Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2010 р. Справа № 57/50-10
вх. № 2083/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Курган І.І., дов. від 30.03.2010 р.;
відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 3394,00 грн. та повернення обладнання
Позивач -ТОВ “Українська пивна компанія Харків” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартість неповернутого суборендованого обладнання у розмірі 1080,00 грн., суму штрафу за прострочення повернення обладнання у розмірі 2160,00 грн., суму заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 154,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору № М.СИУ - 392 суборенди обладнання для розливу від 02.10.2008 року щодо своєчасного внесення суборендної плати, своєчасного повернення об'єкту договору суборенди.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2010 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06 квітня 2010 року о 12:20 год.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року, 19 квітня 2010 року, розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін у судові засідання відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду .
13 травня 2010 року, через канцелярію господарського суду позивачем надано додаткові документи (вх. № 10485), які судом долучені до матеріалів справи.
У призначеному 17 травня 2010 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є: 61017, м. Харків, провулок Вінницький, 3, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвали суду повернулась на адресу суду з відміткою пошти „за закінченням строку зберігання”.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач -ФОП ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Присутній в судовому засіданні 17 травня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами і документами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України..
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
02 жовтня 2008 року між ТОВ “Українська пивна компанія Харків” (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі відповідач) укладено договір № М.СИУ - 392 суборенди операційного торговельного обладнання (далі - договір), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування за плату операційне торгівельне обладнання, яке належить орендарю на праві користування відповідно до договору оренди з із власником - ВАТ “SUN InBev Ukraine” № ВО-1/2009 від 03.01.2008 року; обладнання передається в комплекті, склад кожного окремого комплекту узгоджується сторонами, шляхом підписання відповідного акту прийому -передачі.
Факт передачі обладнання підтверджується актом приймання-передачі обладнання, підписаний сторонами 02.10.2008 року.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4 договору щомісячний розмір суборендної плати визначається в акті прийому -передачі такого комплекту і вважається узгодженим шляхом підписання відповідного акту прийому -передачі, суборендна плата сплачується суборендарем щоквартально на поточний рахунок Орендаря на умовах попередньої оплати до 03 числа першого місяця кварталу, протягом якого буде здійснюватися суборенда обладнання.
Пунктом 2 акту -прийому передачі сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати, який становить 28,80 грн. з ПДВ .
Як вбачається з матеріалів справи, власником майна, що було передано в оперативну суборенду відповідачу є ВАТ “SUN InBev Ukraine”, яке не заперечувало проти передачі операційного торгівельного обладнання в суборенду відповідачу, про що свідчить лист № 317 від 01.10.2008 року.
Позивачем належним чином виконано свої зобов'язання перед відповідачем по договору № М.СИУ - 392 суборенди від 02 жовтня 2008 року, проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повного та своєчасного внесення суборендної плати на рахунок позивача, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по суборендній платі станом на дату подання позову у сумі 154,00 грн.00 коп. (сума основного боргу).
Відповідно до п. 11.3, 11.5 договору орендодавець має право відмовитись, достроково вимагати розірвання договору , якщо суборендар прострочив сплату суборендної плати понад трьох місяців підряд, в такому разі договір рахується розірваним з моменту отримання суборендарем повідомлення Орендаря про відмову від договору.
Як свідчать матеріали, 23 листопада 2009 року позивач надіслав на адресу відповідач повідомлення в якому, посилаючись на несплату протягом трьох місяців підряд орендної плати, відмовився від договору та вимагав повернути обладнання: стілець дерев'яний (в комплекті меблі) «Рогань» - 6-гр - 9 шт., загальною вартістю 1080,00 грн. з ПДВ. Як свідчать надані позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення, вказане повідомлення було отримане відповідачем 08.01.2010 року.
Таким чином, станом на 08 січня 2010 року договір припинив свою дію.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2., 6.4.15. договору, відповідач зобов'язаний по закінченню строку дії даного договору, не пізніше трьох календарних днів з моменту припинення договору, передати обладнання згідно акту прийому-передачі позивачу, в тому ж самому стані в якому воно було отримане в суборенду з урахуванням нормального зносу.
Пункт 7.8. договору передбачає, що у разі порушення суборендарем строків повернення суборендованого обладнання зазначених в цьому договорі, орендар, на свій розсуд, має право вимагати від нього повернення суборендованого обладнання або сплати загальної його вартості, та в будь якому випадку - сплати штрафних санкцій.
Позивач надіслав відповідачу претензію № 665-юр від 21.12.2009 року з вимогою про сплату заборгованості за договором та сплати вартості неповернутого суборендованого обладнання. Проте, відповідач заборгованість за оренду обладанння та вартості неповернутого суборендованого обладнання не сплатив, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Проте, відповідач порушив умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок позивача та сплати вартості суборендованого майна, внаслідок чого, станом на дату подання позову до суду, у відповідача перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 154,00 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати та сплати вартості неповернутого суборендованого обладнання за договором № М.СИУ - 392 суборенди операційного торговельного обладнання від 02.10.2008 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 154,00 грн. заборгованості з суборендної плати та 1080,00 грн. вартості неповернутого суборендованого обладнання належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з п 7.7 договору, якщо суборендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, орендар має право вимагати від суборендаря сплати неустойки у вигляді штрафу у розмірі 200% заставної вартості об'єкту суборенди.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення суборендованого обладнання, позивач нарахував неустойку за період у розмірі 200 відсотків від заставної вартості неповернутого обладання, що складає 2160,00 грн.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по поверненню суборенованого обладання у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення штрафу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 22, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (61017, м. Харків, (АДРЕСА_1; відомості про відкриті рахунки в установах банків, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Харків” (місцезнаходження: 63100, Харківська обл.., Коломацькій район, смт Коломак, вул.. Пролетарська, буд. 9; п/р 260080131862 в ЗАТ „СБЕРБАНК РОССИИ”, м. Київ, МФО 320627, код 33163965), вартість неповернутого суборендованого обладнання у розмірі 1080,00 грн., суму штрафу за прострочення повернення обладнання у розмірі 2160,00 грн., суму заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 154,00 грн, а також 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового засідання.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення підписано 19 травня 2010 року
справа № 57/50-10