Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2010 р. Справа № 60/114-10
вх. № 3274/4-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Чайчук О.О., довіреність №189 від 07.09.2009р.
відповідача - не з'явився
3-ї особи - не з'явилась
розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, с. Кегичівка
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Ресторан станції Красноград", м. Красноград
про зобов'язання вчинити певні дії
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про спонукання здійснити державну реєстрацію припинення державного підприємства "Ресторан станції Красноград" (код ЄДРПОУ 01551185) з місцезнаходженням за адресою: Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Копиленко, 18. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір №22 ЦМК купівлі - продажу об'єкта малої приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства "Ресторан станції Красноград" від 11.05.2005р. , пунктом п.6.7. якого було передбачено зобов'язання відповідача вжити заходів щодо державної реєстрації припинення державного підприємства, приватизованого шляхом продажу на аукціоні цілісного майнового комплексу, згідно чинного законодавства, однак відповідач не здійснює заходів щодо завершення процедури припинення державного підприємства "Ресторан станції Красноград", тому позивач просить суд спонукати відповідача здійснити державну реєстрацію припинення державного підприємства "Ресторан станції Красноград" з місцезнаходженням за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Копиленко, 18.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 17 травня 2010 року о 10:40 годині та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Ресторан станції Красноград" (63306, Харківська область, м. Красноград, вул. Копиленко, 18).
Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 17 травня 2010 року супровідним листом копію довіреності №189 від 07.09.2009р., яка судом долучається до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102206521910. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Третя особа у призначене судове засідання не з'явилась. До господарського суду Харківської області повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року, яка була направлена за місцезнаходженням 3-ї особи - Харківська область, м. Красноград, вул. Копиленко, 18, з відміткою пошти "не існує".
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін та 3-х осіб у справі та надсилання їм копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідача та 3-ю особу належним чином було повідомлено про час та місце судового засідання. Однак, відповідач та 3-я особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 11 травня 2005 року було укладено договір №22 ЦМК купівлі - продажу об'єкту малої приватизації - цілісного майнового комплексу державного підприємства "Ресторан станції Красноград", що розташований за адресою: 63306, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, 18 на аукціоні.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. продавець (позивач) за підсумками аукціону з продажу цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" (протокол про визначення переможця аукціону від 09.01.2004р. по лоту №1, затверджений наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 12.01.2004р. за №15-П та накази РВ ФДМУ по Харківській області від 30.03.2005р. №249-П та від 29.04.2005р. №421-П) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) цілісний майновий комплекс (ЦМК), який знаходиться за адресою: 63306, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Копиленка, 18, а відповідач зобов'язується сплатити за вказаний ЦМК ціну продажу з ПДВ (п.5.1.19 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005р. №2505-ІV), прийняти по акту приймання - передавання ЦМК і виконати умови, передбачені цим договором та здійснити реєстрацію нерухомого майна.
Згідно п.1.2. Договору об'єктом цього договору є цілісний майновий комплекс ДП "Ресторан станції Красноград", який за результатами аукціону продано за 125840,00 грн., крім того нараховано ПДВ на ціну продажу - 151008,00 грн.
Актом №748 приймання - передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" позивачем було передано цілісний майновий комплекс на виконання спірного договору.
Відповідно до п.6.7. Договору відповідач зобов'язаний вжити заходи щодо державної реєстрації припинення державного підприємства, приватизованого шляхом продажу на аукціоні цілісного майнового комплексу згідно чинного законодавства.
Позивачем було видано наказ за №755-п від 11.07.2005р. "Про припинення діяльності Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" як юридичної особи" про припинення юридичної особи - Державне підприємство "Ресторан станції Красноград" (код ЄДРПОУ 01551185) внаслідок реорганізації його шляхом приєднання до підприємства, створеного відповідачем.
Згідно частин 3 та 4 вищезазначеного наказу функції комісії з припинення діяльності Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" покладено на покупця - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 (відповідача) та директора Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" Бакуменко А.Г., зобов'язано відповідача опублікувати в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення діяльності Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" та про порядок і строк пред'явлення кредиторами вимог до нього (2 місяці), вжити заходів щодо виявлення кредиторів і письмового повідомлення їх про припинення діяльності Державного підприємства "Ресторан станції Красноград", після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, скласти передавальний акт, в якому вказати положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" стосовно всіх його кредиторів та боржників та надати його до регіонального відділення ФДМУ по Харківській області для затвердження, передати нотаріально посвідчену копію затвердженого передавального акту в органи, які здійснювали державну реєстрацію Державного підприємства "Ресторан станції Красноград" та за місцем державної реєстрації юридичної особи, що створена відповідачем, а також надати позивачу відповідне повідомлення про припинення 3-ї особи.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є спонукання відповідача здійснити державну реєстрацію припинення державного підприємства "Ресторан станції Красноград" (код ЄДРПОУ 01551185) з місцезнаходженням за адресою: Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Копиленко, 18.
Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Згідно ч.1 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч.2, ч. 3, ч.4 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Статтею 107 Цивільного кодексу України встановлений порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, а саме кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Згідно п.8 ч.1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зокрема, проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач в контексті статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не є державним реєстратором, тобто органом, який проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб, крім того, відповідно до п. 6.7. вищезазначеного договору на відповідача покладено обов'язок щодо вжиття заходів щодо державної реєстрації припинення 3-ї особи, згідно чинного законодавства, а не проведення державної реєстрації припинення 3-ї особи. Позивачем у позовній заяві необгрунтовано, які саме заходи не було проведено відповідачем щодо державної реєстрації припинення 3-ї особи, що покладені на нього відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень не підлягають віднесенню на відповідача при відмові в задоволенні позовних вимог та не підлягають сплаті позивачем, оскільки позивач, згідно п.35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за №7-93 від 21.01.1993р., звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 104, 105, 107 Цивільного кодексу України, ст.59 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Суддя
Повний текст рішення по справі №60/114-10 підписано 20 травня 2010 року.