"25" грудня 2008 р.Справа № 16/181-3446
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" вул. Громницького, 7-А,м.Тернопіль
до відповідача (1) - Приватного підприємця ОСОБА_1 юридична адреса: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2
відповідача (2)- Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_3
За участю представників сторін:
Позивача: Котис В.Я. - представник, довіреність № 8 від 01.11.08р.
Відповідача(1) - Не з'явився.
Відповідача (2): Не з'явився.
Суть справи: Ухвалою суду від 18.12.2008р., керуючись п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.12.2008р. на 12 год. 30 хв.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" вул. Громницького, 7-А, м.Тернопіль звернулось до суду з позовом до відповідача (1) - Приватного підприємця ОСОБА_1 юридична адреса: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2 відповідача (2) - Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_3 про cтягнення 56011 грн. 03 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 6187 грн. 10 коп. -пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, 4853 грн 41 коп пені за користування коштами в розмірі 19% річних від суми простроченої заборгованості, 766 грн. 33 коп. - 3% річних, 3719 грн. 52 коп. втрат від інфляційного подорожчання (з врахуванням заяви №17/12 від 17 грудня 2008 року про збільшення позовних вимог в частині стягнення суми пені та втрат від інфляційного подорожчання)
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо сплати за поставлену продукцію згідно дистриб'юторського договору №18/20 від 01.01.2008 року.
В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю. Також представник позивача до матеріалів справи в судовому засіданні подав лист-повідомлення № без номера від 25.12.2008 року, в якому зазначено, що після порушення провадження по даній справі відповідачем (1) було сплачено 11000 грн. Суд розглядає справу з врахуванням поданого листа-повідомлення, оскільки воно не суперечить чинному законодавству.
Відповідач (1) - Приватний підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, не забезпечив явку в судове засідання свого представника, обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Від відповідача (1) до матеріалів справи поступила факсограма, згідно якої відповідач (1) просить перенести слухання справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання. Також в матеріалах справи знаходиться клопотання №264 від 16.12.2008р., в якому відповідач (1) просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що було досягнуто мирової згоди шляхом підписання графіку виплат заборгованості, однак жодних доказів укладення такої мирової угоди не подано.
Відповідача (2) - Приватний підприємець ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, не забезпечив явку в судове засідання свого представника, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. В матеріалах справи знаходиться відзив № без номера від 13.12.2008р. на позовну заяву, в якому відповідач (2) зазначає, що між ним та позивачем було укладено додаткову угоду до Договору поруки від 10.01.2008р., відповідно до якої: пункт 1.6. Договору викладено в наступній редакції: Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01 грудня 2008 року із врахуванням ст.5 цього Договору". Таким чином зобов'язання відповідач (2) перед позивачем за зобов'язаннями приватного підприємця ОСОБА_1 були припинені з закінченням дії Договору поруки від 10.01.2008р., а саме 01 грудня 2008 року. Тому вимоги позивача про солідарне стягнення суми заборгованості з відповідача (2) не підлягають задоволенню.
Представнику позивача в розпочатому судовому засіданні 18.12.2008р. було роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
1 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НТК", в особі директора ОСОБА_4, надалі - "Товариство" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, в особі ОСОБА_5, що діяв на підставі свідоцтва, надалі "Дистриб'ютор" було укладено дистриб'юторський договір №18/20, згідно пунктів 1.1., 1.2. розділу 1 якого відповідно "Товариство" бере на себе зобов'язання постачати товар "Дистриб'ютору" згідно замовлення, а "Дистриб'ютор" бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити на умовах, зазначених в даному Договорі; асортимент, кількість та терміни поставок Товару визначаються Сторонами на кожну партію окремо; документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію Товару, є погоджена "Товариством" заявка "Дистриб'ютора", що надсилається "Товариству" будь-яким зручним для Сторін способом (факсимільним повідомленням, надсиланням рекомендованим листом або іншим способом), повноважному представнику "Товариства".
Пунктами 2.1., 2.4., 2.5., 2.6., 2.7. розділу 2 укладеного Договору сторони відповідно передбачили, що "Товариство" відпускає "Дистриб'ютору" Товар згідно попередньо узгодженого замовлення "Дистриб'ютора"; "Дистриб'ютор" приймає Товар у відповідності до вимог чинного законодавства згідно з супровідними документами "Товариства", які засвідчують кількість та якість Товару; поставка Товару здійснюється на умовах: СРТ - склад "Дистриб'ютора"; умови поставки викладені у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.; дата прийняття Товару "Дистриб'ютором" на своєму складі буде вважатися датою поставки при умові документального підтвердження; перехід права власності на Товар від "Товариства" до "Дистриб'ютора", а також ризиків його пошкодження чи загибелі відбувається в момент передачі Товару і супроводжувальних документів; мінімальна сума основної поставки "Дистриб'ютору" складає 30000 грн.
Згідно п.п.3.1.15., 3.1.16. п.3.1. розділу 3 укладеного Договору відповідно "Дистриб'ютор" зобов'язувався провести оплату за Товар незалежно від кількості перепроданого Товару згідно умов, вказаних в п.5.1.; забезпечити належні умови зберігання та реалізації Товару, згідно вимог нормативних документів та діючого законодавства.
"Товариство" у свою чергу зобов'язувалось поставити Товар згідно попередньо узгодженого замовлення "Дистриб'ютора" ; якщо "Товариство" не може виконати замовлення по деяких асортиментних позиціях, воно повинно скоригувати замовлення разом з "Дистриб'ютором"; надати "Дистриб'ютору" документи, які засвідчують якість Товару, який підлягає перепродажу (п.п.4.1.1., 4.1.4. п.4.1. розділу 4 Договору).
У відповідності до п.5.1. та п.5.2. розділу 5 Договору сторони відповідно передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються "Дистриб'ютором" шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок "Товариства" або шляхом внесення готівки в касу "Товариства"; оплата Товару проводиться на умовах відтермінування платежу 30 календарних днів від дати отримання товару за період з жовтня по березень і 21 календарний день від дати отримання товару за період з квітня по вересень; зобов'язання "Дистриб'ютора" по оплаті вартості отриманого Товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих "Дистриб'ютором", на поточному рахунку "Товариства" в банківській установі; при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу "Товариства".
Згідно п.9.1. розділу 9 Договору даний Договір діє з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008р.
Як зазначає позивач у позовній заяві та як вбачається із матеріалів справи, позивачем по справі зобов'язання по договору були виконані у повній мірі. Так, позивачем було відвантажено, а відповідачем (1) прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними та видатковими накладними (повернення):
- №НТ-0000053 від 22.02.2008р. на суму 9050 грн. 35 коп.;
- №НТ-0000063 від 04.03.2008р. на суму 19401 грн. 49 коп.;
- №НТ-0000069 від 04.03.2008р. на суму 9961 грн. 73 коп.;
- №НТ-0000082 від 17.03.2008р. на суму 7064 грн. 78 коп.;
- №НТ-0000081 від 17.03.2008р. на суму 17159 грн. 50 коп.;
- №НТ-0000104 від 27.03.2008р. на суму 25150 грн. 09 коп.;
- №НТ-0000114 від 03.04.2008р. на суму 44485 грн. 80 коп.;
- №НТ-0000134 від 11.04.2008р. на суму 13873 грн. 38 коп.;
- №НТ-0000161 від 23.04.2008р. на суму 27033 грн. 11 коп.;
- №НТ-0000147 від 08.05.2008р. на суму 23563 грн.;
- №НТ-0000146 від 14.05.2008р. на суму 25340 грн. 69 коп.;
- №НТ-0000191 від 17.05.2008р. на суму 9443 грн. 78 коп.;
- №НТ-0000220 від 02.06.2008р. на суму 18264 грн. 88 коп.;
- №НТ-0000235 від 04.06.2008р. на суму 6869 грн. 60 коп.;
- №НТ-0000236 від 04.06.2008р. на суму 5568 грн. 17 коп.;
- №НТ-0000247 від 11.06.2008р. на суму 16494 грн. 58 коп.;
- №НТ-0000273 від 26.06.2008р. на суму 15671 грн. 51 коп.;
- №НТ-0000311 від 07.07.2008р. на суму 36990 грн. 83 коп.;
- №НТ-0000332 від 15.07.2008р. на суму 12061 грн. 98 коп.;
- №НТ-0000337 від 17.07.2008р. на суму 16290 грн. 59 коп.;
- №НТ-0000353 від 23.07.2008р. на суму 3478 грн. 42 коп.;
- №НТ-0000371 від 30.07.2008р. на суму 12706 грн. 42 коп.;
- №НТ-0000382 від 07.08.2008р. на суму 21742 грн. 97 коп.;
- №НТ-0000390 від 11.08.2008р. на суму 20390 грн. 60 коп.;
- №НТ-0000403 від 18.08.2008р. на суму 24922 грн. 34 коп.;
- №НТ-0000416 від 23.08.2008р. на суму 14516 грн. 50 коп.;
- №НТ-0000422 від 05.09.2008р. на суму 28105 грн. 12 коп.;
- №НТ-0000448 від 15.09.2008р. на суму 12505 грн. 21 коп.;
- №НТ-0000449 від 17.09.2008р. на суму 21895 грн. 96 коп.;
- №НТ-0000477 від 02.10.2008р. на суму 10019 грн. 88 коп.;
- №НТ-0000485 від 06.10.2008р. на суму 869 грн. 22 коп.;
- №НТ-0000478 від 09.10.2008р. на суму 15280 грн. 67 коп.;
- №НТ-0000492 від 13.10.2008р. на суму 678 грн. 41 коп.;
- №НТ-0000498 від 17.10.2008р. на суму 1076 грн. 81 коп.;
- №ОД-0908001 від 08.09.2008р. на суму 21 грн. 04 коп.;
- №ОД-0927003 від 27.09.2008р. на суму 23 грн. 10 коп.;
- №ОД-1017003 від 17.10.2008р. на суму 142 грн. 65 коп. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та видаткових накладних (повернення) знаходяться в матеріалах справи).
Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач свій обов'язок по оплаті за поставлений товар виконав не в повній мірі і допустив заборгованість, яка перед позивачем становить 56011 грн. 03 коп.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 частина 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію слід задоволити лише в частині стягнення 29011 грн. 03 коп., виходячи з того, що станом на день подання позову до суду сума заборгованості складала 40011 грн. 03 коп. (розрахунок суми позову додається) та відповідач провів часткову проплату після порушення провадження у справі в сумі 11000 грн. А тому, в частині позовних вимог щодо стягнення 27000 грн. боргу за поставлену продукцію слід припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору.
З врахуванням умов укладеного дистриб'юторського договору №18/20 від 01.01.2008 року, а саме п.7.1. розділу 7 Договору: у разі прострочення "Дистриб'ютором" строків оплати вартості отриманого Товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, а також пеню за користування коштами в розмірі 19% річних від суми прострочення заборгованості, відповідачу нараховано 6187 грн. 10 коп. -пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, 4853 грн. 41 коп. пені за користування коштами в розмірі 19% річних від суми простроченої заборгованості.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законодавством або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд здійснив перерахунок нарахованої позивачем пені. Як вбачається із штампу вхідної кореспонденції на позовній заяві - 08.12.2008 року -день звернення позивача до господарського суду Тернопільської області з позовом. У відповідності до пункту 13 Роз'яснення Вищого арбітражного (нині -господарського) суду України № 02-5/293 від 29.04.94 року з наступними змінами „пеня, що підлягає стягненню з боржника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ..., зазначається позивачем у позовній заяві у твердій сумі на день звернення з позовом і підлягає оплаті державним митом”. За результатами перерахунку суд встановив, що сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6037 грн. 39 коп. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо стягнення 149 грн. 31 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення слід відмовити, як необґрунтовано заявлені та такі, що суперечать чинному законодавству.
Позивач також просить стягнути з відповідача 4853 грн. 41 коп. пені за користування коштами в розмірі 19% річних від суми простроченої заборгованості. Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач (1) кошти від позивача не отримував, а отримував продукцію.
В даному випадку користування чужими коштами не мало місця, оскільки власне кошти не передавались. Пункт 7.1. розділу 7 Договору суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ч.3 ст.549 ЦК України, що стосується пені. Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача (1) 4853 грн. 41 коп. пені за користування коштами в розмірі 19% річних від суми простроченої заборгованості слід відмовити як необґрунтовано заявлені та такі, що суперечать чинному законодавству.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3719 грн. 52 коп. втрат від інфляційного подорожчання та 766 грн. 33 коп. - 3% річних.
Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, з врахуванням норм чинного законодавства задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3719 грн. 52 коп. втрат від інфляційного подорожчання та 766 грн. 33 коп. - 3% річних, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Як зазначив позивач у позовній заяві та як вбачається із матеріалів справи, своєчасне виконання зобов'язань відповідачем (1) перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції було забезпечено порукою, яка була надана Приватним підприємцем ОСОБА_2 - відповідачем (2), про що 10.01.2008 року між позивачем та відповідачем (2) було укладено договір поруки № без номера. У відповідності до умов зазначеного договору відповідач (2) прийняв на себе обов'язок у випадку невиконання відповідачем (1) своїх зобов'язань перед позивачем по своєчасній оплаті вартості отриманої за Дистриб'юторським договором продукції, нести разом з відповідачем (1) відповідальність перед позивачем, як солідарні боржники в повній сумі. Однак, у судовому засіданні 25.12.2008 року від представника позивача надійшов лист № без номера від 25.12.2008 року, згідно якого, у зв'язку з припиненням поруки відповідача (2) за зобов'язання відповідач (1), позивач від позовних вимог про стягнення з ПП ОСОБА_2 зазначених у позові сум відмовляється.
Враховуючи те, що позивач відмовився від позову, дії по відмові від позову не суперечать законодавству, не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, відповідають правам сторони в процесі, суд приймає відмову від позову та припиняє провадження в частині позовних вимог щодо стягнення в солідарному порядку загальної заборгованості за поставлену продукцію, судових витрат в повернення сплачених судових витрат з Приватного підприємця ОСОБА_2 згідно п. 4 ч.1ст. 80 ГПК України.
При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України, ст.ст.509,526,549,625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги позивача на суму 29011 грн. 03 коп. боргу за поставлену продукцію, 6037 грн. 39 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, 766 грн. 33 коп. - 3% річних, 3719 грн. 52 коп. втрат від інфляційного подорожчання підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені, неоспорені відповідачем (1) та такі, що не суперечать чинному законодавству.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 717 грн. 12 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Враховуючи те, що станом на день подання позову до суду сума заборгованості складала 40011 грн. 03 коп. (розрахунок суми позову додається), а не 56011 грн. 33 коп. як зазначив позивач у позові, та відповідач провів часткову проплату в сумі 11000 грн. після порушення провадження у справі, суд здійснивши перерахунок державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, задовольняє лише в частині стягнення 665 грн. 34 коп. державного мита та 98 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог щодо стягнення 51 грн. 78 коп. державного мита та 19 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід відмовити як не обґрунтовано заявлені.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43,49,п.1-1, ч.1 ст.80, п.4 ч.1 ст.84, ст.85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 юридична адреса: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" вул. Громницького, 7-А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 34950836, 29011 грн. 03 коп. боргу за поставлену продукцію, 6037 грн. 39 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, 766 грн. 33 коп. - 3% річних, 3719 грн. 52 коп. втрат від інфляційного подорожчання, 665 грн. 34 коп. державного мита та 98 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 149 грн. 31 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, 4853 грн. 41 коп. пені за користування коштами в розмірі 19% річних від суми простроченої заборгованості, 51 грн. 78 коп. державного мита, 19 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Приватного підприємця ОСОБА_6 юридична адреса: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відмовити.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення 27000 грн боргу за поставлену продукцію провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.
5.В частині позовних вимог щодо стягнення в солідарному порядку загальної заборгованості за поставлену продукцію, судових витрат в повернення сплачених судових витрат з Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, провадження у справі припинити.
6.Рішення надіслати сторонам по справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Рішення підписано: "30" грудня 2008 р.
Суддя