Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2010 р. Справа № 33/24-10
вх. № 1896/3-33
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Корякіна Т.І., дов.№01-62юр/5911 від 29.07.09р.
Местецька В.А., дов.№01-62юр/9578 від 26.11.09р.
відповідача - не з'явився.
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків
до СПД ФО ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 608,11 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 608,11грн., у тому числі 179,03грн. заборгованості за електричну енергію (що складається з: тарифна складова - 149,19грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 29,84грн.), 10,80грн. пені, 47,32грн. - 3% річних (у т.ч. ПДВ), ПДВ на сплати 3% річних - 9,44грн., 301,25грн. - індекс інфляції, ПДВ на борг індексу інфляції - 60,27грн. за договором №050806 на постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 26.08.04р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.
Позивач в судовому засіданні звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, з урахуванням яких просить стягнути з відповідача 608,11грн., у тому числі 179,03грн. заборгованості за електричну енергію (що складається з: тарифна складова - 149,19грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 29,84грн.), які нараховані за актом порушень №12915,04 від 21.02.05р. в сумі 179,03грн. за серпень 2007р., 10,80грн. пені, 47,32грн. - 3% річних (у т.ч. ПДВ), ПДВ на сплати 3% річних - 9,44грн., 301,25грн. - індекс інфляції, ПДВ на борг індексу інфляції - 60,27грн.
Оскільки у відповідності до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменьшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає уточнення позовних вимог до розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи витребувані попередніми ухвалами суду не надав, у зв'язку з чим справа розглядається у відповідності до вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
26.08.2004 року між сторонами був укладений договір №050806 про постачання електричної енергії.
21.02.2005 року співробітниками АК "Харківобленерго" при перевірці будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено порушення відповідачем СПД ФО ОСОБА_3, п. 7.30 "Правил..", про що було складено Акт порушень "Правил користування електричною енергією" №12915,04. Акт підписано чотирьма співробітниками АК "Харківобленерго" та представником відповідача без будь-яких зауважень.
За результатами засідання комісії з розгляду про відповідні порушення від 23.05.2007р. за протоколом №3, на підставі "Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією", затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року за № 562, було прийнято рішення про донарахування за актом № 12915,04 за серпень 2007р. - 633 кВт./год.
Матеріалами справи підтверджено направлення відповідачу 30.08.2007р. рахунку на оплату.
Відповідно до п. 6.42 Правил.. споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу. Але відповідач в установлений законом термін рішення комісії не оскаржив, доказів на підтвердження відсутності виявлених в акті порушень до суду не надав.
Оскільки обсяг та вартість електричної енергії визначена у відповідності до "Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією" та Закону України від 03.12.99 р. "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", борг за актом в розмірі 179,03грн. (що складається з: тарифна складова - 149,19грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 29,84грн.) є підтвердженим матеріалами справи.
З урахуванням вищевикладеного позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 301,25грн. та 3% річних в сумі 47,32грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6 Додатку № 2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.
Позивачем за період з грудня 2008 року по лютий 2009р. нарахована пеня в сумі 10,80грн.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до наданої позивачем відомості нарахувань від 21.05.2007р. позивачем нараховано за актом №12915,04 179,03грн. З урахуванням дати надсилання рахунку 30.08.2007р. заборгованість за актом в сумі 179,03грн. була утворена в серпні 2007р.
Таким чином, з урахуванням строків оплати за договором, нарахування пені за період з грудня 2008 року по лютий 2009р. на заборгованість, яка утворена в серпні 2007р., є безпідставним, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 10,80грн.
Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 9,44рн. ПДВ на 3% річних та 60,27грн. ПДВ на індекс інфляції суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.
З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 9,44грн. ПДВ на 3% річних та 60,27грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.
У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 88,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 204,75грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, ч.1 ст. 69, ст.ст. 82-85 ГПК України, -
Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, в тому числі код ЄДРПОУ 20019423360) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул.Плеханівська, 149:
- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість за електроенергію в сумі 179,03 грн. (що складається з: тарифна складова - 149,19 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 29,84 грн.);
- на п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість з індексу інфляції в розмірі 301,25грн., 3 % річних в розмірі 47,32грн., 88,50грн. витрат по сплаті державного мита та 204,75грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя