Справа № 11-272/10 Головуючий у І інстанції Ющук О.С.
Категорія: ст.296 ч.2 КК України Доповідач Фідря О.М.
м. Луцьк 25 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Фідрі О.М.,
суддів - Пазюка О.С., Бешти Г.Б.,
з участю прокурора - Старчука В.М.,
засуджених - ОСОБА_1,
захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
потерпілого - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2010 року, яким -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець та житель АДРЕСА_2 з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, відповідно до ст. 89 КК України несудимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтись для реєстрації в цей орган.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, українець, уродженець та житель АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, працюючий ПП «ОСОБА_5» оператором автомийки, несудимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтись для реєстрації в цей орган.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати -
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він спільно з ОСОБА_6 27 листопада 2009 року близько 14 години 30 хвилин, в АДРЕСА_3, на зупинці громадського транспорту, біля магазину «АВС», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, використовуючи свою перевагу в фізичній силі, віці, ігноруючи елементарні правила поведінки, що існують в суспільстві, моральності, пристойності, безпричинно з хуліганських спонукань, пристали до раніше не знайомого ОСОБА_3 та нанесли потерпілому тілесні ушкодження. ОСОБА_1 два удари кулаком в обличчя, а ОСОБА_4 удар кулаком в живіт та по корпусу. Внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, подала апеляцію на вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Вважає, що судом при постановленні вироку та обранні виду і міри покарання порушено вимоги ст. 65 КК України, оскільки не враховано особу ОСОБА_1, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності і йому надавалась можливість виправитись без ізоляції від суспільства, однак він менше ніж через рік знову вчинив злочин. Тому, на думку прокурора, призначене ОСОБА_1 покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі, не сприятиме його виправленню та перевихованню, попередженню вчинення ним нових злочинів. З наведених підстав прокурор просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 скасувати та постановити новий, яким засудити ОСОБА_1 до двох років позбавлення волі.
Вирок суду щодо засудженого ОСОБА_6 не оскаржено.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора на підтримання апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які просили залишити вирок суду без зміни, потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що йому відшкодовано завдані злочином збитки, претензій до засудженого він не має, а тому вважає, що вирок суду слід залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Правильність висновків суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 та про кваліфікацію його дій в апеляції прокурором не оспорюються.
Доводи прокурора щодо безпідставності звільнення судом засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання з встановленням іспитового строку є непереконливими.
Питання призначення засудженому покарання вирішено судом першої інстанції відповідно до положень ст. ст. 65, 75 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом враховано, що ОСОБА_1 визнав вину, розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, судом визнано щире каяття у вчиненому та сприяння у розкритті злочину, обставинами, які обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Як пояснив в судовому засіданні потерпілий, матеріальні збитки йому ОСОБА_1 відшкодував.
З урахуванням наведених обставин та тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, суд прийшов до висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням щодо нього ст. 75 КК України. З метою здійснення контролю за поведінкою засудженого, на нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 2 - 4 ст. 76 КК України.
Обмежень щодо повторного застосування ст. 75 КК України стосовно особи, яка вчинила новий злочин після звільнення від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України , відповідно до роз'яснень, що дані Пленумом Верховного Суду України у п. 11 постанови №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» , закон не містить. Та обставина, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, фактично врахована судом при встановленні іспитового строку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість перевиховання засудженого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства і вважає призначене покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Інших обґрунтованих доводів щодо незаконності постановленого відносно ОСОБА_1 вироку суду в апеляції не наведено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
Вирок Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий /підписи/ О.М. Фідря
Судді О.С. Пазюк
Г.Б. Бешта
Згідно з оригіналом
Перший заступник голови
апеляційного суду Волинської області О.М. Фідря