Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" червня 2010 р. Справа № 15/27-10
вх. № 1437/3-15
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився відповідача - Заболотний А.М.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Аеліта ", м. Харків
до ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГУ "Шебелинкагазвидобування" смт. Червоний Донець
про стягнення 312729,45 грн.
ТОВ" Аеліта" ( позивач) просить суд стягнути з ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтогаз України" ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ( відповідач) суму основного боргу 312729,45 грн, 6850,78 грн 3 % річних, державне мито та судові витрати.
22.04.2010 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог ( а.с.26-27) та просить суд стягнути з відповідача 295 691,60 грн основного боргу, 65 439,54 грн інфляційних та 12 616,66 грн 3 % річних.
Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а у разі їх відсутності або недостатності, на майно боржника у сумі 373 747,80 грн без урахування судових витрат.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує та надав суду контррозрахунок інфляційних втрат та 3 % річних розрахованої з суми основного боргу 295 691,60 грн.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 25.05.2010 року до 07.06.2010 року до 10 години для підготовки повного тексту рішення по справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, судом встановлено наступне, що 01.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товаро-матеріальних цінностей за № 631. У відповідності до даного договора "Постачальник" ( позивач) зобов*язався на умовах, визначених договором передавати "Покупцю" (відповідачу) продукцію, а "Покупець" зобов*язався на умовах, визначених договором оплачувати цю продукцію в кількості і асортименті вказаному у специфікаціях, які є невід*ємною частиною. 16.11.2007 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 631 від 01.03.2007 року у відповідності до якої змінили наступні пункти договору , а саме п.2.2 та п. 12.3. ( а.с.20).
У відповідності до умов договору , предметом поставки є товаро-матеріальні цінності. Найменування, асортимент, кількість, ціна та вартість продукції, що постачається відображається в специфікаціях, , котрі є його невід*ємною частиною. Загальна вартість договору становить 1 122 000 грн ( в тому числі ПДВ 187 000 грн). Ціни на конкретну партію продукції визначається в залежності від виду продукції, котра визначається в специфікації.
У відповідності до до п.9.1 договору Постачальник та Покупець зобов*язалися виконувати взяті на себе зобов*язання по договору належним чином.
У відповідності до п. 12.3 договору , він починає свою дію з моменту підписання його сторонами і діє у питаннях поставок до 31.12.2007 року , а в питанні розрахунків- до повного виконання зобов*язання.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 295 691,60 грн.основного боргу та такими, що підлягають задоволенню.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення. Так на підставі зазначеної статті позивачем нарахована ідексація боргу що становить 53 517,93 грн та 3 % річних- 11 127,42.грн.. Дана вимога відповідає чинному законодавству та підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 66, 67 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Позов забезпечується шляхом :1) накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і перебувають у нього або в інших осіб; 2) заборони вчиняти певні дії; 3) встановлення обов'язку вчинити певні дії; 4) заборони іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; 6) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передання речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Для забезпечення позову необхідно подати суду заяву, в якій зазначити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, що належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В даному випадку позивачем не обгрунтоване клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача. На підставі чого, в задоволені клопотання щодо забезпечення позову - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 3 603,34 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволені клопотання ТОВ"Аеліта" щодо заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти або майно ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтогаз України" ГПУ "Шебелинкагазвидобування" - відмовити.
Стягнути з ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтогаз України" ГПУ "Шебелинкагазвидобування" (Харківська обл, Балаклійський район, с.м.т.Червоний Донець, вул.Жовтнева,9 п/р 260003011219 у ПХВ АКБ"Базис" м.Харків, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00153146) на користь ТОВ "Аеліта" ( м.Харків, вул.Ферганська б.36 к.33 п/рахунок 26009252240011 в АКБ"Базис" м.Харків, МФО 351760) суму основного боргу 295691,60 грн, інфляційні втрати 53 517,93 грн, та 3 % річних-11 127,42 грн, державне мито 3 603,36 грн ,витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 11921,61 грн та 3 % річних- 101466 грн- відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя
рішення підписане 07.06.2010 року