"26" травня 2010 р.Справа № 8/42-693
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І. М. розглянув справу:
за позовом: Приватного підприємства "Колос", пл. Театральна,6, м. Чернівці
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль
про: cтягнення заборгованості на загальну суму 151 720 грн. 26 коп., в т.ч. 4 754,85 грн. пені.
За участю представників:
Позивача: Тесліцького А.М. -представника, доручення б/н , від 26.04.2010р.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Приватне підприємство "Колос", м. Чернівці, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 151 720 грн. 26 коп., в т.ч. 4 754,85грн. пені (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.05.2010р.).
Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням відповідачем умов договору № 29 від 30.01.2008 р., зокрема в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем, станом на день розгляду справи в суді, становить 146 965 грн. 41 коп., на яку у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 4 754,85грн. пені, які і просить з нього стягнути.
В підтвердження викладеного надано: договір № 29 від 30.01.2008 р., видаткові накладні, на підставі яких відповідачу було поставлено товар, уточнений розрахунок позовних вимог, акт звіряння взаємних розрахунків, станом на 09.04.2010р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб; накладні на повернення товару: №205 від 09.04.10р. на суму 398,45грн., №234 від 14.04.2010р. на суму 441,48грн.; банківські виписки, які підтверджують факт часткової -на суму 40 000 грн. оплати вартості отриманого відповідачем товару, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 10:15 год. 12.05.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:25 год. 26.05.2010 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребовуваних судом документів.
25 травня 2010 року судом отримано відзив на позов №01-065 від 25.05.2010р., згідно якого ТзОВ "Торговий Світ" підтвердило факт існування кредиторської заборгованості перед ПП "Колос" в сумі 146965,41грн.
В судове засідання 26.05.2010р. представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням уточнення від 06.05.2010р., підтримав в повному обсязі.
Відповідач на розгляд справи не прибув, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.
Беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали долучених до позовної заяви документів, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
30.01.2008 р. між Приватним підприємством "Колос" (Постачальник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий світ" (Покупець), з другої сторони, укладено договір № 29, за умовами якого Постачальник зобов'язався постачати Покупцю товар, вказаний в Специфікації, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець - його прийняти та оплатити згідно умов Договору(п.п. 1.1 -1.2 договору).
Умовами укладеного договору сторони узгодили ціну товару та порядок розрахунків. Так, зокрема, відповідно до п. 4.1 договору ціна товару встановлюється в українських гривнях та включає ПДВ, який сплачується додатково понад ціну товару. Якщо державними органами України вводяться інші податки аналогічного характеру, такі податки сплачуються покупцем понад ціну товару.
П. п. 3.5, 3.8 Договору встановлено, що вважається, що Постачальник виконав свої зобов'язання по поставці, якщо він здійснив поставку товарів; датою поставки є дата передачі товару Покупцю (уповноваженій особі Покупця) вказана в підписаній сторонами товарній/ товарно -транспортній накладній; з цього моменту до Покупця переходить право власності на Товар, а також ризик його випадкової загибелі або випадкового знищення; товар вважається прийнятим Покупцем по кількості, асортименту та комплектності з моменту підписання уповноваженим представником Покупця накладних.
П. 9.1. договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, Договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року.
Оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні свідчать про те, що позивачем поставка товарів ТзОВ "Торговий Світ" з посиланням на договір купівлі-продажу продовжувала здійснюватись протягом 2009-2010 років, суд вважає за доцільне відзначити, що договір №29 від 30.01.2008 року пролонговано за взаємною згодою сторін і він є чинним і на сьогодні.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 29 від 30.01.2008 р. ПП "Колос" поставило, а ТзОВ "Торговий світ", за період з грудня місяця 2009 року по травень місяць 2010 року, одержало товар на загальну суму 199 224,58 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).
Факт отримання товару відповідачем не заперечено.
Згідно до п.4.3 Договору, в редакції Протоколу розбіжностей від 30.01.2008р., сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару на умовах відтермінування платежу, строком на 30 тридцять) календарних днів з дня його отримання.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості одержаного товару виконав частково.
Так, згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного повноважними представниками обох сторін, станом на 31.03.2010р., борг ТОВ "Торговий світ" перед ПП "Колос" становив 186 415 грн. Протягом квітня-травня 2010р. відповідачу поставлено позивачем ще товар на суму 1 390,34грн..
Разом з тим, вартість отриманого товару позивачем оплачена частково на суму 40 000 грн.; частково товар на суму 839,93грн. позивачу повернуто (належним чином засвідчені копії накладних на поставку та повернення товару, виписок з банківського рахунку позивача знаходяться в матеріалах справи).
Відтак, станом на день розгляду спору в суді, заборгованість ТзОВ "Торговий світ" перед ПП "Колос" за отриманий товар становить 146 965 грн. 41 коп.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач згідно відзиву на позовну заяву № 01-065 від 25.05.2010 р. заборгованість перед позивачем в сумі 146 965,41грн., визнає в повному обсязі.
Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.
Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів погашення ТзОВ "Торговий світ" заборгованості перед ПП "Колос" в сумі 146 965,41 грн. в добровільному порядку, як і не надано належних та допустимих доказів спростування доводів позивача.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору № 29 від 30.01.2008р. на суму 146965,41грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 754 грн. 85 коп. пені за порушення строків оплати товару, за період з 16.01.10р. по 15.04.10р., окремо по кожній поставці, з врахуванням терміну настання платежу.
В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, відповідно до п. 9.1. договору сторони встановили, що у випадку затримки платежу Постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі 0,1% від вартості отриманого, але не оплаченого Покупцем товару за кожен день протермінування, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ
Враховуючи наведене, розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його таким, що відповідає положенням ст. 232 Господарського Кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4 754 грн. 85 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.
Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."
Відтак, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 517,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача; витрати по сплаті державного мита в сумі 127,67 грн. відшкодуванню не підлягають.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 1 644,87 грн. державного мита, а належало до сплати 1644,65 грн., решта сплаченого позивачем державного мита в сумі 0,22 грн. підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 30249693) на користь Приватного підприємства "Колос", пл. Театральна,6, м. Чернівці (ідентифікаційний код № 14257808):
- 146 965 грн. 41 коп. боргу;
- 4 754 грн. 85 коп. пені;
- 1 517 грн. 20 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати Приватному підприємству "Колос", пл. Театральна,6, м. Чернівці (ідентифікаційний код № 14257808) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 0 грн. 22 коп.
Платіжне доручення № 87 від 15.04.2010 року про сплату державного мита в сумі 1644,87 грн. залишається в матеріалах справи.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -01.06.2010р.), через місцевий господарський суд.
Суддя