Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2010 р. Справа № 55/32-10
вх. № 1415/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Булейко А.А.
відповідача- не з"явився
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" м.Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і молот", м. Харків
про стягнення 17399,04 грн.
Приватне підприємство "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і молот", м. Харків, 15728 грн. основного боргу, 936,35 грн. пені, 597,66 грн. інфляційних витрат, 137,03 грн. процентів та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення усної домовленності неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 березня 2010 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 12 квітня 2010 р.
12 квітня 2010 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 15728 грн. основного боргу, 1422,20 грн. пені, 1038,03 грн. інфляційних витрат, 208,13 грн. 3% процентів та судові витрати.
Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.
Ухвалою заступника голови господарського суду від 12 квітня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 24 травня 2010 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 12 травня 2010 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги .
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.
Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичих осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22 березня 2010 року юридична адреса відповідача - 61068, м. Харків, пр. Московський, 183, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
Приватне підприємство "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" м.Запоріжжя, (далі позивач) здійснило поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Серп і молот", м. Харків (далі відповідач) на загальну суму 21728 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-2313 від 15.10.08 р., яка підписана обома сторонами.
З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності серії ЯПМ № 814624/174 від 15.10.08 р., яка видана на отримання цнностей від ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" м.Запоріжжя.
Відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 6000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 707 від 29.05.09 р. та № 91 від 02.04.09 р.
Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України "якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".
Позивач у позовній заяві вказує на те, що 15.10.09 р. ним було направлено на адресу відповідача претензію вих. 156 з вимогою погасити заборгованість. На доказ направлення вказаної претензії позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчену копію поштового повідомлення № 6903201046620.
Відповідач на відповідь листа № 156 від 15.10.09 р. своїм листом вих. № 4/11-1 від 04.11.09 р. повідомив позивача про те, що після запуску виробництва та отримання грошових коштів за виготовлені товари, відповідач розрахується з позивачем.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист № 969 від 06.08.09 р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 15728 грн.
Проте відповідач свою заборгованість за отриманий товар не погасив.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару, внаслідок чого у нього виникла забогованість на суму 15728 грн.(сума основного боргу) перед позивачем, що і стало підставою останньому для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -15728 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1038,03 грн. та 3% річних у сумі 208,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні(розрахунки перевірені судом та є вірними).
Разом з тим, позивач також заявив вимоги про стягнення 1422,20 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положенням ст. 546 ЦК України, неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
За вимогами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; а недодержання письмової форми має наслідком нікчемність такого правочину.
Оскільки здійснення поставки товару відбулось на підставі усної домовленності та обставини вчинення між сторонами письмового правочину про забезпечення виконання зобов'язання щодо оплати спірної партії товару позивачем не доведено, тому нарахування пені у сумі 1422,20 грн. є безпідставним. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 17,00 грн. витрат на отримання довідки з ЄДРПОУ.
У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно Роз"яснень Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року р. до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 17,00 грн. витрат на отримання довідки з ЄДРПОУ, оскільки вказані витрати не відносяться до складу судових витрат.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.2 ст.530, 546, 547,ч. 3 ст. 549, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч.1 ст. 639 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і молот", м. Харків(61068, м. Харків, пр. Московський, 183, код ЄДРПОУ 34859685, р/р № 2600230119617 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931) на користь Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" м.Запоріжжя(69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренко, буд. 13, код ЄДРПОУ 19264196, р/р № 26009584403 в АТ "МегаБанк", МФО 313582) 15728 грн. основного боргу, 1038,03 грн. інфляційних витрат, 208,13 грн. 3% процентів, 169,74 грн. державного мита та 217,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні заявленої вимоги про стягнення 1422,20 грн. пені відмовити.
В стягненні 17,00 грн. витрат на отримання довідки з ЄДРПОУ відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст Рішення підписано 13 травня 2010 року.