Справа № 11-222/10 Головуючий у 1 інстанції Квятковський М.С.
ч.4 ст. 187, ч. 5 ст. 186, Доповідач Хлапук Л.І.
ч. 2 ст. 190 КК України
м. Луцьк 22 червня 2010 року
Колегія суддів судової палат апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого - судді Хлапук Л.І.,
суддів Лозовського А.О., Силки Г.І.,
з участю прокурора Степанюка С.Є.,
засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
представників потерпілого ОСОБА_12, ОСОБА_13,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_14, прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Луцького міськрайонного суду від 02 березня 2010 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Бокійма Млинівського району, Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого Дубенським міським судом 28 січня 2000 року за ст.ст.142 ч.3; 140 ч.3; 145 ч.1; 193 ч.3; 144 ч.2; 86 ч.2; 89 ч.1; 17 ч.2, 83 ч.2; 222 ч.1; 42 КК України до 10 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково Олександрійським районним судом Кіровоградської області 19.12.2006 року на 2 роки 5 місяців 16 днів позбавлення волі, засуджено:
- за ст. 187 ч.4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;
- за ст. 186 ч.2 КК України - 6 років позбавлення волі;
- за ст. 190 ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України до покарання, призначеного за даним вироком ОСОБА_1 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дубенського міського суду від 28 січня 2000 року у виді 1 року позбавлення волі, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 12 /дванадцять/ років з конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця с. Бокійма Млинівського району, Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., син ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., непрацюючого, мешканця: АДРЕСА_2, раніше несудимого, засуджено за ст. 187 ч.4 КК України на 8 /вісім/ років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітній син ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н., непрацюючого, раніше судимого Ленінським районним судом м. Чернівці 14 листопада 1995 року за ст. 89 ч.3; 222 ч.1; 42 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 06.08.2003 року по відбуттю строку покарання, засуджено за ст. 187 ч.4 КК України на 9 /дев'ять/ років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_4 громадянина України, із незакінченою вищою освітою, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше несудимого, засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 5 /п'ять / років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи;
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_5, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 5 /п'ять / років позбавлення волі;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_5, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 5 /п'ять / років позбавлення волі.
За ст.ст. 15 ч.3 - 186 ч.5 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - тримання під вартою, ОСОБА_4 - підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з часу затримання: ОСОБА_1 і ОСОБА_14 з 23.05.2009 року; ОСОБА_5 з 22.05.2009 року; ОСОБА_2 з 24.05.2009 року; ОСОБА_3 з 06.06.2009 року.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_17 8000 грн. матеріальної і 2000 грн. моральної шкоди, а всього 10 000 грн. /десять тисяч гривень/; в користь ОСОБА_18 100 000 грн. матеріальної і 20 000 грн. моральної шкоди, а всього 120 000 /сто двадцять тисяч/ грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_18 24 000 грн. матеріальної і 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 26 000 /двадцять шість тисяч/ грн.
Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_18 по 833 грн. 34 коп. /вісімсот тридцять три гривні тридцять чотири копійки/ із кожного витрат пов'язаних із наданням юридичної допомоги адвокатом.
Стягнуто із ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення експертизи в сумі 202 грн. 82 коп. /двісті дві гривні вісімдесят дві копійки/.
Вироком вирішено долю речових доказів: автомобілі «Опель вектра» д.н.з НОМЕР_2, «Ауді А6» д.н.з НОМЕР_1, «ВМW» д.н.з НОМЕР_3 залишено за належністю власникам відповідно: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21; мобільні телефони марок: «Нокіа 6300», ІМЕІ НОМЕР_4 із сім-картками мобільного зв'язку операторів «Київстар» і «МТС»; «Нокіа 6300» ІМЕІ3 НОМЕР_5 із сім-карткою мобільного зв'язку оператора «МТС»; «Нокіа 6300» ІМЕІ НОМЕР_6 із сім-карткою мобільного зв'язку оператора «МТС»; «Нокіа 2610» ІМЕІ НОМЕР_7 із сім-карткою мобільного зв'язку оператора «МТС» звернуто в дохід держави; талон паркування, паперову коробку з під мобільного телефону «Нокіа 6300» , паперовий листок формату А4, на якому міститься надпис : «Київстар - спілкування заради майбутнього» - постановлено знищити; талон попередження та посвідчення водія ОСОБА_1 - повернути останньому; оптичний диск - залишено при справі.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні злочинів при таких обставинах.
Так, в квітні 2009 року ОСОБА_1, повторно, попередньо домовився з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та 2 особами, справа щодо яких виділена в окреме провадження, про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_18, який займався незаконним обміном іноземних валют на «Північному» ринку м. Луцька з метою заволодіння його грішми у великих розмірах. Розробив план злочинних дій і розприділив ролі між учасниками злочину.
Отримавши згоду вказаних осіб на вчинення розбійного нападу, ОСОБА_1 винайняв їм для тимчасового проживання на період підготовки до злочину квартиру за адресою: АДРЕСА_6.
Відповідно до розробленого ОСОБА_1 плану і відведених кожному з учасників ролей, близько 8 год. 40 хв. 17.04.2009 р., ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та дві інші особи, справи щодо яких виділені в окреме провадження, зайняли попередньо визначене кожному місце на території, що прилягала до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7, у якому проживає ОСОБА_18
Близько 09 год. 10 хв. ОСОБА_2 передав по мобільному телефону особі, справа щодо якої виділена в окреме провадження, повідомлення про те, що ОСОБА_18 вийшов із будинку на вулицю з пакетом та сумкою в руках. Той про це, в свою чергу, повідомив по мобільному телефону ОСОБА_3 та іншу особу, справа відносно якої виділена в окреме провадження. Останній підбіг до ОСОБА_18, наніс декілька ударів дерев'яною ніжкою від стільця по руках, голові, кулаками і ногами по тілу, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та відібрав у того пакет із 179 тис. грн.
Після цього всі учасники злочину на заздалегідь підготовлених транспортних засобах покинули місце вчинення злочину, згодом викрадені грошові кошти розділили між собою і витратили їх для власних потреб.
В травні 2009 року на території Млинівського району Рівненської області ОСОБА_1, повторно, діючи з корисливих мотивів, попередньо домовився з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_5 про повторне пограбування ОСОБА_18
Згідно розробленого плану, безпосередньо вчинити відкрите викрадення майна мали ОСОБА_14 і ОСОБА_5. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 мали здійснювати спостереження за прилеглою територією та коригувати за допомогою мобільного зв'язку дії ОСОБА_5 і ОСОБА_5 А в разі виникнення небезпеки, з використанням автотранспортних засобів, повинні були забезпечити залишення учасниками місця злочину.
Діючи за планом, 20.05.2009 року близько 08 год. 40 хв. всі вони зайняли попередньо визначені місця на території, прилеглій до житлового будинку ОСОБА_18
Близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_4, який знаходився біля під'їзду будинку потерпілого, повідомив про його вихід по мобільному телефону. Решта учасників злочину, отримавши таке повідомлення, реалізовуючи задумане, підійшли до ОСОБА_18 Застосували до нього насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я: нанесли удари кулаками і ногами по тулубу ОСОБА_18, заволоділи належними йому барсеткою вартістю 150 грн., в якій знаходились гроші в сумі 214 грн., мобільний телефон «Нокіа» вартістю 50 грн. з стартовим пакетом «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якого було 205 гривень, двома кульковими ручками вартістю 4 грн. Всього майном на суму 648,00 грн. Після чого на заздалегідь підготовлених транспортних засобах покинули місце вчинення злочину.
ОСОБА_1, 13 січня 2009 року в м. Луцьку, повторно, з корисливих мотивів, шляхом обману заволодів належними ОСОБА_17 грошовими коштами. Для чого надав останньому завідомо неправдиву інформацію про наявність у нього огороджувальних бетонних плит і свій намір їх продати. Та цього ж дня в с. Кліщиха Дубнівського району, Рівненської області показав як свої бетонні плити, що належали звірогосподарству та знаходилися на його території звірогосподарства. Зобов'язався їх поставити останньому в м.Луцьк власним транспортом в місячний термін, не маючи наміру та можливості виконати взяте зобов'язання. ОСОБА_17, будучи введений в оману, передав ОСОБА_1 8 тис. грн. авансу за поставку даних плит, які той витратив на власні потреби, не виконавши зобов'язання.
Проте, засуджений ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед ОСОБА_17 не виконав і отриманих грошових коштів в сумі 8000 грн. не повернув, чого і не мав наміру робити, заволодівши коштами потерпілого, які потратив.
Крім того, суд виправдав за недоведеністю вини ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_22, ОСОБА_5 ОСОБА_23 в пред'явленому їм обвинуваченні в незакінченому замасі на пограбування ОСОБА_24, поєднаному з насильством, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненому ними повторно, за попередньою змовою групою осіб в складі організованої групи протягом 20-21 травня 2009 року.
В своїх апеляціях засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_23 та ОСОБА_5 ОСОБА_22, адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вчиненого засудженими злочинів, кваліфікації їх дій, вважають призначене їм покарання надто суворим і обраним без врахування їх зізнання і розкаяння у вчиненому, того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 раніше не судимі, активно сприяли в розкритті злочину, наявності на утриманні ОСОБА_3 неповнолітньої дитини. Просили вирок щодо них змінити: ОСОБА_5 ОСОБА_23 та ОСОБА_5 ОСОБА_22 - з призначенням їм покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а засуджений ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_6 - з призначенням даному засудженому та ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 69 КК України..
Адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_3 вважає, що дії останнього кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України невірно, оскільки про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_18 останній не домовлявся, умисел його був направлений на пограбування потерпілого. Тому просив вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 на ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому мінімальну міру покарання.
Адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначає, що при нападі на ОСОБА_18 мав місце ексцес виконавця, оскільки даний засуджений домовлявся з іншими учасниками лише про пограбування потерпілого. Вважає, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_17 склались цивільно-правові відносини, тому в діях даного засудженого відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.
Прохав вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 2 ст. 190 КК України - скасувати, закривши провадження по справі за відсутністю в його діях складу злочину, в решті - змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 4 ст. 186 КК України та призначити мінімальне покарання.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції вважає незаконним перекваліфікацію дій ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 з ч. 5 на ч. 2 ст. 186 КК України та виправдання їх по епізоду замаху на пограбування ОСОБА_24 Вказує, що суд неповно і не всебічно оцінив всі докази по справі і безпідставно не врахував, що пограбування ОСОБА_18 та замах на грабіж ОСОБА_24 ті вчиняли в складі організованої групи.
Тому просив вирок щодо всіх засуджених скасувати, повернувши справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_4 вирок не оскаржував.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляції, прокурора Степанюка С.Є., який підтримав апеляцію прокурора та заперечив проти апеляцій засуджених і їх захисників, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_14 та їх захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції, заперечивши проти апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_11, що прохали вирок щодо даного засудженого залишити без зміни, представника потерпілого ОСОБА_18 ОСОБА_12, який погодився з позицією прокурора щодо кваліфікації дій засуджених, ОСОБА_13 - представника потерпілого ОСОБА_17, який просив вирок в частині засудження ОСОБА_1 по епізоду заволодіння шахрайським шляхом майном ОСОБА_17 залишити без зміни, а в решті скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що всі апеляції не підлягають до задоволення.
Винуватість ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу на ОСОБА_18, в тому числі ОСОБА_1 після скоєння аналогічного злочину, та заволодінні при цьому належним потерпілому майном у великих розмірах стверджується зібраними по справі і дослідженими судом доказами.
Зокрема, з показань даних засуджених вбачається, що про напад на ОСОБА_18 вони домовились заздалегідь між собою та особами, справа щодо яких виділена в окреме провадження. При цьому ОСОБА_1 склав план нападу, ОСОБА_2 підшукав інших виконавців - ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, для яких була вийнята в м. Луцьку квартира на час підготовки та вчинення злочину. Діючи за планом, вони слідкували за потерпілим, а вранці 17.04.2009 року, зайняли розподілені місця біля будинку ОСОБА_18
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишились в автомобілях для прикриття. А ОСОБА_28, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 - в різних місцях біля будинку. По сигналу з мобільного телефону ОСОБА_26 напав на ОСОБА_18, побив його дерев'яною палкою і вирвав пакет з грішми. Після цього всі учасники в автомашинах Богдана і Гаха залишили місце події. 179 тис. грн., які виявились у забраному у ОСОБА_18 пакеті, розділили між собою.
Твердження апелянтів - захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_27 та адвоката ОСОБА_7 про зговір учасників даного злочину лише на пограбування ОСОБА_18 і необізнаність їх з діями ОСОБА_26 по застосовування насилля до даного потерпілого, суд вірно не взяв до уваги.
Як показували вищевказані засуджені на досудовому слідстві, ОСОБА_1 розробив і довів до інших учасників злочину план саме розбійного нападу, а не пограбування. Всі вони діяли згідно нього, бачили у ОСОБА_26 дерев'яну палицю, знали, що та буде застосована ним в ході нападу на потерпілого.
З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що в ході нападу на ОСОБА_18 останньому було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді забійної рани голови, саден на суглобах обох рук, забою з підшкірним крововиливом лівого передпліччя.
Оскільки всі вищенаведені особи виконували раніше відведені їм ролі, були обізнані і згодні з насиллям, що буде застосовуватись до потерпілого, діяли для досягнення спільної мети, порівну розділили між собою гроші, отримані в результаті нападу, тому суд правильно кваліфікував їх діяння по даному епізоду за ч. 4 ст. 187 КК України як співучасників розбійного нападу на заволодіння майном у великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_1 - ще й повторно.
Скоєння 20.05.2009 року за попередньою змовою між собою ОСОБА_13 ОСОБА_22, ОСОБА_13 ОСОБА_23, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 пограбування ОСОБА_18 з застосуванням до останнього насилля, яке не було небезпечне для його життя і здоров'я також стверджено дослідженими судом доказами і не оспорюється апелянтами.
З показань вищевказаних засуджених встановлено, що вони також діяли за розробленим ОСОБА_1 планом, як співвиконавці злочину. ОСОБА_13 ОСОБА_22 і ОСОБА_13 ОСОБА_23 для участі в ньому підшукав ОСОБА_4 Всі вони приймали участь в спостереженні за будинком потерпілого, коригували свої дії з допомогою мобільного зв'язку. При виході ОСОБА_18 з будинку брати ОСОБА_13 відкрито викрали у нього барсетку з майном та грошима загальною вартістю 648 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_13 ОСОБА_22, ОСОБА_13 ОСОБА_23, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в тім числі ОСОБА_1- повторно.
Аналізуючи зібрані по справі і досліджені судом докази, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення у вчиненні вищевказаними засудженими в складі організованої групи розбійного нападу 17.04.20009р. на ОСОБА_18 і його пограбування в складі такої ж групи 20.05.2009 р.
Доказів про стійкість групи з ОСОБА_1, ОСОБА_27, ОСОБА_2 та двох інших осіб, кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження, та другої групи з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_13 ОСОБА_22 і ОСОБА_13 ОСОБА_23 по справі не зібрано.
Як заявляють дані засуджені, зібрались вони у вищевказаних складах для вчинення лише одного злочину, після чого розійшлися. Знайомі між собою не були. Сталим учасником обох злочинних діянь був лише ОСОБА_1
Ні органами досудового слідства, ні судом не зібрано доказів, що групи з даних засуджених були стійкими злочинними угрупуваннями, організованими для вчинення низки злочинів.
Крім того, пред'явлене досудовим слідством обвинувачення засудженим конкретно не сформульоване, як цього вимагає ст. 28 КК України. Воно не містить вказівки, коли саме їх злочинні об'єднання набули всіх обов'язкових ознак організованої групи. Не визначено точного моменту їх створення. Досудове слідство зосередилось виключно на з'ясуванні обставин скоєння конкретних злочинів, без представлення доказів і даних стосовно моменту утворення організованої групи для створення низки злочинів. Відсутні конкретні дані і докази щодо стійкості і стабільності їх об'єднань.
Тому, виходячи з цього, суд правильно виключив дану кваліфікуючу ознаку з обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_27, ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_18 та з обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_13 ОСОБА_22 і ОСОБА_13 ОСОБА_23 в пограбуванні даного потерпілого, вважаючи, що дані особи вищевказані злочини скоїли за попередньою змовою групою осіб.
