Рішення від 12.05.2010 по справі 60/70-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р. Справа № 60/70-10

вх. № 2008/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Євтушенко О.Д., довіреність №14/20-407-09 від 25.12.2009р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Харківської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", смт. Солоницівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", с. Руська Лозова

про стягнення 25897,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Харківської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" основного боргу у розмірі 19300,88 грн. за період з 03.09.2009 р. по 03.12.2009 р., пені у розмірі 1368,91 грн. за період з 03.08.2009 р. по 31.01.2010 р., інфляційних нарахувань за період з 01.03.2009 р. по 31.01.2010 р. у сумі 1746,23 грн., 3% річних за період з 04.12.2008 р. по 31.01.2010 р. у розмірі 467,49 грн. та штрафу у розмірі 3013,80 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 21 серпня 2008 року було укладено договір фінансового лізингу №20-08-466 бфл/240 та додатковий договір №1/292 від 03.09.2008р., за якими позивач передав відповідачу сільськогосподарську техніку, однак відповідач свої зобов'язання по оплаті лізингових платежів не виконує належним чином, з урахуванням чого виникла зазначена сума заборгованості по графіку № 4 та № 6 по строкам платежу 03.09.2009 р. та 03.12.2009 р., нараховано пеню, інфляційні втрати, 3% річних, а також нараховано штраф відповідно до п. 7.2. договору за неукладення відповідачем договору страхування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 квітня 2010 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року розгляд справи було відкладено на 12 травня 2010 року о 11:00.

У судовому засіданні 12 травня 2010 року судом було оголошено перерву на 12 травня 2010 року о 17:30 для надання позивачем витребуваних попередньою ухвалою суду доказів та письмових пояснень щодо розрахунку суми боргу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 06 травня 2010 року супровідним листом копію розрахунку пені за порушення строків сплати лізингових платежів станом на 01.02.2010р., пояснення до розрахунку основного боргу, копії банківської виписки, пояснення до розрахунку основного боргу, копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на відповідача та копію довіреності №14/20-407-09 від 25.12.2009р.

Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Крім того представник позивача надав 12 травня 2010 року супровідним листом (вх. №10401) пояснення до розрахунку основного боргу, докази сплати лізингових платежів, копії банківських виписок, копію листа №98 від 03.09.2009р., пояснення до розрахунку основного боргу та копію довіреності №14/20-407-09 від 25 грудня 2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 12 квітня 2010 року за вих. № 009752.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Білгородська, 1.

Згідно п.п. 4.1.2 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що 21 серпня 2008 року було укладено договір фінансового лізингу №20-08-466 бфл/240 (далі - Договір) між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - Лізингодавець), яке в даних правовідносинах представляє Харківська філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", що діє на підставі Положення про Харківську філію Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", затвердженого наказом Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" від 29 травня 2001 р. № 1/21 зі змінами затвердженими Рішенням правління НАК "Украгролізинг" від 10.07.2006 р. та погодженими Спостережною радою НАК "Украгролізинг" 14 серпня 2006 року протоколом № 4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (далі - Лізингоодержувач).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п.1 Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно додатку №1 до спірного договору предметом лізингу є універсальний дисковий агрегат УДА-3,1-20 в кількості 2 од. вартістю 121320,00 грн.

03 вересня 2008 року сторони уклали додатковий договір №1/292 до вказаного договору та підписали додаток №3 до вищезазначеного договору, відповідно до яких сторони змінили предмет лізингу, а саме визначили, що предметом лізингу є універсальні дискові агрегати УДА 3,8-20 в кількості 1 од. за ціною 90030 грн. та УДА 3,1-20 в кількості 1 од. за ціною 60660 грн., загальна вартість - 150690,00 грн.

Сторони погодили, що попередній лізинговий платіж становить 31569,56 грн.

Згідно п.2.1. Договору Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904 із змінами та доповненнями "Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу".

Відповідно до п.2.2. Договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання - передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5-и автентичних примірниках.

Згідно п.5.1. Договору предмет лізингу передається відповідачу по Тристоронньому акту за умови сплати попереднього лізингового платежу, визначеного п.4.3. Договору.

Актом №39 приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 03.09.2008р. відповідачем було прийнято предмет лізингу. Даний акт підписано представниками позивача, відповідача та постачальника та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно п.4.1. Договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу відповідач за користування останнім сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Пунктом 4.2. Договору сторони визначили, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Додатком № 4 та № 6 до Договору сторони погодили Графіки сплати лізингових платежів (далі- графік 4 та графік 6 відповідно).

Згідно графіку 4 по строку платежу 03 вересня 2009 року підлягало до сплати 4296,75 грн. та по строку платежу 03 грудня 2009 року також 4296,75 грн., всього за вказаний період підлягало сплаті сума у розмірі 8593,50 грн., яку відповідач сплатив частково перерахувавши 02.12.2009 р. грошові кошти в сумі 2046,88 грн., які були зараховані позивачем в якості сплати лізингового платежу по строку сплати 03 вересня 2009 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за графіком 4 по строку платежу 03 вересня 2009 року становить 2249,87 грн. та по строку платежу 03 грудня 2009 року - 4296,75 грн., всього за цим графіком - 6546,62 грн.

Згідно графіку 6 по строку платежу 03 вересня 2009 року підлягало до сплати 6377,13 грн. та по строку платежу 03 грудня 2009 року - 6377,07 грн., всього за вказаний період підлягало до сплати лізингові платежі в сумі 12754,20 грн., які не були сплачені відповідачем.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного загальна сума заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів за Договором згідно графіку 4 та графіку 6 становить - 19300,88 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 19300,88 грн., що утворився за період з 03.09.2009 р. по 03.12.2009 р. правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 03.08.2009р. по 31.01.2010р. в сумі 1368,91 грн., інфляційні втрати за період з 01.03.2009р. по 31.01.2010р. в сумі 1746,23 грн., 3% річних за період з 04.12.2008р. по 31.01.2010р. в сумі 467,49 грн. та штраф за неукладення договору страхування в сумі 3013,80 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П.6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів за період з 03.08.2009р. по 31.01.2010р. судом встановлено, що відносно сплати лізингових платежів за Універсальний дисковий агрегат УДА 3,1-20 у період з 03.08.2009р. по 02.09.2009р. у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 4296,75 грн., у зв'язку з чим за цей період позивачем нараховано пеню у сумі 76,40 грн. та в період з 04.09.2009р. по 02.12.2009р. по строку платежу 03.09.2009 року згідно графіку 4 відповідач мав заборгованість у розмірі 4296,75 грн., у зв'язку з чим за цей період позивачем нараховано пеню у сумі 217,19 грн., також в період з 04.12.2009р. по 31.01.2010 р. по строку платежу 03.12.2009 року згідно графіку 4 відповідач мав заборгованість у розмірі 4296,75 грн., у зв'язку з чим за цей період позивачем нараховано пеню у сумі 216,94 грн., отже всього за несвоєчасну сплату лізингових платежів за Універсальний дисковий агрегат УДА 3,1-20 нараховано пеню в сумі 510,53 грн.

Перевіривши нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів за період з 03.08.2009р. по 31.01.2010р. судом встановлено, що відносно сплати лізингових платежів за Універсальний дисковий агрегат УДА 3,8-20 (графік 6) у період з 03.08.2009р. по 02.09.2009р. у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 6377,13 грн., у зв'язку з чим за цей період позивачем нараховано пеню у сумі 113,39 грн. та в період з 04.09.2009р. по 02.12.2009р. по строку платежу 03.09.2009 року згідно графіку 6 відповідач мав заборгованість у розмірі 6377,13 грн., у зв'язку з чим за цей період позивачем нараховано пеню у сумі 322,35 грн., також в період з 04.12.2009р. по 31.01.2010 р. по строку платежу 03.12.2009 року згідно графіку 6 відповідач мав заборгованість у розмірі 6377,07 грн., у зв'язку з чим за цей період позивачем нараховано пеню у сумі 422,64 грн., отже всього за несвоєчасну сплату лізингових платежів за Універсальний дисковий агрегат УДА 3,8-20 нараховано пені в сумі 858,38 грн.

Всього нараховано пені за порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів згідно графіків 4 та 6 за період з 03.08.2009р. по 31.01.2010р. в сумі 1368,91 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування пені та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1368,91 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно п.6.1. Договору предмет лізингу та пов'язані з виконанням договору ризики підлягають страхуванню з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії - страховика з Лізингодавцем.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.7.2. Договору за ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмету лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених цим договором, відповідач сплачує штраф в розмірі 2% від вартості предмета лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє відповідача від обов'язку по виконанню умов договору.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу в сумі 3013,80 грн., оскільки відповідачем не надано доказів страхування предмету лізингу.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 467,49 грн. розрахованих за період з 04.12.2008 року по 31.01.2010 року та інфляційних втрат в сумі 1746,23 грн., нарахованих за період з 01.03.2009 року по 31.01.2010 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 258,97 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 1, 2, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Інвест" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Білгородська, 1, п/р №26003006531 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 32797012) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Харківської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд. 49-А, код ЄДРПОУ 25861816, п/р 260067612 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, МФО 350589) основний борг по договору фінансового лізингу № 20-08-466 бфл/240 від 21.08.2008 р. за період з 03.09.2009 р. по 03.12.2009 р. в сумі 19300,88 грн.