Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3424/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328)
до Комунального підприємства "Благоустрій" Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (62408, Харківська область, сел. Елітне, вул. Шкільна, 19, код ЄДРПОУ 41119418)
про стягнення 63 762,56грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію в сумі 59 519,25грн, пеню в сумі 2 314,90грн, 3% річних в сумі 519,84грн та збитки від інфляції в розмірі 1408,57грн Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020 в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги. В якості правових підстав, позивач посилається на ст.ст.526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 27.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем на момент подання позову існувала угода про відстрочення сплати за електричну енергію, що дає підстави вважати про передчасне подання позивачем позовної заяви. Як зазначає відповідач факт укладання такої угоди підтверджується зверненням з гарантійним листом № 1523/02-11 від 10.08.2021 Вільхівського сільського голови до позивача та відповіддю, якою погоджено виконання оплати в термін до 10.09.2021. Також відповідач зазначив про те, що після надходження коштів від казначейства України борг буде погашено.
На підставі зазначеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач не погоджуючись з доводами, викладеними відповідачем, зазначив про те, що його твердження про наявність угоди про відстрочення сплати за спожиту електричну енергію не відповідають дійним обставинам справи, оскільки така угода між сторонами не укладалась, доказів її укладання відповідачем суду не надано, в матеріалах справи вона також відсутня. Що стосується гарантійного листа № 1523/02-11 від 10.08.2021 та відповіді на нього, то позивач заперечував проти реструктуризації боргу, однак з метою забезпечення живлення електричною енергією об'єктів водопостачання, відповідачу було надано строк для сплати заборгованості до 10.09.2021, чого останнім зроблено не було.
07.10.2021 на адресу суду від відповідача надійшли документи, а саме: платіжні доручення № 821 від 21.09.2021 на суму 15 000,00грн, № 831 від 27.09.2021 на суму 15 000,00грн, № 835 від 07.10.2021 на суму 15 000,00грн та № 836 від 07.10.2021 на суму 18 762,56грн, всього на загальну суму 63 762,56грн. Як зазначив відповідач, вказані платіжні доручення підтверджують сплату заборгованості за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут".
13.10.2021 позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд визнати поважними причини неподання доказів разом з позовною заявою та долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень, які підтверджують здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості за спірний період.
В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що ці докази у строк, встановлений ст.80 Господарського процесуального кодексу України, він не міг подати з причин, що не залежали від нього, оскільки відповідач здійснив оплату електричної енергії вже після звернення позивача з позовом до суду.
В силу приписів ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін. Положення ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України). Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами 1-2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Водночас, ч.5 згаданої статті передбачено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Отже, системний аналіз ст.80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).
Позивач, обґрунтовуючи підставу для визнання поважними причини вчасного неподання доказів, вказує на те, що ці докази не могли бути надані на підтвердження обставин, оскільки вони виникли вже після подачі позову до суду та саме після подачі позову відповідач здійснив оплату за електричну енергію, а тому ці обставини вважає за доцільне довести саме такими доказами.
Тобто, позивач навів об'єктивні причини неможливості подання відповідних доказів у строк, встановлений процесуальним законом.
Суд зазначає, що за змістом системного аналізу приписів ст.ст.86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.
Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
З огляду на конкретні обставини справи, враховуючи, що позивачем доведено неможливість подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, а докази про які клопоче позивач є необхідними для встановлення істини по даній справи та без них останній позбавляється належним чином обґрунтувати свою позицію, господарський суд, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями ст.ст.7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та встановити позивачу додатковий строк до 13.10.2021 для подання доказів, чим також задовольняє клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Також позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно даних Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" по споживачу Комунальне підприємство "Благоустрій" згідно договору № 11456,01 надійшли оплати за спожиту електричну енергію за спірний період лише у сумі 37 928,34грн. Кошти зараховані позивачем відповідно до п.4 Комерційної пропозиції № 1П, яку відповідач обрав під час укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та зазначив у заяві-приєднанні. За таких обставин, як зазначає позивач, твердження відповідача про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію у повному обсязі не відповідає дійсності, у зв'язку з чим позивач просить суд розглянути справу з урахуванням доводів, викладених у поясненнях.
Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України позивач має право надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, письмові пояснення позивача приймаються судом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
17.12.2020 Комунальним підприємством "Благоустрій" (відповідач) підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020 на умовах Комерційної пропозиції № 1Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць.
Сторонами погоджено, що з моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку, відповідач та позивач набувають всіх прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020 та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.
Відповідно до розділу 1 Договору № 11456,01 від 17.12.2020 цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Згідно з п.2.1 Договору, за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.5.5 Договору, розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюється на поточний рахунок.