Не підлягає до врахування твердження адвоката ОСОБА_8 про не вчинення ОСОБА_1 шахрайських дій щодо ОСОБА_17 і наявність між ними лише цивільно-правових відносин.
Як встановлено з показань потерпілого ОСОБА_17, засудженого ОСОБА_1 в ході досудового слідства та в суді, 13.01.2009 року даний засуджений пообіцяв ОСОБА_17 продати за 15 тис. грн. огороджувальні бетонні плити. Представив для огляду, як свої плити, що належали звірогосподарству с. Кліщиха. Пообіцяв доставити їх потерпілому у м. Луцьк в місячний строк. Для цього взяв у ОСОБА_17 аванс 8 тис. грн., які потратив.
ОСОБА_1 не заперечував відсутність у нього наміру поставити плити або повернути гроші покупцеві.
Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1, раніше був судимий за крадіжку чужого майна, суд правильно кваліфікував його дії по даному епізоду за ч. 2 ст. 190 КК України як вчинене повторно шахрайство.
Суд прийшов до правильного висновку про недоведеність вміненого ОСОБА_1, ОСОБА_29, ОСОБА_13 ОСОБА_22 та ОСОБА_13 ОСОБА_23 обвинувачення в незакінченому замасі на пограбування ОСОБА_24 в складі організованої групи.
Дане обвинувачення є неконкретним, об'єктивну сторону складу злочину не розкрито. Воно не містить даних про те, що саме мали зробити учасники злочину для реалізації свого злочинного умислу, що не встигли зробити з запланованого та, з яких причин не настав суспільно небезпечний наслідок їх дій.
З показань потерпілого ОСОБА_24 встановлено, що він в ці дні помічав трьох осіб, які видались йому підозрілими. Впізнати їх не може. Будь-чого протиправного щодо нього вони не чинили.
ОСОБА_1, ОСОБА_29 і брати ОСОБА_13 в ході судового засідання заперечили існування між ними домовленості про заволодіння грошима ОСОБА_24 і вчинення ними протиправних дій щодо нього. Інших доказів скоєння ними інкримінованого злочину, крім їх показань на досудовому слідстві, від яких вони відмовились в суді, про спостереження за ОСОБА_24 не зібрано. Крім того, досудове слідство не встановило, що саме перешкодило засудженим довести задумане до кінця. З 20 -21 травня 2009 р., коли ті, згідно пред'явленого обвинувачення, слідкували за даним потерпілим до моменту їх затримання пройшов значний проміжок часу, протягом якого засуджені спроб заволодіти майном ОСОБА_24 не робили, хоча мали для цього можливість. Досудове слідство не вияснило причини подальшої їх відмови від злочину.
При таких обставинах ОСОБА_1, ОСОБА_30, ОСОБА_13 ОСОБА_23 та ОСОБА_13 ОСОБА_22 правильно виправдані за ч. 3 ст. 15 - ч.3 ст. 186 КК України.
Згідно ст. 65 КК України суд призначив засудженим покарання, в тім числі ОСОБА_1, ОСОБА_27, ОСОБА_2, ОСОБА_13 ОСОБА_23, ОСОБА_13 ОСОБА_22, з врахуванням тяжкості вчинених ними злочинів, обставин їх скоєння, ролі кожного з них.
Враховано судом і ряд пом'якшуючих відповідальність обставин: признання і розкаяння ОСОБА_27 і братів ОСОБА_13 у злочинах, відшкодування ОСОБА_13 заподіяних потерпілому ОСОБА_18 збитків, наявність у ОСОБА_27 на утриманні неповнолітньої дитини.
Враховуючи характер і зухвалість вчинюваних ними злочинів, суд правильно обрав вищевказаним засудженим покарання у виді позбавлення волі. Підстав для пом'якшення та призначення їм більш м'якого ніж передбачено законом покарання колегія суддів не вбачає.
Переглядаючи справу в межах апеляції, вона не обговорює правильність вирішення цивільних позовів по справі.
Виходячи з вищенаведеного, підстав для скасування чи зміни вироку щодо засуджених не колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_1В та в його інтересах адвоката ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_14 - залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 02 березня 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_5 - без зміни.
Головуючий: /підпис/ Хлапук Л.І.
Судді: /підписи/ Лозовський А.О.
Силка Г.І.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Хлапук Л.І.