 кв. м по АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 461,5 кв. м по АДРЕСА_4 , вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі п'ятиповерхового будинку загальною площею 1 918,1 кв. м по АДРЕСА_5 , комплекс нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 128,1 кв. м, літ. "Б" загальною площею 44,4 кв. м, літ. "В" загальною площею 174,3 кв. м, літ. "Г" загальною площею 1 253,0 кв. м, літ. "Д" загальною площею 1 040,3 кв. м, літ. "Ж" загальною площею. 19,4 кв. м по АДРЕСА_6 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В постанові Колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що оскільки правочин щодо передачі ОСОБА_9 спірного нерухомого майна подружжя у вигляді внеску у статутний ТК ТОВ "Харків-Москва", який є угодою щодо розпорядження цінним майном, вчинено з порушенням вимог статті 65 СК України щодо наявності письмової згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність цього правочину.
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі М 183/1617/16-ц (провадження М 14-208цс18) зроблено висновок, що "метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майном (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи , за якою воно зареєстроване на прав власності відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння , вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги , спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України отже витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування , договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
З огляду на викладене, станом на теперішній час у ОСОБА_1 витребувано зазначені вище об'єкти нерухомого майна із її власності.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Суд, визнаючи недійсним правочин щодо передачі майна, у статутний капітал Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", застосував реституцію, на виконання якої постановив витребувати майно від ОСОБА_1 на користь позивача, натомість отримані продавцем ТК ТОВ "Харків - Москва» за продаж нерухомого майна кошти ОСОБА_1 не повернули.
У зв'язку із цим застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ч. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За вимогами ч. 1 ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
При цьому положеннями ст. 660 ЦК України визначено, що якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.
Виходячи зі змісту норми ст. 661 ЦК України, слід дійти обґрунтованого висновку, що обов'язок продавця відшкодувати покупцеві збитки виникає за умови існування в сукупності наступних юридичних фактів: 1) існування підстав для вилучення речі, що є предметом договору купівлі-продажу, до моменту укладення такого договору; 2) вилучення в покупця предмета договору купівлі-продажу за рішенням суду; 3) покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення речі, які виникли до укладення договору.
Таким чином, підставою для відшкодування збитків за ст. 661 ЦК України є виключно об'єктивні обставини, вичерпний перелік яких наведений у ч. 1 даної статті, із сукупною наявністю яких закон пов'язує обов'язок продавця здійснити відшкодування покупцеві завданих збитків.
В силу приписів пунктів 2, 6 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до цих принципів норми цивільного права забезпечують власникам можливість стабільного (сталого) здійснення власницьких повноважень і правовий захист від дій щодо безпідставного позбавлення особи свого майна, що мають розглядатися як правові засоби утвердження поваги і непорушності права власності.
Загальна засада справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства передбачає правило, за яким кожен учасник цивільних правовідносин при здійсненні своїх суб'єктивних прав не повинен порушувати інтереси інших осіб чи суспільних інтересів (зловживати правом). Саме меті встановлення справедливого і розумного правопорядку повинна слугувати демократична держава.
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства передбачає встановлення його нормами рівних умов для участі усіх осіб у цивільних відносинах, закріплення можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з урахуванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вилучення у покупця придбаного майна із-за дій недобросовісного продавця (відповідача), порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).
Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, втручання в право власності добросовісного набувача не може бути правомірним, якщо не буде дотримано принципу пропорційності (балансу суспільних та приватних інтересів). Простіше кажучи, витребування майна в добросовісного набувача можливе лише з одночасним забезпеченням належної компенсації.
Таким чином, враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства добросовісний покупець, у якого вилучено майно, має право на отримання належної компенсації.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Враховуючи положення ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, якими закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, при цьому судами встановлено, що збитками є грошовий еквівалент вартості вилученого майна, а також аналізуючи зміст ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, що відповідає основним засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, при цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено, необхідно дійти висновку про те, що недобросовісний продавець відшкодовує збитки (грошові кошти), завдані добросовісному покупцю, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідатиме конвенційному принципу пропорційності.
Аналогічну позицію висловлено Верховним судом у Постанові від 04.06.2019 по справі №916/1573/18.
Виходячи з положень ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, ст. ст. 661, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТК ТОВ "Харків - Москва" в сумі 3 682 288,86 грн, які складаються із реальної вартості втраченого (вилученого) майна загальна сума, яка сплачена ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 16.11.2016 № 3218, 3226, 3223, 3221, що становить 2813 541,85 грн та інфляційної складової, яка за весь час прострочення починаючи від 17.11.2016 (до введення карантинних обмежень 12.03.2020 року) становить 868747,01 грн є обґрунтованими та повністю підтвердженими.
Також, з наданих до заяви кредитора доказів вбачається, що станом на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство, ОСОБА_1 є засновником (учасником) ТК ТОВ "Харків - Москва" з розміром внеску до статутного фонду (грн.): 2 817 343.08 грн., що складає 15,4% Статутного капіталу. При цьому статутний капітал складає 18 308 420,26 грн.
Станом на 30.11.2015 року розмір внеску до статутного фонду ТК ТОВ "Харків - Москва" ОСОБА_1 складав 311 917,36 грн., що складало 7 % Статутного капіталу, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.11.2015, доданого до заяви про порушення справи про банкрутство. Станом на 30.11.2015 Статутний капітал - 4 455 962,32 грн.
01.12.2015 відбулось позачергове засідання загальних зборів учасників ТК ТК ТОВ "Харків - Москва", що відображено в протоколі №32 від 01.12.2015.
На позачерговому засіданні загальних зборів учасників ТК ТОВ "Харків - Москва", ТК ТОВ "Харків - Москва" було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 976 500,00 грн., як внесок до статутного капіталу, та збільшено Статутний капітал Товариства до 12 432 462,32 грн., що підтверджується протоколом 332 від 01.12.2015.
Однак, частка ОСОБА_1 не стала більшою на суму, яка була внесена нею до Статутного капіталу. Відповідно до протоколу №32 від 01.12.2015 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.12.2015 частка ОСОБА_1 складала 870 272,36 грн, тобто 7 % Статутного капіталу.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 фактично здійснила не внесок до Статутного капіталу, а надала фінансову допомогу Товариству в сумі 7 418 145,00 грн. (7 976 500,00 грн. - 558 355,00 грн. (сума, на яку збільшено частку ОСОБА_1 в Статутний капітал).
В подальшому, частка ОСОБА_1 в Статутному капіталі була збільшена до 2 817 343.08 грн., що складає 15,4% статутного капіталу.
Таким чином, ОСОБА_1 було надано фінансову допомогу ТК ТОВ "Харків - Москва" в сумі 5 471 074,28 грн. (7 976 500,00 грн. - 2 505 425,72 грн. (сума, на яку збільшено частку ОСОБА_1 в Статутний капітал за період з 01.12.2015), яка станом на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство боржником не повернена, з огляду на що, ОСОБА_1 заявляє кредиторські вимоги до ТК ТОВ "Харків - Москва" в сумі 5 471 074,28 грн., які надані нею як фінансова допомога Боржнику.
Вказане підтверджено листами боржника ТК ТОВ "Харків - Москва" від 12.12.2016 та від 01.07.2019, а також посвідченою нотаріально гарантійним листом - заявою від 01.07.2019.
21.06.2021 року ОСОБА_1 направила претензію-вимогу ТК ТОВ "Харків - Москва" про сплату боргу, яка отримана директором товариство 21.06.2021.
У відповідь від 07.07.2021 на зазначену претензію - вимогу ТК ТОВ "Харків - Москва" визнаючи викладені вимоги та суму боргу, повідомило про відсутність коштів для задоволення вимоги у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Таким чином заборгованість Торгівельно - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" перед ОСОБА_1 на день подання заяви складає 9 153 363,14 грн , що повністю підтверджується матеріалами та доказами, доданими до заяви, відзивом боржника та поясненнями його представника в судовому засідання, постановою Верховного суду у справі № 621/1905/16-ц від 11.09.2019 року.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу). Метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом, є саме задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Суд зазначає, що обов'язок виконання господарського зобов'язання, у вигляді сплати грошових коштів, виникає не з моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з моменту визначеного відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що узгоджується з приписами ст. 193 ГК України.
За таких обставин, можна дійти до висновку, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не є свідченням неправильного застосування господарським судом положень ст. ст. 1, 34, 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також не вказує про передчасність, при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених Кодексом є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора. Вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 03.06.2020 року у справі №905/2030/19.
Фізична особа ОСОБА_1 для задоволення свої кредиторських вимог до боржника, за умови відсутності спору про право, обрав спосіб захисту своїх прав у вигляді застосування до ТК ТОВ "Харків - Москва" процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, без переходу до відповідних стадій примусового стягнення.
Таким чином, ініціюючим кредитором при подачі до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повністю дотримані вимоги ст.ст. 1, 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Вимоги ініціюючого кредитора до боржника складають загальну суму 9 153 363,14 грн основного боргу, які не були задоволені боржником та не є забезпеченими.
Згідно частини 5, 8 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, визнання вимог кредитора та їх розмір, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна.
Оцінивши представлені сторонами докази, суд на підставі статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства вважає за необхідне відкрити провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнати вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 9 153 363,14 грн, 22 700,00 грн. судового збору, сплаченого за подачу даної заяви, та 54 000,00 грн, сплачених як авансування винагороди арбітражному керуючому, суд також вважає за необхідне ввести процедуру розпорядження майном боржника до 170 календарних днів.
Згідно абз.4 п.2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
Так, відповідно до абз.2 п.2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Заявницею Ковиловою І.І. в поданій заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Венської О.О. для виконання повноважень розпорядника майна та до суду надійшла заява арбітражного керуючого Венської О.О. про її згоду на участь у справі в якості розпорядника майна.
Розглянувши кандидатуру арбітражного керуючого Венської О.О., суд встановив, що арбітражний керуючий не відноситься до категорії осіб, які не можуть бути призначені розпорядником майна в даній справі (ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства).
Арбітражний керуючий Венська О.О. повідомила, що має відповідну кваліфікацію та матеріальну базу для виконання обов'язків розпорядника майна в даній справі.
Діяльність арбітражного керуючого Венської О.О. належним чином застрахована, що підтверджується Договором № 27192 від 18 травня 2021 року з ПРАТ "Промислово-страхова компанія" та квитанцією про сплату страхового платежу № 0.0.2130560426.1 від 19 травня 2021 року.
Суд вважає, що кандидатура арбітражного керуючого Венської І.І. відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, а за таких обставин суд призначає арбітражного керуючого Венську О.О. розпорядником майна боржника товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва".
Керуючись статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 28, 36, 39, 41, 44-45, п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, суд
Відкрити провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", код ЄДРПОУ 14344275.
Визнати розмір вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 у сумі основного боргу 9 153 363,14 грн, у сумі 22 700,00 грн. сплаченого судового збору за подачу даної заяви, у сумі 54 000,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого в справі.
Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Ввести процедуру розпорядження майном боржника.
Призначити розпорядником майна Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", код ЄДРПОУ 14344275, арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну (свідоцтво № 174 від 24.04.13, адреса : 49000, м. Дніпро, а/с 162) та встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
Здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", код ЄДРПОУ 14344275, із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничного строку подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.
Встановити строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 18.11.2021.
Встановити строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 18.11.2021.
Попереднє засідання призначити на "30" листопада 2021 р. о(б) 11:30 год.
Судове засідання відбудеться за адресою : м. Харків, пл. Свободи 5 Держпром 8-й під'їзд, зал № 205.
Ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство надіслати кредитору, боржнику, розпоряднику майна, державному реєстратору, ГУ ДПС у Харківській області, Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах, Валківському районному суду Харківської області.
Ухвала набирає законної сили з дня постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 23.10.2021.
Суддя Яризько В.О.