При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п.5.7 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію щодо адрес, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
За умовами п.4 "Спосіб оплати" комерційної пропозиції № 1Р, яка є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється відповідачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущено електричної енергії за відповідний попередній період. Попередня оплата електричної енергії здійснюється відповідачем до 01 числа місяця наступного за місяцем в якому був отриманий рахунок на попередню оплату.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується Споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
У розділі 5 "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати" комерційної пропозиції № 1Р до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020 сторони визначили, що рахунок надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Рахунок на попередню оплату надається споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць з терміном оплати згідно з п.4 комерційної пропозиції.
Відповідно до п.8 комерційної пропозиції № 1 Р до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020 у разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 комерційної пропозиції, позивач має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення;
3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання відповідачем.
Відповідно до п.12 комерційної пропозиції № 1Р до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020 договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
На підставі переданих даних від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за грудень 2020 року на суму 51 098,70грн;
- за січень 2021 року на суму 6 316,83грн;
- за лютий 2021 року на суму 6 800,99грн;
- за березень 2021 року на суму 5598,96грн;
- за квітень 2021 року на суму 7 082,54грн;
- за травень 2021 року на суму 4 621,43грн.
Позивач на адресу відповідача направляв рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії за період грудень 2020 року - травень 2021 року для здійснення оплати, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.
10.08.2021 Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області звернулась на адресу позивача з Гарантійним листом за вих. № 1523/02-11, в якому посилаючись на наявність у відповідача боргу по рахунку 11056/01 в розмірі 87 892,76грн, по рахунку 11056 в розмірі 52 826,92грн просила позивача реструктурувати наявний на 01.08.2021 борг та повідомила, на найближчійй сесіїї Вільхівської сільської ради від 13.08.2021 буде прийнято рішення про виділення субвенції Комунальному підприємству "Благоустрій" для повного погашення заборгованості, що утворилась.
Позивач листом за вих. № 01-14/8680 від 18.08.2021 повідомив Вільхівську сільську раду Харківського району Харківської області про відсутність можливості задовольнити прохання щодо реструктуризації заборгованості за використану відповідачем електричну енергію, але зважаючи на викладені у Гарантійному листі обставини, погодив виконання оплати в термін до 10.09.2021.
Відповідач за спожиту електричну енергію розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього перед позивачем на час звернення позивача до суду з позовною заявою за вказаний вище період утворилась заборгованість в розмірі 59 519,25грн.
Також позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 2 314,90грн, 3% річних в розмірі 519,84грн та збитки від інфляції в розмірі 1 408,57грн., виставлені відповідні рахунки, які були отримані відповідачем, проте не оплачені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 59 519,25грн у встановлений договором строк не виконав.
Під час розгляду справи сторонами надано суду докази сплати відповідачем грошових коштів в розмірі 63 762,56грн, а саме копії платіжних доручень № 821 від 21.09.2021 на суму 15 000,00грн, № 831 від 27.09.2021 на суму 15 000,00грн, № 835 від 07.10.2021 на суму 15 000,00грн та № 836 від 07.10.2021 на суму 18 762,56грн.
Враховуючи те, що відповідач у платіжних дорученнях № 835 та № 836 від 07.10.2021 не вказав чітко період, за який здійснюється погашення заборгованості, а зазначив лише рік її утворення, позивач здійснив зарахування грошових коштів наступним чином:
- згідно платіжного доручення № 831 від 27.09.2021 на суму 15 000,00грн з призначенням платежу: "сплата заборгованості спожитої електричної енергії січень-травень 2021 О/р 11456,01" здійснив зарахування в рахунок погашення боргу за січень 2021 року в розмірі 6 316,63грн, за лютий 2021 року в розмірі 6 800,99грн, за березень 2021 року - 1 882,38грн;
- згідно платіжного доручення № 821 від 21.09.2021 на суму 15 000,00грн з призначенням платежу: "сплата згідно договору від 17.12.2020 особовий рахунок 11456,01 за спожиту електричну енергію в серпні 2021" здійснив зарахування в рахунок погашення боргу за серпень 2021 року в розмірі 7 492,21грн, за грудень 2020 року в розмірі 7 507,79грн;
- згідно платіжного доручення № 836 від 07.10.2021 на суму 18 762,56грн з призначенням платежу: "борг за ел.енер. за 2021 О/р 11456,01" позивач здійснив зарахування в рахунок погашення боргу за березень 2021 року в розмірі 3 716,58грн, за квітень 2021 року в розмірі 7 082,54грн, за травень 2021 року - 4 621,43грн;
- згідно платіжного доручення № 835 від 07.10.2021 на суму 15 000,00грн з призначенням платежу: "борг за ел. енер. за 2021 О/р 11456,01" грошові кошти були зараховані в рахунок погашення боргу за червень 2021 року в розмірі 6 336,83грн та за липень 2021 року в розмірі 8 663,17грн.
Як зазначає позивач кошти були зараховані у відповідності до п.4 Комерційної пропозиції № 1Р, яку відповідач обрав під час укладення договору про постачання електричної енергії споживачу № 11456,01 від 17.12.2020 та зазначив у заяві-приєднанні.
Такі твердження позивача не відповідають дійсності, виходячи з наступного.
У п.4 комерційної пропозиції № 1Р до спірного договору сторони погодили, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
З аналізу умов п.4 комерційної пропозиції № 1Р до спірного договору судом вбачається, що за наявності у відповідача заборгованості, яка сплачена останнім без посилання в платіжному дорученні на період, за який здійснюється оплата, позивач взяв на себе зобов'язання здійснити зарахування грошових коштів погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення.
Проте, в порушення умов п.4 комерційної пропозиції № 1Р до спірного договору позивач, замість зарахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за спірний період грудень 2020 року - травень 2021 року, сплачених відповідачем за платіжним дорученням № 835 від 07.10.2021, здійснив зарахування грошових коштів на загальну суму 15 000,00грн за період червень-липень 2021 року.
Таким чином, оскільки відповідач у платіжному дорученні № 835 від 07.10.2021 в "призначенні платежу" не зазначив період, за який здійснюється оплата, позивач повинен був здійснити зарахування цих грошових коштів саме за спірний період грудень 2020 року - травень 2021 року, оскільки заборгованість за цей період є заборгованістю з найдавнішим терміном її виникнення ніж існуюча заборгованість за період червень-липень 2021 року, чого позивачем зроблено не було.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем взагалі не було здійснено зарахування грошових коштів в розмірі 3 342,01грн, сплачених відповідачем за платіжним дорученням № 836 від 07.10.2021 на загальну суму 18 762,56грн. Даний факт позивачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Враховуючи викладене та з урахуванням умов п.4 комерційної пропозиції № 1Р до спірного договору, суд дійшов висновку, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом здійснив часткове погашення заборгованості за період з грудня 2020 року по травень 2021 року на загальну суму 56 270,35грн, у зв'язку з чим у нього перед позивачем за спірний період залишилась заборгованість в розмірі 3 248,90грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.
Заперечуючи проти позову відповідач посилається на передчасне звернення позивача до суду з позовом, оскільки між сторонами укладено угоду про відстрочення сплати за спожиту електричну енергію. В якості доказів укладання даної угоди відповідач надав суду гарантійний лист № 1523/02-11 від 10.08.2021 та лист позивача № 01-14/8680 від 18.08.2021, в якому останній заперечуючи проти реструктуризації заборгованості та зважаючи на обставини, викладені у гарантійному листі, погодив виконання оплати заборгованості в термін до 10.09.2021.
Суд не приймає відповідні заперечення, оскільки гарантійний лист № 1523/02-11 від 10.08.2021 та лист позивача № 01-14/8680 від 18.08.2021 не є угодою про відстрочення сплати за спожиту електричну енергію в розумінні ст.654 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Однак, суд звертає увагу на факт надання позивачем згоди на сплату відповідачем спірної заборгованості в строк до 10.09.2021, чого відповідачем також дотримано не було, відповідач до теперішнього часу не виконав взяті на себе зобов'язання щодо здійснення повної та своєчасної оплати існуючої заборгованості за спожиту електричну енергію.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом частково здійснив оплату заборгованості за період з грудня 2020 року по травень 2021 року в розмірі 56 270,35грн, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 59 519,25грн підлягають частковому задоволенню в сумі 3 248,90грн.
В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 56 270,35грн провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмета спору.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 314,90грн. за період з січня по травень 2021року станом на 01.06.2021, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції до Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюються нарахування від суми боргу за кожен день прострочки.
Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, за кожен період прострочення окремо та з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 19.01.2021 по 31.05.2021 в розмірі 2 314,90грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 519,84грн за період з 19.01.2021 по 31.05.2021 та збитків від інфляції в сумі 1 408,57грн за період з березня по травень 2021 року, що нараховані за зобов'язаннями за лютий, березень та квітень 2021 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 19.01.2021 по 31.05.2021 в сумі 519,84грн та збитків від інфляції в сумі 1 408,57грн за період з березня по травень 2021 року, що нараховані за зобов'язаннями за лютий, березень та квітень 2021 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, враховуючи, що відповідачем суму заборгованості частково сплачено після звернення позивача до суду з позовом, а спір доведено до суду саме з вини відповідача суд, керуючись ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 231, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково
Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій" Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (62408, Харківська область, сел. Елітне, вул. Шкільна, 19, код ЄДРПОУ 41119418) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) - заборгованість за електроенергію в розмірі 3 248,90грн на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у філії ХОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , МФО 351823;
- пеню в розмірі 2 314,90грн, 3% річних в розмірі 519,84грн, збитки від інфляції в розмірі 1 408,57грн та 2 270,00грн судового збору на поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», МФО 351629.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 56 270,35грн провадження у справі закрити за відсутності предмета спору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "25" жовтня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк