Справа № 2-2215
2010 рік
21 червня 2010 року Ялтинський міський суд АРК
у складі судді: ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ Г.С.
при секретарі : КОНОНОВІЙ Ю.С.
за участю прокурора : ТУКМАЧОВОЇ А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Алупкінської міської Ради до Фонду комунального майна при Алупкінській міській Раді та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду з позовом в інтересах Алупкінської міської Ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Фондом комунального майна при Алупкінській міській Раді та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 21 січня 2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що майно, яке відчужене на підставі оскаржуваного договору та складається з будівлі бесідки літ. А, споруд з № 1 по № 18 та оглядового майданчику, віднесено до інженерної інфраструктури та благоустрою міста, тобто не може бути об'єктом приватизації. Як на підставу своїх вимог посилався на ст.ст. 215, 216, 228, 387 ЦК України та положення законів України «Про приватизацію державного майна» і «Про благоустрій населених пунктів».
Представник відповідача ОСОБА_1 по суті позовні вимоги визнав, але просив у випадку визнання оспорюваного договору недійсним застосувати двосторонню реституцію.
Представники Алупкінської міської Ради та Фонду комунального майна до суду не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надіслали на адресу суду телеграми, в яких просили розглянути справу без їхньої участі.
Оскільки приватний нотаріус ОСОБА_2, яка посвідчила оскаржуваний договір, не є особою, прав та обов'язків якої стосується спір сторін, враховуючи відсутність її юридичної зацікавленості у результатах вирішення справи і реалізації ухваленого по ній рішення, суд визнав недоцільним залучати нотаріуса до участі у справі в якості третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши надані сторонами докази дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у власності Алупкінської міської Ради перебувало нерухоме майно, яке складається з будівлі бесідки літ. А площею 7,0 кв. м., споруд з № 1 по № 18 та оглядової площадки літ. І, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ. А. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 307608, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Алупкінської міської Ради від 27 квітня 2007 року № 159, та витягом про реєстрацію права власності, виданим комунальним підприємством Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації» 10 липня 2007 року (а. с. 24-26).
Рішенням Алупкінської міської Ради від 7 листопада 2007 року № 11/1 затверджено перелік об'єктів, що підлягали приватизації, до якого увійшло зазначене нерухоме майно (а. с. 27).
21 січня 2008 року між Фондом комунального майна при Алупкінській міській Раді та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, на виконання якого Фонд в якості продавця в особі його Голови Кочедикова Є.М. передав ОСОБА_1 будівлю бесідки літ. А площею 7,0 кв. м., споруди з № 1 по № 18 та оглядову площадку літ. І. Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі, складеним сторонами договору 21 січня 2008 року у м. Алупка (а. с. 9-16).
Зі змісту частини 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного комунального майна», який є спеціальним відносно спірних правовідносин вбачається, що об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст приватизації не підлягають. До таких об'єктів, в силу ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», віднесені території загального користування, в тому числі: майданчики, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки тощо.
Ухвалюючи рішення від 7 листопада 2007 року № 11/1, Алупкінська міська Рада зазначених приписів закону не врахувала, що призвело до передачі в приватну власність об'єктів загального користування - бесідки та оглядової площадки.
Постановою Ялтинського міського суду від 27 квітня 2010 року Голова Фонду комунального майна при Алупкінській міській Раді - Кочедиков Є.М., який уклав з ОСОБА_1 договір купівлі - продажу, що зараз оспорюється заступником прокурора, був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.. ст.. 365 ч. 1, 233 ч. 1 КК України, тобто перевищення службових повноважень та незаконну приватизацію майна, яке не підлягає приватизації, а саме: будівлю бесідки літ. А площею 7,0 кв. м., споруди з № 1 по № 18 та оглядову площадку літ. І. Дана постанова суду набрала законної сили (а.с. 51-52).
В силу ст.ст. 4 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити також іншим, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правовим актам, прийнятим відповідно до Конституції України.
За таких обставин, беручи до уваги факт порушення прямих вказівок закону щодо неможливості приватизації об'єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст, оскаржуваний договір підлягає визнанню судом недійсним.
Водночас, суд не приймає до уваги посилання заступника прокурора на порушення публічного порядку, як на підставу визнання договору недійсним, оскільки за змістом ст. 218 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження або незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону державної, комунальної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; а також правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Інші правочини, вчиненні всупереч нормам права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Зі змісту оскаржуваного договору випливає, що ОСОБА_1 (покупець) придбав спірне нерухоме майно на відплатній основі та за наслідками конкурсу.
Суд не вбачає в його діях умислу на порушення закону та посягання на суспільні, економічні або соціальні основи держави, з огляду на що, договір не має ознак, передбачених ст. 218 ЦК України.
Суд також вважає помилковим посилання заступника прокурора на приписи ст. 387 ЦК України, яка передбачає право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки застосування віндикації є доречним лише в тому випадку, коли майно, придбане на підставі недійсного договору, в подальшому було передано третій особі.
Оскільки ОСОБА_1 придбане за оскаржуваним договором нерухоме майно не відчужував, посилання заступника прокурора на норму права, яка встановлює підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння, є невірним.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору недійним, суд вважає правильним вийти за межі позовних вимог та з власної ініціативи застосувати двосторонню реституцію.
В силу частини 1 цієї статті, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на його виконання.
За таких підстав, суд повертає сторони договору до первісного стану шляхом скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на придбане нерухоме майно та стягнення з Фонду комунального майна при Алупкінській міській Раді на його користь сплаченої за договором суми у розмірі 110000,00 грн.
Така позиція цілком узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати (судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи) покладаються на відповідачів в рівних частках.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного комунального майна», ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.ст. 10, 11, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд
Позов заступника прокурора міста Ялта - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 21 січня 2008 року між Фондом комунального майна при Алупкінській міській Раді і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий № 153.
Повернути сторони договору у попередній стан:
Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будівлю бесідки, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, літ «А» (запис № 1273) та зобов'язати ОСОБА_1 повернути Алупкінській міській Раді будівлю бесідки літер «А», споруди з № 1 по № 18, оглядову площадку літер І, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Фонду комунального майна при Алупкінській міській Раді на користь ОСОБА_1 сплачену за договором суму у розмірі 110000 (сто десять тисяч) гривень.
Стягнути з Фонду комунального майна при Алупкінській міській Раді та ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір на користь держави в сумі 1100 (одна тисяча сто) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у строки та в порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя :